- ќт уже й революц≥¤ в≥дбулас¤, - сердито сказав навесн≥ 2005-го один розумний чолов≥к, перемикаючи телеканали (на кожному з них схожа на фрекен ÷ап парламентарша - у домашньому халатику кв≥точками - трет≥й день посп≥ль сл≥зно спов≥далас¤ з того, ¤к ≥з товаришами по парт≥њ д≥лила одне л≥карн¤не л≥жко на трьох, прикувавшись до нього наручниками, ≥ н≥чого ц≥кав≥шого в украњнськ≥й ≥нформац≥йн≥й перспектив≥ на найближчий час не св≥тилоЕ), - от ≥ революц≥¤ в≥дбулась - а ми так. н≥чого й не зрозум≥ли!Е

    ƒумаю, саме в той момент у мене й з'¤вилась думка випустити у св≥т цю книжку.

    ≤з виниклого тод≥ почутт¤ вини за те, що в цьому Ђне зрозум≥лиї може бути й мо¤ - хай ≥ мимов≥льна - частка.

    јбо, може, це сталось п≥зн≥ше, вл≥тку, - коли, повертаючись додому з ¬аршави, з телев≥з≥йного круглого столу Ђѕомаранчева революц≥¤ й украњнська тожсам≥стьї (≥ г≥рко м≥ркуючи соб≥, що от, а украњнська телев≥з≥¤ такого круглого столу так дос≥ й не провелаЕ), розгорнула в л≥таку ЂGаzetu Wuborchuї ≥ вглед≥ла ц≥лий розворот, присв¤чений родин≥ пок≥йного јл≥ка јсланова - першоњ жертви ц≥Їњ революц≥њ, ¤ку ми звикли звати Ђбезкровноюї, хоча безкровних революц≥й не буваЇ. “ого самого јл≥ка, про ¤кого в ”крањн≥ вс≥ забули. ≤ не т≥льки про нього. ’то ще пам'¤таЇ ≥м'¤ м≥л≥ц≥онера з „еркащини, вбитого вранц≥ в день другого туру? (ƒо реч≥, а що там з його вбивц¤ми - дос≥ розшукуютьс¤?) јбо ≥м'¤ того чолов≥ка - з ќбухова, здаЇтьс¤? - ¤кий, побачивши 24-го листопада на телеекран≥ порожн≥й ћайдан Ќезалежност≥ й почувши, що Ђбеспор¤дки в  иЇве улеглисьї, пок≥нчив ≥з собою? (ј про нього ж мали б писати вс≥ п≥дручники XXI стол≥тт¤ - ¤к про першу пр¤му жертву ≥нформац≥йноњ в≥йни!) ј хто-не-будь хоч чув ≥мена тих мешканц≥в “рост¤нц¤ на —умщин≥, ¤к≥ св≥й Ђћайданї провели в реан≥мац≥њ, бо в≥дмовились пити за здоров'¤ Ђкандидата в≥д владиї, ¤к того вимагали в≥д ус≥х присутн≥х, ввалившись до бару, мордат≥ й голомоз≥ мужчини в шк≥р¤них куртках? ≤, до реч≥, ¤к почуваЇтьс¤ той зоотехн≥к ≥з ∆итомирщини, ¤кого 23 жовтн¤ на м≥тингу п≥д ÷¬  був збив своњм джипом той самий Ђприкутий до л≥жкаї нардеп, чиЇ пухкеньке личко п≥вроку нон-стопом с¤Ї до нас ≥з телеекран≥в?Е

    Ѕула революц≥¤. Ѕув народ. Ѕули жертви. Ѕули героњ.

    ј лишилис¤ - т≥льки пол≥тики з безецно, по-ексг≥б≥ц≥он≥стському виваленими нам перед оч≥ брудами своЇњ пол≥тичноњ кухн≥ та весел≥ хлопц≥-журнал≥сти, ¤к≥, страшенно собою вдоволен≥, гасають ≥з камерами по н≥чних шинках  иЇва - то за д≥вчиною сина президента, то за хлопцем дочки прем'Їр-м≥н≥страЕ

    Ќац≥¤ з Ђв≥дбитоюї ≥сторичною пам'¤ттю (треба в≥ддати належне - њњ дуже довго нам в≥дбивали!) у черговий раз спускаЇ в канал≥зац≥йну трубу свою ≥стор≥ю - просто тому, що не вм≥Ї соб≥ з нею порадити.

    - я побачила, що таке ≥стор≥¤, - сказала мен≥ в дн≥ ћайдану одна молода американка. - Ќам говорили про 11 вересн¤, що це ≥стор≥¤, ≥ той день справд≥ багато зм≥нив у нашому житт≥, але ¤ т≥льки тут, у  иЇв≥, побачила - н≥, ≥стор≥¤ - це зовс≥м ≥нше. ÷е - ¤к одночасний вибух багатьох-багатьох довгонакопичуваних тенденц≥й. як невидимий газ, що тече по трубах, - ≥ треба т≥льки ≥скри, щоб його присутн≥сть враз зробилась видимою, ≥ вс≥ л≥хтар≥ спалахнули.

    ÷е було найрозумн≥ше з усього, що ¤ чула про ћайдан. ≤ мен≥ було сумно й бол¤че, що ¤ це почула в≥д американки - а не в≥д своњх земл¤к≥в, ¤к≥ в цей час переймалис¤ куди практичн≥шими питанн¤ми. Ќаприклад, тим, хто стане в новому ур¤д≥ м≥н≥стром культуриЕ

    - яку книжку про вашу революц≥ю ви б порадили перекласти? - спитав у мене нещодавно м≥й шведський видавець. …ому, б≥дац≥, ≥ в голов≥ не клалос¤, що украњнськ≥ книгарн≥ можуть бути дос≥ не завален≥ дес¤тками Ђпейпербековихї ≥стор≥й революц≥њ, - з ус≥ма њњ драматичними людськими сюжетами, кожен ≥з ¤ких т¤гне на окреме опов≥данн¤, та з ус≥ма дбайливо заф≥ксованими ≥менами њњ жертв ≥ героњв. ≤ ¤к по¤сниш, що в нас ≥ книгарень-то Ђсвоњхї, - не рос≥¤нами, цебто, орендованих, - на ц≥лу величезну, за Ївропейськими м≥рками, крањну наберетьс¤ не б≥льше сотн≥, ≥ книжок, ус≥х сукупно, видаЇтьс¤ на р≥к не б≥льше, н≥ж у враженому масовою неписьменн≥стю  онго або «≥мбабве? ўо культурна й ≥нтелектуальна окраден≥сть давно стала дл¤ украњнц≥в нормою - наст≥льки, що ми њњ вже й не пом≥чаЇмо?Е

    ÷≥лий р≥к ћайдан Ђопускалиї вс≥, кому не л≥нь. ѕол≥тики, ¤к≥, без сорому казка, привласнили його соб≥, у дитинно щирому переконанн≥, н≥би задл¤ них в≥н ≥ збиравс¤. ∆урнал≥сти, ¤к≥ пустили були його повз вуха суц≥льним нерозб≥рливим шумом, гейби рок-концерт, а пот≥м довго й поважно Ђзображали об'Їктивн≥стьї, знай ретранслюючи тридц¤тил≥тньоњ, допере-будовчо-—–—–-≥вськоњ Ђсв≥жостиї легенди про Ђпродажних агент≥в американського ≥мпер≥ал≥змуї, - аж доки п≥д таким ≥нформац≥йним натиском не розгубилис¤ вже й т≥, хто сам складав на ћайдан≥ пожертви з власноњ кишен≥, та не махнули рукою: а чорть-його зна,мо', комусь там ≥ платилиЕ Ђќпускалиї ≥сторики - тим, що не написали про ћайдан правду, Ђопускалиї к≥нематограф≥сти - тим, що т≥Їњ правди вчасно не зн¤ли (цим, сердешним, то вже й дивувати не доводитьс¤ - в≥дмираюча профес≥¤!)Е јж от коли далас¤ взнаки наша окраден≥сть: дл¤ власноњ ≥стор≥њ, ¤ка, неспод≥вано дл¤ вс≥х (≥, головне, дл¤ нас самих!), так сл≥пучо спалахнула на весь св≥т ус≥ма водночас засв≥ченими Ђл≥хтар¤миї, в ”крањн≥ просто не ви¤вилос¤ напоготов≥ в≥дпов≥дного культурного ≥нструментар≥ю. ≤стор≥¤ ж, котра не стаЇ культурою - опов≥ддю, текстом, задокументованою людською Ђстор≥ї про гн≥в ≥ стражданн¤, любов ≥ в≥ру, - завжди приречена залишатис¤ всього т≥льки в≥дкритою зоною дл¤ пол≥тичних спекул¤ц≥й. ≤ не б≥льше.

    ” проз≥ мене завжди найб≥льше ц≥кавило саме це - ¤к, у ¤кий спос≥б ≥стор≥¤ стаЇ культурою. як Ђперекладаютьс¤ї мовою л≥тератури принципово неохопн≥ оком сусп≥льн≥ процеси, у котр≥ вт¤гнено м≥льйони людей. ÷¤ книжка - н≥ в ¤кому раз≥ не персональна письменницька Ђхрон≥ка революц≥њї, хоча де¤к≥, незнан≥ украњнському читачев≥, ≥нформац≥йн≥ штрихи до загального тоњ революц≥њ портрета вона, спод≥ваюсь, ≥ додасть. јле насамперед це спроба в≥дпов≥сти на головне питанн¤, ¤ке мене тод≥ мучило, - ¤к водночас проживати ≥стор≥ю ≥ писати про нењ. як, перебуваючи Ђвсередин≥ї нењ, добувати з нењ смисл - той, котрий зрештою й в≥дкладаЇтьс¤ в арсенал≥ культурноњ пам'¤ти народу.

    ќпинившись восени 2004-го в еп≥центр≥ ≥сторичних под≥й, ¤к усередин≥ 12-бального морського валу, ¤, хоч-не-хоч, змушена була приЇднатись до м≥льйон≥в моњх сп≥вв≥тчизник≥в, ¤к≥ своњми безпосередн≥ми зусилл¤ми той наростаючий вал ≥ творили - хто ¤к м≥г. ’тось роздруковував за власний кошт лист≥вки з ≤нтернету, хтось записувавс¤ спостер≥гачем на виборч≥й д≥льниц≥, хтось, ¤к м≥й сус≥д-б≥знесмен, дзвонив друз¤м по телефону й горлав так, що чути було на ц≥лий п≥д'њзд: ЂЌадо что-то делать, реб¤та, зто же полна¤ жопа!ї, - почутт¤ при тому, за моњми спостереженн¤ми, керувало вс≥ма одне й те саме: нам в≥дверто й брутально, без зайвих церегел≥в давали зрозум≥ти, що в≥д нас н≥чого не залежить, що долю нашоњ крањни давно вир≥шено без нас, ≥ чим менше ми будемо висовуватис¤, тим здоров≥ш≥ будемо, - ≥ ¤краз це пекуче приниженн¤ в≥д нав'¤заноњ св≥домости свого безсилл¤ й спонукало д≥¤ти: то був Їдиний спос≥б зберегти самоповагу. ѕ≥д цим огл¤дом моњ моральн≥ реакц≥њ н≥чим не р≥знилис¤ в≥д реакц≥й м≥льйон≥в украњнц≥в. “≥льки от те, що ¤ вм≥ла робити найкраще ≥ в чому могла бути найкорисн≥шою - думати й писати, - вже не могло мати в моњй крањн≥ й моњй мов≥ жодного практичного застосуванн¤: дл¤ оприлюдненн¤ ск≥льки-небудь врозумливого тексту в украњнських мед≥¤х не лишилос¤ жодноњ в≥дкритоњ трибуни. Ќатом≥сть така трибуна, - видна до того ж, за √оголем кажучи, Ђна вс≥ сторони св≥туї, - була в англ≥йськ≥й мов≥, ≥ украњнському письменников≥ на 14-му роц≥ Ђумовноњ незалежност≥ї не зоставалось н≥чого ≥ншого, ¤к на нењ, Ђобщепон¤тненькуї, ≥ перейти.

    ” н≥ч побоњська п≥д ÷¬  з 23 на 24 жовтн¤, коли в≥дчутт¤ вимушеноњ н≥моти на вид цин≥чноњ, до зубк≥в озброЇноњ брехн≥ зробилось нестерпним ф≥зично, ¤к кл¤п у горл≥, з'¤вивс¤ на св≥т документ, ¤ким ≥ в≥дкриваЇтьс¤ ц¤ книжка, - ЂЋист ≥з  иЇва п≥сл¤ "ноч≥ довгих нож≥в"ї. јдресований моњм друз¤м на «аход≥ - письменникам, видавц¤м, журнал≥стам, громадським д≥¤чам, - за к≥лька дн≥в в≥н облет≥в св≥тову павутину, був передрукований у н≥мецьк≥й ЂSuddeutsche Zeituhgї ≥ канадськ≥й ЂGlobe and Mailї, у дес¤тках ≥нтернет-видань ™вропи й јмерики, в≥д ≤рланд≥њ до ѕольщ≥, ≥ дл¤ багатьох крањн уперше прозвучав тод≥, за визначенн¤м американськоњ Ђ¬oston Globeї, ¤к ЂUkraineТs Screamї - Ђкрик ”крањниїЕ (–ецепц≥¤ цього листа - то окрема тема: видгук≥в на нього над≥йшли сотн≥, але найдужче мене потр¤с був один - в≥д розгн≥ваного д≥аспорного професора, ¤кий, хоч ≥ вимовл¤ючись своЇю Ђнепо≥нформован≥стюї щодо украњнських справ, усе ж не завагавс¤ згорда за¤вити, що украњнський народ, мовл¤в, ц≥лком заслуговуЇ на ту владу, ¤ку маЇ, ≥ Ђжахлив≥ переб≥льшенн¤ м≥с≥с «абужкої сл≥д просто ≥гнорувати, ¤к так≥, що св≥дчать про њњ неповагу до майбутнього народного волеви¤ву на п≥дтримку чинноњ влади, - ск≥льки таких Ђл¤пас≥вї на адресу украњнського народу було пот≥м, уже в дн≥ ћайдану, в≥дважено в зах≥дн≥й прес≥ Ђстарими кремл≥вськими псамиї, Ђл≥вимиї, Ђтроцьк≥стамиї, ≥ ким-там-ще, про те в нас широка публ≥ка ще слихом не слихала, читаючи ж цього, першенького, ¤ н≥би ув≥ч побачила, ¤к в≥дбувалас¤ свого часу колаборац≥¤ зах≥дних ≥нтелектуал≥в ≥ з г≥тлеризмом та стал≥н≥змом, - ¤к, сит≥ й задоволен≥, так само роздратовано в≥дпов≥дали вони тим, хто також пробував тод≥ Ђкричатиї: Ђ” –ад¤нському —оюз≥ пануЇ абсолютна свободаї [—артр, 1954], або ж, ≥ще в≥дверт≥ше: Ђћи п≥дтримаЇмо вас тод≥, коли ви будете сильн≥ш≥ї [ћальро, 1935], - Ђм≥йї професор, нотабене, також цього л≥та прибув в ”крањну з допов≥ддю про ѕомаранчеву революц≥ю: тепер, коли ми Ђсильн≥ш≥ї, в≥н також нас Ђп≥дтримуЇї, - знак, що за минуле стол≥тт¤ св≥т не надто зм≥нивс¤ ≥, на жаль, небагато чому навчивс¤, тож тим приЇмн≥ше усв≥домлювати, що украњнц≥ бодай де¤к≥ з урок≥в своЇњ страшноњ ≥стор≥њ таки, Ѕогу д¤кувати, засвоњли!)

    ¬с≥ статт≥ й ≥нтерв'ю, з≥бран≥ в першому розд≥л≥ ц≥Їњ книжки, писалис¤ по-англ≥йському, напередодн≥ ћайдану ≥ в перший його тиждень (кр≥м Їдиного, вже Ђп≥сл¤-майданногої, рос≥йського ≥нтерв'ю: рос≥¤ни ≥нформац≥йно Ђприв≥дкрилис¤ї до ”крањни щойно аж перед трет≥м туром), - коли спати вдавалос¤ по 2 - 3 години на добу, решту ж часу ¤ працювала отим Ђкриком ”крањниї - або, коли завгодно, Ђфронтовим кореспондентомї. ÷¤ стор≥нка, поза сумн≥вом, належить до ≥нформац≥йноњ ≥стор≥њ нашоњ революц≥њ - ≥ вже тому мусить бути повернута сьогодн≥ (у переклад≥ на р≥дну мову автора) украњнському читачев≥. —под≥ваюсь, коли-небудь нов≥ покол≥нн¤ журнал≥ст≥в будуть щиро шокован≥, д≥знавшись, що 2004 року ”крањна не мала ан≥ своњх кореспондент≥в на «аход≥, ан≥ пост≥йно акредитованих зах≥дних - у себе, а њњ ≥нформац≥йна ≥зол¤ц≥¤ в≥д так званого Ђцив≥л≥зованого св≥туї була такою моторошно глухою, що мо¤ статт¤ з ЂWall Street Journal Europeї була вив≥шена на одному з най≥нтел≥іентн≥ших (авжеж!) украњнських ≥нтернет-сайт≥в, Ђќбком≥ї, - у передруков≥ з ≥nоsmi.ru: скороченою наполовину, з≥ зм≥неним заголовком, - звичайна рос≥йська цензурна практика, про що украњнськ≥ журнал≥сти, ймов≥рно, не п≥дозрювали н≥ сном, н≥ духомЕ як ≥ за час≥в —–—–, в усьому, що д≥Їтьс¤ Ђна зах≥д в≥д „опаї, ”крањна живилась - ≥ дос≥ продовжуЇ живитись - тими ≥нформац≥йними покидьками, ¤к≥ њй перепадають ≥з рос≥йського столу.

    ” кв≥тн≥ в Ќью-…орку, п≥д час першого ¬сесв≥тнього фестивалю письменник≥в (под≥¤, про ¤ку, знов-таки, рос≥йське телебаченн¤ розпов≥дало досить широко, до нашого ж пол¤ так≥ Ђгурманськ≥ стравиї вже не доход¤тьЕ), ” розмов≥ з н≥мкенею  арен ≈мке, авторкою пронизливих документальних книжок про Ѕалкани 1990-х, ¤ почула чи не найточн≥ше визначенн¤ головного письменницького мотиву, ¤кий в≥в ≥ мене тоњ осен≥ кр≥зь усю мою так звану Ђпол≥тичну журнал≥стикуї (що њњ, вт≥м, зах≥дн≥ редактори, тобто справжн≥ пол≥тичн≥ журнал≥сти, чомусь уперто йменували Ђесењстикоюї, - њм таки було видн≥ше!). Ќайб≥льша загадка в ус≥х масових рухах, сказала  арен, захоплено зблискуючи очима, - це та точка закипанн¤, коли народ каже Ђгод≥ї, коли в нього з'¤вл¤Їтьс¤ самост≥йна вол¤. ≤ н≥хто ще не визначив, ¤к це в≥дбуваЇтьс¤ ≥ зв≥дки беретьс¤Е

    я вп≥знала цей блиск в очах: з таким самим захопленн¤м ≥ горд≥стю, тим б≥льшою, що це ж був м≥й народ!) ¤ спостер≥гала стр≥мко набухаюче Ђзакипанн¤ї  иЇва восени 2004-го, - аж до Ђточки вибухуї 22-го листопада. ≤ писала - таки про Ђћайданї, а не, ¤к годилось би Ђпо-журнал≥стськомуї, про Ђсцену на ћайдан≥ї. якесь, сливе алх≥м≥чне, перетворенн¤ маси розр≥знених ≥ндив≥д≥в на Їдину ≥стоту - на колективного ≥ндив≥да, над≥леного власною волею, - це ≥ Ї те, що в класичному лексикон≥ зветьс¤ Ђнародженн¤м нац≥њї, про що свого часу з побожним трепетом писав ≥рландець ¬. ™йтс (ЂЌародилась страшна красаї), ≥ вс≥ Ївропейськ≥ поети й прозањки, ¤ким пощастило стати св≥дками такоњ ≥сторичноњ Ђалх≥м≥њї. ” нашому ж випадку при тому ще й вив≥льнились неймов≥рн≥, довготамован≥ запаси любови, - украњнц≥в - бо так довго привчали не любити себе, так довго вбивали њм у св≥дом≥сть, що вони недолуг≥, недотепн≥ (Ђтрохи придуркуват≥ї, за словами одного екс-президента), н≥ на що не здал≥, одне слово, суц≥льн≥ тоб≥ невдахи ≥стор≥њ, що раптом, уперше в≥д 1918 року, на повен зр≥ст углед≥ти себе, ¤к у Ђ«олотому гомон≥ї “ичини, - гордим, дужим, шл¤хетним ≥, о √осподи, ¤ким же красивим народом, - це було потр¤с≥нн¤ такоњ емоц≥йноњ сили, що на його тл≥ жалюг≥дними купками брухту вигл¤дали б ус≥ арм≥њ св≥ту, ≥ можна х≥ба глибоко посп≥вчувати тим нещасним, ¤к≥ не бажали цього бачити. ѕитанн¤ Ђщо це було?ї, спроби зрозум≥ти, витлумачити, Ђвирахуватиї рац≥ональними засобами ту, ≥з засади необчислиму, Ђточку закипанн¤ї, почалис¤ вже пот≥м, - ≥ тривали в нашому ≥нформац≥йному простор≥, треба сказати, таки недовго. ƒругий - Ђпостреволюц≥йнийї - розд≥л в≥дбиваЇ власне цей короткий етап. „итач побачить, що найповн≥ше мен≥ й тут, на жаль, вдалос¤ висловитись не Ђна нашому, на данському ірунт≥ї, - а знов-таки, у Ќью-…орку, на тому самому ¬сесв≥тньому письменницькому фестивал≥, та на стор≥нках шведськоњ преси, ¤ка за≥нтриговано просила мене розтлумачити зв'¤зок м≥ж ћайданом ≥ ™вробаченн¤м (!)Е јле потреба в осмисленн≥, в оформленн≥ ≥стор≥њ, що в≥дбулас¤ на очах м≥льйон≥в, - у слова, в наратив, у текст, у пам'¤ть культури, - ц¤ потреба в украњнськ≥й сусп≥льн≥й атмосфер≥, засв≥дчую з повною в≥дпов≥дальн≥стю, - була, ≥ вельми в≥дчутна. Ќе було т≥льки самоњ культури в соц≥олог≥чному сенс≥, - т≥Їњ, цебто, ≥нфраструктури (газет ≥ журнал≥в, книгарень ≥ видавництв, к≥ностуд≥й, ≥нтел≥гентних телеканал≥в, досл≥дницьких фундац≥й, що спонсорують незалежн≥ досл≥дженн¤, - словом, ¤к казав буліаковський герой, Ђза что ни хватитьс¤, ничего у вас нет!ї), що в н≥й, ≥нфраструктур≥, така потреба т≥льки й може бути задоволена, - по-перше, швидко, по-друге - масово. “ак вона незадоволеною й лишиласьЕ

    ЂI в огн≥ њњ, окраденую, збуд¤тьЕї

    јх, “арасе √ригоровичу, Їдиний ¬и наш, хто в т≥ дн≥ на ћайдан≥ звучав абсолютно орган≥чно, на р≥вн≥ тод≥шн≥х колективних емоц≥й, - знов ¬и ¤к у воду дивилис¤! “≥льки от на Ђогоньї - епоха не та: живемо, ¤к-не-¤к, в ≥нформац≥йну добу, ≥ головн≥ в≥йни точатьс¤ вже на терен≥ людськоњ св≥домости. «апам'¤товуЇтьс¤ ж, ¤к в≥домо вс≥м профес≥йним ман≥пул¤торам ц≥Їю тонкою сферою, аж н≥¤к не пережите (вс¤ка, нав≥ть найсильн≥ша емоц≥¤, з часом розмиваЇтьс¤ в пам'¤т≥!) - не пережите, а сказане, ≥ чим гучн≥ше й настирлив≥ше, тим л≥пше запам'¤товуЇтьс¤Е ќт би ц≥каво було провести мон≥торинг наших мас-мед≥й - що впродовж минулого року найчаст≥ше говорилос¤ в них украњнському народов≥ про ћайдан?Е

    “е, що, в остаточному п≥дсумку, вдалос¤ про нього сказати мен≥ - не ≥сториков≥, ба нав≥ть не безпосередньому учасников≥ (повн≥стю ¤ Ђв≥дсто¤лаї на ньому т≥льки один день - перший, коли прињжджих ≥ще не було, тож звезен≥ на ћайдан з ус≥Їњ ”крањни людськ≥ сюжети отримувала переважно з других рук), - не найл≥пшому, одне слово, св≥дков≥, всього т≥льки Ђвключеному спостер≥гачев≥ї, - те представлено двома текстами, що складають останн≥й розд≥л ц≥Їњ книжки. ѕерший - це уривки з мого робочого щоденника (такий щоденник - дл¤ ф≥ксац≥њ думок ≥ вражень - провадить, либонь, кожен письменник, т≥льки за житт¤ под≥бн≥ реч≥ публ≥куютьс¤ вкрай р≥дко, х≥ба вже коли йдетьс¤ от власне про ¤к≥сь сусп≥льне значущ≥ под≥њ). ѕеречитавши тор≥шн≥ записи, ¤ ви¤вила, що зм≥ну Ђтемпературноњ кривоњї, емоц≥йноњ атмосфери  иЇва впродовж 2004 року вони, неспод≥вано дл¤ мене, в≥дбили досить вимовно. ¬иходить, що це теж певним чином ≥сторичний документ, ≥ ¤ не маю права тримати його в шухл¤д≥ (жодних зм≥н чесно вносити не стала - кр≥м купюр та зам≥ни ≥мен ≥н≥ц≥алами). ≤, нарешт≥, опов≥данн¤ Ђјльбом дл¤ √уставаї, - написане, знов-таки (гай-гайЕ), дл¤ заруб≥жного видавц¤: дл¤ н≥мецькоњ антолог≥њ, присв¤ченоњ —армат≥њ, ≥сторичн≥й територ≥њ в≥д Ѕалтики до чорноморських степ≥в, куди колись належала й ”крањна.

     уди вона належить тепер? „и знаЇ про те сама?Е

    ÷≥лу ос≥нь 2004-го мен≥ нев≥дчепно крутивс¤ в пам'¤т≥, ¤к на стар≥й Ђзаскочен≥йї плат≥вц≥, грозовий - аж приском по шк≥р≥ - мотив старого негрит¤нського сп≥р≥чуелсу, ЂLet my people goї. ўе ћойсеева просьба, б≥бл≥йна, хтозна-ск≥льки раз ≥зв≥дтод≥ повторювана вс≥ма мовами св≥ту: виведи м≥й народ. ≤нод≥, у т≥ хвилини, коли спадала гар¤чка збуджених розмов, телефонних дзв≥нк≥в, бурхливоњ пол≥тичноњ активности (п≥дписн≥ листи, поњздки, виступи, зустр≥ч≥, поодинок≥ мас-мед≥альн≥ прориви, Ђнадо что-то делать, реб¤таЕї), - ¤, Ђдл¤ очистки духаї, ставила соб≥ цю п≥сню на магн≥тофон - ≥ щоразу оч≥ мен≥ виповн¤лис¤ сльозами. Ѕула б на те техн≥чна змога, ¤ б додала сюди —¬, - щоб читач, перш н≥ж розгортати цю книжку, ≥ соб≥ вв≥мкнув той запис ≥ вслухавс¤ в низький, проймаючий душу голос невольничоњ молитвиЕ ќсь так, саме так це й булоЕ

    Еј коли вони вийшли з Їгипетського рабства на свою об≥товану землю (де њм прийшлось попервах таки дуже непереливки!), то њхн≥ лев≥ти написали в  нигу про те, ¤к трудно њм виходилось.

    ј ¤кби не написали?Е

    ўо б вони пам'¤тали тод≥, по уплив≥ к≥лькох покол≥нь?Е

    ћохакар, ≤спан≥¤, 24 жовтн¤ 2005 р.

    

    

    

    

    ƒорог≥ друз≥!

    я пишу до вас ≥з крањни, ¤к≥й зараз загрожуЇ лихов≥сна перспектива за ¤кий тиждень бути силом≥ць оберненою на одну з найжахлив≥ших бандократичних диктатур, знаних ™вроп≥ в≥д час≥в √≥тлера й —тал≥на. ÷е може видатис¤ вам переб≥льшенн¤м, але так не Ї. «азвичай це так по-людському - в≥дмовл¤тис¤ в≥рити в найг≥рше, аж доки не стане зап≥зно. ƒо того ж, ≥з розмов з друз¤ми та журнал≥стами з ™— ¤ знаю, ¤к м≥зерно мало в Ївропейських мед≥¤х ≥нформац≥њ про ситуац≥ю в ”крањн≥ - ≥, в≥дпов≥дно, ¤к мало розум≥нн¤ стосовно того, що насправд≥ стоњть тут на кону ц≥Їњ осени.

    ћинулоњ ноч≥ на кињвський брук пролилас¤ перша кров. јвтократичний пострад¤нський режим, ¤кий в≥д к≥нц¤ 1990-х вс≥л¤ко тлумив паростки молодоњ украњнськоњ демократ≥њ ≥ ¤кий нин≥ вс≥м серцем ненавидить абсолютна б≥льш≥сть населенн¤ (зг≥дно соц≥олог≥чних опитувань - в≥д 67% до 85%!), ¤вив нам остаточний доказ того, що 31 жовтн¤ в нас не буде н≥¤ких - хоч би й фальсиф≥кованих - Ђв≥льних вибор≥вї. Ѕуде в≥йна - в≥дкрита в≥йна, розв'¤зана проти народу ”крањни жменькою гангстер≥в при влад≥, чиЇю Їдиною метою Ї при т≥й влад≥ й залишитис¤ п≥сл¤ 31-го - причому, будь-¤кою ц≥ною.

    ƒо минулоњ ноч≥ вони послуговувалис¤ методами Ђхолодноњ в≥йниї (опуст≥мо ≥стор≥ю з≥ спробою отруњти кандидата в≥д опозиц≥њ ¬≥ктора ёщенка, чињ шанси на перемогу у виборах за умов чесноњ гри Ї незаперечними). Ѕула огидна, надпотужна кампан≥¤ брехн≥ в мас-мед≥¤х (б≥льш≥сть ≥з ¤ких, за дуже незначними вин¤тками, знаходитьс¤ п≥д контролем влади), було пущено в х≥д р≥зного роду брудн≥, протизаконн≥ трюки (п≥дкуп, зал¤куванн¤, репрес≥њ, ≥ т. д.), а також шахрайськ≥ махлюванн¤ з≥ списками виборц≥в (до ¤ких, зокрема, було включено дес¤тки тис¤ч неб≥жчик≥в тощо). ¬се те, одначе, ви¤вилос¤ недостатньо д≥Ївим, аби гарантувати наступноњ нед≥л≥ гладеньку й безперешкодну перемогу Ђкандидатов≥ в≥д владиї - чинному прем'Їр-м≥н≥стров≥ (призначеному президентом), колишньому (?) злочинцев≥, замолоду дв≥ч≥ судимому за пограбуванн¤ (¤ не жартую!).

    ¬чора площу перед ÷ентрвиборчкомом запрудив величезний, душ, либонь, на 150-200 тис¤ч, Ђпомаранчевийї м≥тинг (помаранчевий - це кол≥р кандидата в≥д опозиц≥њ) п≥д гаслом Ђ«а чесн≥ та прозор≥ вибориї. —то¤ла тепла, пог≥дна сон¤чна днина (чи ви знаЇте, ¤кий прекрасний  ињв восени?), ≥ трим≥льйонне м≥сто було суц≥льним св¤том - радости, над≥њ й сол≥дарности. ƒавно вже ¤ не бачила на вулиц¤х ст≥льки щасливих, усм≥хнених облич - власне, в≥д самого розпаду –ад¤нського —оюзу. јле тод≥, в 1991-му, ¤к показали минул≥ 13 рок≥в, ми св¤ткували таки передчасно. Ѕез зм≥ни пол≥тичноњ ел≥ти, ≥но з крих≥тними зачатками громад¤нського сусп≥льства, без - чому б не сказати пр¤мо - справжньоњ революц≥њ, ”крањна невдовз≥ почала скочуватис¤ назад, у сут≥нки совЇтчини. ўойно тепер дракон рад¤нського тотал≥таризму, - у м≥жчас≥ добр¤че змал≥лий, бо в≥д його т≥ла в≥двалювавс¤ шматок за шматком (—х≥дна ™вропа - крањни Ѕалт≥њ - в≥дтак, минулоњ осени, √руз≥¤Е), ≥ прогнилий до шп≥ку к≥сток (аж от коли оголивс¤ його правдивий к≥ст¤к - крим≥нальний!), - нарешт≥ по-справжньому агон≥зуЇ. ј конвульс≥њ дракона можуть бути страшними - чи ж не досить показовим Ї приклад –ос≥њ?

    ¬лад≥м≥р ѕут≥н, ¤кий так хутко зум≥в знов перетворити свою крањну на концтаб≥р, ц≥лковито зацькований пострахом тероризму, тепер слугуЇ основною п≥дтримкою й опорою украњнським бандитам. ¬оно й не дивно: Ђблатн≥ї з чек≥стами творили теплу сп≥лку ще в≥д добрих старих час≥в √”Ћј√у. ÷≥ла президентська кампан≥¤ нашого Ђкандидата в≥д владиї ¬≥ктора януковича е виплодом ума московських фах≥вц≥в. ѕол≥тично й ≥нтелектуально  ињв сьогодн≥ дедал≥ б≥льше нагадуЇ м≥сто п≥д рос≥йською окупац≥Їю. ј що саме вони замислили, аби забезпечити в ”крањн≥ Ђпере-Їмство владиї, вийшло на ¤в минулоњ ноч≥.

    Ѕлизько 23:00, коли сп≥ваючий Ђпомаранчевийї натовп перед ÷ентрвиборчко-мом розс≥¤вс¤, ≥ х≥ба ¤ких 150 душ, серед них ж≥нки та л≥тн≥ люди, зосталис¤ чекати на оголошенн¤ результат≥в провадженого в будинку зас≥данн¤ (на пор¤дку денному була спроба фальсиф≥кувати близько 2 м≥льйон≥в голос≥в шл¤хом мах≥нац≥й ≥з виборчими д≥льниц¤ми!), дракон уперше показав зуби. ƒесь ≥з п≥всотн≥ чолов≥к≥в у чорних шк≥р¤них куртках вигулькнули з темр¤ви й накинулис¤ на людей, що чекали на лавочках, ≥з кийками й ножами. ћ≥л≥ц≥њ поблизу не було (!), але трьох нападник≥в схопили й закували в наручники, вискочивши на крики з будинку, парламентар≥ та охоронц≥. ¬ кишен¤х у затриманих ви¤вились посв≥дченн¤ м≥л≥ц≥онер≥в - з≥ спец≥ально тренованих Ђзагон≥в убивцьї.

    јвжеж, чутки ходили й ран≥ше - про ¤к≥сь Ђспецзагониї, що прибувають ≥з р≥зних к≥нц≥в крањни й зосереджуютьс¤ навколо м≥ста. ѕро ¤к≥сь химерн≥, вкрай п≥дозр≥л≥ маневри, то тут то там завважуван≥ ки¤нами. Ќин≥, на ранок п≥сл¤ Ђноч≥ довгих нож≥вї (у висл≥д≥ ¤коњ 11 мирних демонстрант≥в потрапили до шпиталю, декотр≥ з серйозними пораненн¤ми) сумн≥ву не лишаЇтьс¤: в≥йну оголошено. √ангстери при влад≥ в жодному раз≥ не збираютьс¤ йти. ¬они збираютьс¤ боротись - най≥мов≥рн≥ше, вже по тому, ¤к зачин¤тьс¤ каб≥ни дл¤ голосуванн¤.

    „и можуть хай ¤к≥ там Ђспец≥ально тренован≥ї групи вб≥йник≥в реально протид≥¤ти сотн¤м тис¤ч людей? (Ћоже люди таки вийдуть на вулиц≥ в н≥ч вибор≥в, ≥ украњнський ≤нтернет зараз вируЇ обговоренн¤ми, де ≥ ¤к зустр≥чатис¤, ¤к боронитис¤ в раз≥ атаки тощо). √аразд, нехай ≥ не зможуть. ≤ украњнська арм≥¤ теж навр¤д чи погодитьс¤ повернути зброю проти власного народу. јле 28 жовтн¤, за три дн≥ до вибор≥в, у  иЇв≥ в≥дбудетьс¤ в≥йськовий парад (н≥чого под≥бного ран≥ше в цей день не проводилос¤!). ≤ рос≥йський президент ¬лад≥м≥р ѕут≥н прибуваЇ до  иЇва - буц≥мто на те, аби вз¤ти участь у парад≥ (?). ≤ залишитис¤ в  иЇв≥ ще на п'¤ть (?) дн≥в. «нов-таки, Ї чутки - ох, ц≥ чутки! - що привезе з собою, виключно пор¤дком персональноњ охорони, ≥ трохи багнет≥в. “очн≥ше, два п≥дрозд≥ли, особливо славн≥ своњми операц≥¤ми на  авказ≥Е 28

    ћожливо, ”крањн≥ залишивс¤ т≥льки тиждень. ќдин останн≥й тиждень бурхливоњ осени в≥льних пол≥тичних дискус≥й по клубах ≥ кав'¤рн¤х, збор≥в, м≥тинг≥в, врешт≥-решт - над≥њ. јдже, попри все, в≥дчуваЇтьс¤ напрочуд сильна, дедал≥ дужча над≥¤, ¤ б сказала нав≥ть - наростаюча в≥ра, що наступноњ нед≥л≥ украњнську частину дракона таки буде вбито народним волеви¤вом. —ьогодн≥ ведучий останнього в≥льного, ще не закритого украњнського телеканалу (ѕ'¤того) усм≥хавс¤ так само, ¤к учора люди на вулиц¤х. (ƒовший час утискуваному, а тепер оскаржуваному судовим пор¤дком, ѕ'¤тому каналу завтра ввечер≥ загрожуЇ закритт¤, - одначе ведучий усм≥хавс¤ так, ¤к всм≥хаютьс¤ переможц≥.) “рансльований лише на третин≥ територ≥њ крањни, та й то здеб≥льше через кабельне телебаченн¤, ѕ'¤тий канал Їдиний дав повний репортаж про под≥њ минулоњ ноч≥. ≤ що характерно - жоден ≥з побитих св≥дк≥в не вигл¤дав на екран≥ Ђжертвоюї: вс≥ вони говорили обурено, але з ¤вним в≥дчутт¤м своЇњ правоти - ¤к люди, св≥дом≥ своњх прав ≥ готов≥ њх захищати.

    ÷е ц≥лком непо¤сниме, ≥ррац≥ональне, а проте всепоглинаюче в≥дчутт¤: н≥би Ђмиї, народ, сильн≥ш≥, н≥ж Ђвониї, корумпована влада. ≤ страхом зараз пойн¤т≥ Ђвониї, а не Ђмиї.

    ” н≥ч вибор≥в ¤ також вийду на вулицю. Ќе знаю, що на нас чекаЇ. “обто ¤к≥ сили буде кинуто проти нас ≥ чим це все окошитьс¤. “а нав≥ть ¤кщо станетьс¤ найг≥рше ≥ пут≥нськ≥ багнети допоможуть перетворити мою крањну, на бозна-¤к довгий терм≥н, на бандитську резервац≥ю деірадовано-стал≥нського зразка, ми однаково будемо на вулиц¤х, - бодай на те лиш, аби мати змогу сказати, що це не був наш виб≥р.

    «наючи, ¤к легко (а часто й ≥з готовн≥стю!) послуговуЇтьс¤ зах≥дна преса, пишучи про нин≥шню ситуац≥ю в ”крањн≥, пол≥тичними м≥фами рос≥йського виробу (про гаданий Ђрозколї ”крањни на —х≥д ≥ «ах≥д, на Ђпророс≥йськуї та Ђпрозах≥днуї, рос≥йськомовну та украњномовну частини, кожна з ¤ких, мовл¤в, делегуЇ на президентство Ђсвогої кандидатаЕ), ¤ просто хот≥ла дати вам знати, ¤к воно вигл¤даЇ ≥ ¤к в≥дчуваЇтьс¤ тут нами насправд≥. –озповсюджуючи правду дал≥, ви зробите й св≥й внесок у вбивство дракона. Ѕо ж, ¤к ус≥ гаразд знаЇмо з≥ старого ќрвела (хто, на ласку Ѕожу, так безмисно проголосив був його застар≥лим?!), найперше, чого дракон потребуЇ дл¤ виживанн¤, - то фальшивоњ, штучно витвореноњ ментальноњ картини. ≤ зайве нагадувати, що агон≥ю дракона в жодному раз≥ не сл≥д легковажно трактувати ¤к процес суто м≥сцевого значенн¤Е

    ÷е не прощальний лист - це лист над≥њ.

    Ѕудь ласка, тримайте за нас кулаки цього тижн¤!

    ≤з сердечними в≥танн¤ми, ќксана «абужко

    

    

    

     як зм≥нивс¤ в м≥ст≥ передвиборчий настр≥й п≥сл¤ суботньоњ ноч≥, коли перед ÷ентрвиборчкомом Ђнев≥дом≥ї особи вчинили жорстокий напад на прихильник≥в опозиц≥йного кандидата ¬≥ктора ёщенка?

    ¬≥н м≥н¤Їтьс¤ тепер кожного дн¤ - напруга наростаЇ. ¬лада намагаЇтьс¤ пос≥¤ти страх - ≥дуть арешти громадських актив≥ст≥в, обшуки в студентських гуртожитках, до  иЇва прибувають спец≥альн≥ загони дл¤ влаштуванн¤ вуличних безпор¤дк≥в, а провладний кандидат пан янукович перейшов до брутальних погроз уголос. јле в м≥ст≥ страху не в≥дчуваЇтьс¤ - п≥сл¤ суботн≥х под≥й готовн≥сть до Ђкаштановоњ революц≥њї остаточно визр≥ла й висить у пов≥тр≥.  и¤ни збираютьс¤ ночувати п≥д виборчими д≥льниц¤ми - дл¤ запоб≥ганн¤ фальсиф≥кац≥¤м.

    

     ўо насправд≥ стоњть на кону в цих виборах?

    ƒл¤ ”крањни - свобода й незалежн≥сть. ј дл¤ ™вропи тут вир≥шуЇтьс¤ питанн¤ - чи мати найближчим сус≥дом ™— молоду демократ≥ю, чи мар≥онеткову крим≥нальну диктатуру фашистського типу. И— - не остр≥в в океан≥. ўе 3-4 роки тому ≥ ми в ”крањн≥ краЇм вуха з жахом слухали пов≥домленн¤ про сваволю властей у –ос≥њ. —ьогодн≥ вже в украњнських селах адм≥н≥страц≥¤ за¤вл¤Ї сел¤нам: хто не проголосуЇ за яну-ковича - спалимо хату! ј тепер подумайте про вибори в сх≥дних земл¤х Ќ≥меччини, де неонацисти здобули до 14 % голос≥вЕ ѕривид тотал≥таризму вже бродить по ™вроп≥. …ого можлива перемога в ”крањн≥ в майбутньому загрожуватиме непередбачуваними насл≥дками ≥ дл¤ зах≥дних демократ≥й.

    

     „ому Ївропейська преса так погано по≥нформована, нав≥ть мало зац≥кавлена в украњнських справах?

    ” ™вроп≥ взагал≥ мало ц≥кавл¤тьс¤ ”крањною, тому й не розум≥ють усього геопол≥тичного значенн¤ цих вибор≥в. јле тут Ї частка й украњнськоњ вини - насамперед наших ≥нтелектуал≥в, ¤к≥ таки дуже мало зробили дл¤ того, щоб подати «аходу правдивий пр¤мий голос про свою крањну. «араз ми жорстоко за це розплачуЇмось.

    «розум≥ло, що в≥зит ѕут≥на за три дн≥ до вибор≥в не можна вважати випадков≥стю, тож, на ¬ашу думку, ¤ку роль ѕут≥н ≥ його люди в≥д≥грають зараз в ”крањн≥?

    ¬с¤ кампан≥¤ кандидата в≥д влади - це робота рос≥йських пол≥ттехнолог≥в. ѕут≥н реставруЇ ≥мпер≥ю ≥ за вс¤ку ц≥ну не хоче випускати ”крањну з≥ сфери контролю. ƒл¤ цього в≥н ≥ вибрав януковича: колишн≥й чек≥ст - колишнього бандита, давн¤ традиц≥¤ √”Ћј√у. …ого в≥зит, ≥нтерв'ю на вс≥х нац≥ональних “Ѕ-каналах, участь у помпезному в≥йськовому парад≥ 28-го жовтн¤ з дивноњ (н≥коли ран≥ше не в≥дзначуваноњ) нагоди Ђ60-л≥тт¤ визволенн¤ ”крањни в≥д фашизмуї - останн¤ передвиборча карта влади з метою п≥дн¤ти рейтинг януковича за рахунок старшого в≥ком електорату (¤кий пам'¤таЇ в≥йну). ƒал≥ в х≥д, очевидно, п≥де вже пр¤мий терор. ƒо реч≥, ≥ дл¤ навчанн¤ спецзагон≥в провокатор≥в в ”крањну були привезен≥ рос≥йськ≥ ≥нструкториЕ

    «апитанн¤: Ћоренцо ѕомпео

    

    

    

    ” суботу вдень ¤ проњздила на такс≥ повз оф≥с ÷ентрвиборчкому. ¬елетенську оз≥ю було обнесено двома р¤дами сталевих паркан≥в - конструкц≥¤, що, за ≥рон≥Їю, ≥м≥туЇ тюрму Ђсуворого режимуї. ¬середин≥, на подв≥р'њ, закл¤кли в чеканн≥ закамуфльован≥ бетеери. „ого ждуть?

    Ђќн вони, - сказав таксист, криво посм≥хаючись. - «абарикадувалис¤ в≥д нас. ћабуть, дос≥ в штани вже наклали од страху, еге?ї ¬≥н повернув до мене голову ≥ по-змовницькому п≥дморгнув: Ђќт ≥ к≥нець њм приходить!ї

    ”  иЇв≥ не треба довго по¤снювати, хто так≥ Ђвониї, а хто - Ђмиї. Ђ¬ониї сид¤ть у своњх фортец¤х, в ур¤дових та президентських адм≥н≥стративних буд≥вл¤х на пагорбах у центр≥ м≥ста. Ђ¬ониї перепин¤ють рух транспорту, щоб мчати через м≥сто на шален≥й швидкост≥ кавалькадами чорних ¬ћW та шестисотих Ђћерседес≥вї, а Ђнасї трактують ¤к багно п≥д ногами - чи, точн≥ше, ¤к дешеву робочу силу, що даЇ Ђњмї змогу продавати за кордон Ђњхнюї сталь за супервиг≥дними ц≥нами, з ¤кнайб≥льшим дл¤ себе зиском. Ђ¬ониї тримають соб≥ до послуги м≥л≥ц≥ю, ¤ка лупцюЇ ман≥фестант≥в на демонстрац≥¤х, нац≥ональн≥ телеканали, ¤к≥ вивалюють на Ђнасї гори брехн≥, ≥ податкову службу, ¤ка викачуЇ з Ђнасї грош≥ Ђњмї на потреби, розд¤гаючи Ђнасї до нитки. (“иждень тому, прим≥ром, м≥й видавець отримав в≥д м≥сцевоњ податковоњ вимогу негайно, ¤к гр≥м з ¤сного неба, сплатити ще 44 тис. гривень, себто близько 7 тис. Ївро, ≥ вельми з того вт≥шивс¤, зробивши лог≥чний висновок, що Ђвони, видать, до решти вичерпали вид≥лен≥ на виборчу кампан≥ю кошти ≥ тепер пан≥чно силкуютьс¤ нашкребти по зас≥ках де ск≥льки вдастьс¤.) ѕрост≥ше мовивши, Ђвониї - це влада: найб≥льш масово ненавиджена влада в ”крањн≥ в≥д рад¤нських час≥в. ј Ђмиї - це народ.

    ≤ це правда, ми д≥йсно ним Ї. Ќ≥коли ще дос≥ - нав≥ть тринадц¤ть рок≥в тому, коли розпадавс¤ –ад¤нський —оюз, - не знала ”крањна такого могутнього сплеску нац≥ональноњ сол≥дарности. Ћюди, ¤к≥ ран≥ше завжди лишалис¤ пол≥тичне ≥ндиферентними ≥ в жодних попередн≥х виборах участи не брали, роздавали на вулиц¤х ≥ в п≥дземних переходах власноруч видрукуван≥ з ≤нтернету лист≥вки (самвидав повернувс¤; будь-¤ку ≥нформац≥ю буквально рвали з рук, ¤к голодн≥ хл≥бину!) та записувалис¤ на виборчих д≥льниц¤х спостер≥гачами в≥д опозиц≥йного кандидата ¬≥ктора ёщенка. Ќа базар≥ продавець спершу питав вас, за кого будете голосувати: правильна в≥дпов≥дь (з ¤кою можна було розраховувати на щедру знижку!) була Ђза ёщенкаї, тод≥ ¤к приб≥чник≥в нин≥шнього прем'Їр-м≥н≥стра ¬≥ктора януковича часто-густо просто в≥дмовл¤лись обслуговувати. Ќа дит¤чих майданчиках малюки гралис¤ в Ђёщенка проти януковичаї. як за¤вила мо¤ семир≥чна сус≥дка, Ђу нас в клас≥ одна т≥льки ≤рка за януковича, так з нею н≥хто гратис¤ не хоче.ї ѕопул¤рне гасло, ¤ке скандували на демонстрац≥¤х протесту студенти, звучить так: Ђћи разом! Ѕагато! ≤ нас не подолати!ї

    ≤ те, наск≥льки Ђнасї справд≥ багато, можна неозброЇним оком бачити на вулиц¤х. ” ц≥ дн≥  ињв, ¤к ≥ ≥нш≥ велик≥ м≥ста ”крањни, викличне демонструЇ своњ пол≥тичн≥ симпат≥њ, вбравшись у помаранчеве - кол≥р кампан≥њ опозиц≥йного кандидата ёщенка.

    «'¤вивс¤ у вжитку нав≥ть спец≥альний терм≥н - Ђѕомаранчева революц≥¤ї. —хоже, люди повигр≥бали з шаф ус≥ в≥дт≥нки помаранчевого, в≥д ¤сно-жовтого до черв≥нькового, та начепили њх на себе вс≥ водночас: куртки й светри, шарфи й сумочки, плащ≥ й парасольки. ѕомаранчев≥ стр≥чки майор¤ть усюди - на деревах ≥ парканах, л≥хтар¤х ≥ такс≥вках. ¬од≥њ обм≥нюютьс¤ життЇрад≥сними гудками, ≥ перехож≥ (вкуп≥ з дорожньою ≥нспекц≥Їю, до реч≥!) в≥тають њх усм≥шками й п≥дн¤тими кулаками. ¬раженн¤ таке, мов трим≥льйонна столиц¤ перетворилас¤ на море братньоњ любови. ¬≥трини крамниць р¤сно оздоблен≥ помаранчевими предметами. Ќайб≥льше мен≥ сподобалась вигадка кав'¤рн≥ неподал≥к од мого дому: њњ в≥кна здалеку с¤ють ретельно викладеними п≥рам≥дками апельсин≥в!

    Ѕагато що тут може здатис¤ д≥твацтвом. јле дехто називаЇ це пробудженн¤м нац≥њ. “а й власт≥ д≥твацтвом це теж аж н≥¤к не вважають. ўоноч≥ крим≥нальн≥ злочинц≥, навезен≥ до  иЇва спец≥альними пот¤гами дл¤ провокуванн¤ бешкет≥в, р≥жуть шини на автомоб≥л¤х з помаранчевими стр≥чками. ј суботнього вечора, у переддень учорашнього другого туру голосуванн¤, почалис¤ напади вже й на вбраних у помаранчеве людей. ћого товариша, ¤кий мав стр≥чку на пальт≥, було збито з н≥г у темному провулку двома ударами - по голов≥ й по нирках. „и не б≥льше, однак, його приголомшило те, що бандити об≥звали його, по-рос≥йськи, Ђжидовской мордойї (м≥й товариш Їврей, ≥ по ньому це легко вп≥знати) - словами, ¤к≥ за тринадц¤ть рок≥в украњнськоњ Ќезалежност≥, здавалось, давно в≥д≥йшли були в непам'¤ть. Ђяк щур≥, - прокоментував в≥н оп≥сл¤: - Ќалет≥ли, збили - й накивали п'¤тами, не збираючись з≥ мною битись: просто розчинилис¤ в темр¤в≥ї.

    “ак воно й в≥дбуваЇтьс¤: дн≥ належать Ђнамї, ноч≥ - Ђњмї. ѕри св≥тл≥ дн¤ 31 жовтн¤ ми прийшли на виборч≥ д≥льниц≥ й проголосували в цих президентських виборах перший раз, - тобто, т≥ з нас, хто зум≥в пробитис¤ кр≥зь ус≥ загадков≥ Ђпомилкиї та Ђнеточност≥ї у виборчих списках, через ¤к≥ близько трьох м≥льйон≥в украњнц≥в ви¤вилис¤ позбавленими права голосу. ƒл¤ нац≥њ, що прагне демократичного розвитку, це стало непоганим уроком. ¬чора, вже за другим разом, ми з'¤вилис¤ на виборч≥ д≥льниц≥ далеко л≥пше приготованими боронити своњ права при св≥тл≥ дн¤. Ќа той час, коли голосувала ¤, по вс≥й крањн≥ телефони гар¤чих л≥н≥й розривалис¤ в≥д дзв≥нк≥в, ≥ виборц¤ми було вже заф≥ксовано сотн≥ найр≥зноман≥тн≥ших Ђпомилокї та Ђнеточностейї (¤к-от повн≥ автобуси людей ≥з в≥дкр≥пними талонами, що курсують в≥д д≥льниц≥ до д≥льниц≥ дл¤ поновного голосуванн¤, або сп≥йман≥ на гар¤чому особи з≥ стосами виборчих бюлетен≥в, наперед позначених Ђза януковичаї, або випадки стр≥л¤нини та п≥дпал≥в на виборчих д≥льниц¤х тощо). ћен≥ довелос¤ висто¤ти по св≥й бюлетень чималеньку чергу: людей було ¤к оселедц≥в у бочц≥, але тиша при тому сто¤ла неймов≥рна, ≥ в пов≥тр≥ «ависла просто-таки ф≥зично в≥дчутна напруга. ¬с≥ розум≥ють, що бюлетен≥ будуть рахуватис¤ вноч≥ - ≥ що, в≥дтак, Ђнашаї участь у виборах вкиданн¤м бюлетен¤ до скриньки ще далеко не вичерпуЇтьс¤.

    “ут хот≥лось би уточнити один важливий момент. –озповсюджене кл≥ше, ¤ким часто послуговуютьс¤ зах≥дн≥ журнал≥сти, описуючи основну кол≥з≥ю наших драматичних вибор≥в, - це, що кандидат в≥д влади ¬≥ктор янукович Ї, мовл¤в, Ђпророс≥йськимї, а кандидат в≥д опозиц≥њ ¬≥ктор ёщенко - Ђпрозах≥днимї. « почутт¤ми перес≥чного украњнського виборц¤ ц¤ верс≥¤ маЇ ст≥льки ж сп≥льного, ск≥льки з почутт¤ми учасник≥в “ро¤нськоњ в≥йни. ѕан янукович сприймаЇтьс¤ не ст≥льки Ђпророс≥йськимї, ск≥льки, насамперед, Ђпро-крим≥нальнимї - таким соб≥ украњнським јль  апоне, за чињми плечима два терм≥ни ув'¤зненн¤ за грабунок ≥ розб≥й, а в публ≥чному вжитку - крим≥нальне арго, пор≥вн¤но з ¤ким мужикувата балачка президента  учми, що йде на спочинок, видаЇтьс¤ цнотливою, наче шк≥льний п≥дручник.  олишн≥й губернатор ƒонецька, пан янукович репрезентуЇ у влад≥ так званих Ђдонецьких братк≥вї - б≥знесовий клан з≥ скандально в≥двертим крим≥нальним минулим. “е, що цей клан т≥сно пов'¤заний ≥з под≥бними маф≥озними кланами –ос≥њ, не виключено, слугуЇ найближчим по¤сненн¤м передвиборчого вибуху палкого коханн¤ м≥ж рос≥йським та украњнським л≥дерами - коханн¤, дит¤м ¤кого й був призначений стати, на обоп≥льну вт≥ху, Ђпрезидент януковичї.

    —умн≥ваюс¤, чи ми коли-небудь достеменно взнаЇмо, ск≥льки м≥льйон≥в рос≥йських нафто-долар≥в було витрачено на цей проект, але в≥дсампочатку в ньому була закладена одна фатальна помилка. ¬≥н абсолютно не брав п≥д увагу тоњ обставини, що народ ”крањни може продемонструвати св≥й власний волеви¤в. ÷е проблема вс≥х авторитарних правител≥в. ѕо певному час≥ вони втрачають вс¤кий контакт з≥ своњм народом ≥ н≥коли насправд≥ не знають, ким вони правл¤ть.

    ѕрезидентство Ћеон≥да  учми було вкрай непопул¤рним. ”продовж останнього року в≥н заледве набирав у крањн≥ 10% п≥дтримки. “е, що в≥н обрав своњм Ђнаступникомї прем'Їр-м≥н≥стра з крим≥нальною б≥ограф≥Їю та п'¤тнадц¤тьма орфограф≥чними помилками в анкет≥, - а на додачу ще й розпаношена пропагандистська кампан≥¤ в нац≥ональних мас-мед≥¤х, - сприйн¤то було в сусп≥льств≥ ¤к цин≥чний поглум, ¤к акт нац≥ональноњ наруги, ¤коњ несила стерп≥ти: знак, що Ђбезсоромн≥стьї корумпованоњ верх≥вки д≥йшла краю. ¬перше цей vox populi (глас народу), що клекотав неп≥дробним гн≥вом, ¤ почула десь ≥з м≥с¤ць тому в≥д своЇњ перукарки - рос≥йськомовноњ уродженки –ос≥њ. Ђ“а за кого ж вони нас мають? - волала вона ц≥лий час, поки мене стригла. - ўо вони соб≥ дозвол¤ють, ¤к вони см≥ють? ўо ¤ скажу своЇму синов≥, ¤кщо цей бандит стане президентом, - вперед, синку, грабуй, крадь, івалтуй, ≥ коли-небудь зможеш стати президентом своЇњ крањни?ї

    « м≥льйонами обурених матер≥в жарти кепськ≥. Ќац≥¤ з такою глибоко враженою г≥дн≥стю складаЇ силу, ¤коњ не випадаЇ зневажати. ÷е засв≥дчив уже перший тур. ¬чинена тод≥ фальсиф≥кац≥¤ була, либонь, одною з наймасштабн≥ших ≥ найпродуман≥ших у нов≥тн≥й ≥стор≥њ. ј одначе жодн≥ шахрайськ≥ технолог≥њ, що були застосован≥, так ≥ не потрапили забезпечити панов≥ януковичу пр¤моњ перемоги. якими були справжн≥ показники першого туру, нам уже не д≥знатис¤. ќф≥ц≥йний результат, що мав на мет≥ показати крањну буц≥мто Ђрозколотоюї надвоЇ, т≥льки роздратував народ ≥ще дужче.  оли вз¤ти п≥д увагу, що з близько дванадц¤ти м≥льйон≥в оф≥ц≥йно визнаних у першому тур≥ прихильник≥в ёщенка принаймн≥ дес¤ть м≥льйон≥в н≥коли не мали змоги побачити його по телебаченню ≥накше, н≥ж об'Їктом щонайбрутальн≥ших ≥ найбрудн≥ших ≥нсинуац≥й, розроблених за в≥дверто стал≥нськими (чи геббельс≥вськими) пропагандистськими стандартами, то неважко у¤вити, до ¤коњ м≥ри украњнська влада втратили в нац≥њ кредит дов≥ри. «начною м≥рою тут спрацювала лог≥ка - Ђраз вони так ненавид¤ть цього чолов≥ка, значить, правда на його боц≥ї, - ≥ саме ц¤ лог≥ка й забарвила украњнську революц≥ю в помаранчевий кол≥р.

    Ђ∆орсткий сценар≥йї, застосований власт¤ми в другому тур≥, не лишаЇ особливих над≥й на те, що вибори будуть чесними. “иждень тому, удовгоспод≥ваних теледебатах м≥ж Ђдвома ¬≥кторамиї у пр¤мому еф≥р≥, янукович звернувс¤ до ёщенка ≥з за¤вою, що пролунала ¤к неприхована погроза: ЂЌова влада вже прийшла (!), ≥ ви нас не видавите!ї ≤, схоже, Ђнова владаї справд≥ так вважаЇ, на т≥м стоњть ≥ н≥ перед чим зупин¤тись не збираЇтьс¤. —ам лише передвиборчий тиждень м≥г би постачити матер≥алу дл¤ дес¤тк≥в Ђроман≥в жах≥вї (а також дл¤ понад 15 тис. судових справ про порушенн¤ виборчого законодавства - саме ст≥льки скарг було передано до суду!). ¬еч≥рн≥ новини звучать ¤к в≥ст≥ з завойованоњ крањни, плюндрованоњ окупац≥йним режимом: арешти й затриманн¤ громадських актив≥ст≥в (понад 200 душ ув'¤знених), сльозог≥нний газ та кийки, ¤кими розган¤ють мирн≥ демонстрац≥њ (з м≥л≥цейською при тому об≥ц¤нкою, що Ђнаступного разу будуть кул≥ї!), шантаж ≥ напади (зокрема ≥ з кул¤ми!) на представник≥в опозиц≥йного кандидата, зам≥на адм≥н≥стратор≥в у Ђпроющенк≥вськихї рег≥онах на Ђслухн¤нихї, котр≥, без сорома казка, навпростець об≥ц¤ють (¤к у сел≥ на —умщин≥), що Ђвс≥х, хто проголосуЇ за ёщенка, м≥л≥ц≥¤ буде розстр≥люватиї, та багато-багато ≥нших речей, що дедал≥ б≥льше навод¤ть на гадку про Ќ≥меччину 1933-го року.

    ™, вт≥м, одна ≥стотна в≥дм≥нн≥сть. “≥ Ђбаварськ≥ браткиї з-перед с≥мдес¤ти рок≥в мали були на озброЇнн≥ ще й ≥деолог≥ю, котра, при вс≥й њњ порочност≥, адресувалас¤, ¤к-не-¤к, усе-таки Ђнародов≥ї. —ьогодн≥шн≥ Ђдонецьк≥ браткиї, кр≥м грошей, мають до диспозиц≥њ вже т≥льки й виключно зброю. ј ¤к в≥домо, долю будь-¤коњ в≥йни вир≥шуЇ не збро¤, а люди.

    ÷≥Їњ осени ≥стор≥¤ перетворила ”крањну на ун≥кальне грище, де маЇ з'¤суватис¤, чи ц¤ ≥стина все ще чинна в наш≥м Ђнов≥м пречудов≥м св≥т≥ї. “ридц¤ть п'¤ть тис¤ч громад¤н зголосилос¤ в штаби опозиц≥њ добровольц¤ми - вартувати на виборчих д≥льниц¤х у н≥ч п≥драхунку голос≥в. ≤нших, над≥йн≥ших гарант≥й, що оголошен≥ результати анон≥много екзит-полу (за ёщенка - 58%, за януковича - 39%) не перевернутьс¤ до ранку навспак, з усього суд¤чи, не ≥снуЇ.

    “акий Ђгромадський контрольї ви¤вивс¤ досить ефективною стратег≥Їю в першому тур≥. “ам, де Ђз незрозум≥лих причинї зненацька пропадала електрика, люди вмикали фари своњх автомоб≥л≥в, осв≥тлюючи д≥льницю, щоб виборча ком≥с≥¤ могла продовжити п≥драхунок. ≤ погромники в чорних масках не ризикували з'¤вл¤тис¤ на ¤сно осв≥тлених, велелюдних д≥льниц¤х, при спалахах фотобл≥ц≥в. Ќараз≥ Ђвониї вол≥ють триматис¤ темр¤ви - хоч би ¤к палко прагнули з нењ вийти й запанувати в≥дкрито, серед б≥лого дн¤, в понед≥лок уранц≥.

    ѕоки ¤ пишу ц≥ р¤дки, м≥й бойфренд пакуЇ наплечника, готуючись вирушати в н≥ч.  рекери, шоколад, вода, термос ≥з кавою. ‘отокамера, наб≥р батарейок. —в≥чки, с≥рники. Ћ≥хтарик.

    ћи триматимемо свою крањну осв≥тленою. ¬она прекрасна, наша крањна. Ќ≥коли дос≥ ми сповна не здавали соб≥ справи з того, ¤к, ви¤вл¤Їтьс¤, любили њњ вс≥ ц≥ роки. ≤ ¤кою бол≥сно гр≥зною, помаранчево-розжареною м≥ццю може обернутись ображена любов.

    ѕереклад з англ≥йськоњ

    

    

    

    ” в≥второк увечер≥ украњнц≥ почули перш≥ тривожн≥ в≥ст≥ про рос≥йський спецназ, розташований у будинку президентськоњ адм≥н≥страц≥њ в центр≥  иЇва. ѕеребран≥ в украњнську форму спецчастини належали до тих, що прославилис¤ бойовими д≥¤ми в „ечн≥.

    ” середу зв≥дусюди продовжували надходити пов≥домленн¤, що в украњнських аеропортах с≥дають рос≥йськ≥ в≥йськов≥ л≥таки. Ќевже пан ѕут≥н вир≥шив скористатись останн≥м козирем, щоб таки здобути дл¤ свого облюбованого протеже пана януковича Ђперемогу на виборахї, - виборах, котр≥ насправд≥ стали псевдон≥мом в≥йни (нараз≥ ще Ђхолодноњї!), провадженоњ проти народу ”крањни њњ мар≥онетковим ур¤дом за в≥двертоњ й неприхованоњ п≥дтримки  ремл¤?

    ћайже р≥к на ”крањну тривало масове нашест¤ рос≥йських пол≥ттехнолог≥в: щодень вони прибували до  иЇва дес¤тками чартерних рейс≥в, аби стругати тут у нем≥р¤н≥й к≥лькост≥ своњ сценар≥њ дл¤ передвиборчоњ кампан≥њ януковича - ≥ дл¤ зд≥йсненн¤ широкомасштабноњ фальсиф≥кац≥њ що в першому, що в другому тур≥ (найбезневинн≥шим з-пом≥ж сотень використаних шахрайських прийом≥в були кульков≥ ручки з чорнилом, ¤ке по п'¤ти хвилинах безсл≥дно зникаЇ з паперу: у такий спос≥б голосуванн¤ зак≥нчуЇтьс¤ повними урнами порожн≥х бюлетен≥в, що њх в≥дтак можна заповн¤ти ¤к соб≥ схочеш, т≥льки тепер уже справжн≥м чорнилом). ќдначе вс≥ т≥ рецепти, дл¤ –ос≥њ ц≥лком д≥Їв≥ (чимало з них викликають у вс¤кого, хто знайомий ≥з добрими старими кагеб≥вськими методами, во≥стину запаморочливе в≥дчутт¤ дежа вю), в ”крањн≥ зазнали повного краху.

    „им дужче зростав на украњнц≥в у ход≥ президентськоњ кампан≥њ ≥нформац≥йний та адм≥н≥стративний тиск (в≥д круто зам≥шаних м≥ф≥в про доброго януковича й злого ёщенка, трансльованих по 24 години на добу вс≥ма проур¤довими «ћ≤, ≥ до погроз м≥сцевих властей у дус≥ ЂпроголосуЇш за ёщенка - спалим хату!ї), тим запекл≥ше й нездоланн≥ше накипало в результат≥ народне обуренн¤. 1 тим б≥льше люди сповнювались р≥шучости боронити своњ, так брутально споневажен≥, людськ≥ права. Ќа час другого туру ц¤ холодна в≥йна вже вигартувала з нас щось на кшталт добре орган≥зованоњ партизанськоњ арм≥њ, ¤ку за менш драматичних обставин годилос¤ б назвати просто: громад¤нським сусп≥льством.

    “ож ус≥ зусилл¤ й кошти, вкладен≥  ремлем у перемогу януковича, п≥шли намарне: у нед≥лю виграв ёщенко - з усього суд¤чи, з вагомою перевагою, хоча д≥йсн≥ результати голосуванн¤, ¤к ≥ в першому тур≥, назавжди залишатьс¤ нев≥домими.

    √адаю, вже т≥льки з цього Ївропейськ≥ «ћ≤ мали б здогадатис¤ (¤кби, розум≥Їтьс¤, з належною увагою стежили за украњнськими под≥¤ми), що ≥нформувати про нин≥шню ”крањнську драму на п≥дстав≥ рос≥йських джерел - то приблизно те саме, що описувати –ух ќпору за протоколами гестапо. ƒуже шкода, що зах≥дна преса майже повн≥стю проіавила два перш≥ акти драми - президентську кампан≥ю та фальсиф≥кац≥ю в першому тур≥. Ќин≥, коли в центр≥ столиц≥ п≥вторам≥льйонний натовп скандуЇ Ђё-щен-ко!ї (≥ по багатьох ≥нших м≥стах крањни те саме робл¤ть ще дес¤тки тис¤ч демонстрант≥в!), далеб≥, просто серце краЇтьс¤ на вид збитих з плигу зах≥дних кореспондент≥в, що блукають у юрб≥ з камерами, ¤к —ократи з л≥хтар¤ми, у намаганн≥ в≥дловити не надто, треба сказати, охоч≥ до сп≥лкуванн¤ групки Ђприб≥чник≥в другоњ сторониї. ѕрибувши на виставу в розпал≥ третього акту, гост≥ не знають п'Їси, ≥ њм ¤вно важко в н≥й зор≥Їнтуватис¤ - зокрема через принаймн≥ два ц≥лковито хибн≥ засновки, з ¤кими прибули.

    ѕо- перше, вони дов≥рливо вз¤ли були за добру монету буц≥мто Ђр≥вн≥ї результати першого туру ≥, в≥дтак, найсерйозн≥шим чином спод≥валис¤ вглед≥ти крањну на меж≥ громад¤нськоњ в≥йни, розколоту на два непримиренно ворож≥ стани -Ђрос≥йськомовний сх≥дї за януковича та Ђукрањномовний зах≥дї за ёщенка. ÷е мусила бути таки добр¤ча неспод≥ванка - ви¤вити, що н≥чого такого й близько не спостер≥гаЇтьс¤. ≤ дов≥датис¤, прим≥ром, що в найб≥льш Ђсх≥дномуї й майже всуц≥ль рос≥йськомовному ’арков≥ (75% за януковича, зг≥дно з оф≥ц≥йними даними!) з≥бравс¤ стотис¤чний м≥тинг на п≥дтримку ёщенка, п≥сл¤ чого ’арк≥вська м≥ська рада визнала вибори сфальсиф≥кованими, а ёщенка президентом. 1 куди ж, спитати б, под≥вс¤ такий потужний числом електорат януковича - де його протести?

    «а цим криЇтьс¤ друга неув'¤зка, ¤коњ теж ≥з нальоту не похопиш. ¬продовж ц≥лоњ кампан≥њ так ≥ не пом≥чено було жодного разу, щоб ¤кий-небудь м≥тинг Ђза януковичаї з≥бравс¤ самочинно, з ≥н≥ц≥ативи громад¤н. «азвичай на так≥ Ђм≥тингиї людей припроваджувано з роботи, ц≥лими трудовими колективами п≥д нагл¤дом кер≥вництва, ¤к то бувало за рад¤нських час≥в. ” кращому випадку вони отримували платню: в≥домо, що п≥д час виборчоњ кампан≥њ такса дл¤ студент≥в за присутн≥сть на поп-концертах Ђна п≥дтримку януковичаї виносила 15 гривень - близько 3 Ївро, - ≥ всього т≥льки на пор¤док б≥льше (денн≥ видатки, плюс безплатна водка) д≥стають т≥ шахтар≥ й сталевари, ¤ких нин≥ звоз¤ть до  иЇва дес¤тками автобус≥в ≥з печального ƒонбасу, довший час очолюваноњ паном януковичем Ђвиправноњ зони ”крањниї, - либонь, на те, аби присутн≥сть у крањн≥ Ђтабору януковичаї вигл¤дала достатньо наочною дл¤ застрашуванн¤ закордонних «ћ≤ примарою громад¤нськоњ в≥йни.

    я зовс≥м не хочу цим сказати, н≥би пан янукович не маЇ за собою н≥¤кого реального електорату, окр≥м ¤к по тюрмах та псих≥атричних л≥карн¤х (100% голос≥в за януковича в обох категор≥¤х!). ¬≥н, безумовно, його маЇ - особливо на сход≥ та п≥вдн≥ крањни, де людей тривалий час було ≥зольовано в≥д будь-¤коњ ≥нформац≥њ, опр≥ч тоњ, що надавалась проур¤довим та рос≥йським телебаченн¤м, особливо ж серед виборц≥в похилого в≥ку, ¤к≥ продовжують ≥снувати у своЇму в≥ртуальному —–—–. јле цим люд¤м ≥ в сн≥ б не приснилос¤ добров≥льно виходити на вулиц≥ за свого президента, ¤кщо т≥льки њм не оголос¤ть моб≥л≥зац≥ю: сама ≥де¤ ≥н≥ц≥ативи, пох≥дноњ в≥д них, а не спущеноњ Ђзгориї, залишаЇтьс¤ дл¤ них ц≥лковито ≥нопланет¤нською.

    ≤ в цьому, власне, суть проблеми. ”крањна, без сумн≥ву, по-своЇму Ђрозколотаї, але зовс≥м не за географ≥чною, л≥нгв≥стичною а чи рел≥г≥йною ознакою, ¤к намагаютьс¤ переконати ”крањну й решту св≥ту (¤к бачимо, небезусп≥шно) пол≥ттехнологи януковичевоњ кампан≥њ. Ќасправд≥ цей розкол куди важче окреслити, бо проходить в≥н, сказати б, не Ђв простор≥ї, а Ђв час≥ї. ѕо одн≥й сторон≥ тут - новонароджене й повнокровне громад¤нське сусп≥льство, ¤ке жодним чином не погодитьс¤ визнати результати сфальсиф≥кованих вибор≥в (що вже отримали влучну назву Ђзівалтуванн¤ нац≥њї) ≥ клекоче обуренн¤м на саму думку отримати президента з двома судимост¤ми, чињ судов≥ справи збер≥гаютьс¤ в московських арх≥вах  •Ѕ. ѕо друг≥й сторон≥, натом≥сть, перебувають люди, ¤к≥ з р≥зних причин були Ђекспатр≥йованимиї в рад¤нське тотал≥тарне минуле (хай нав≥ть змал≥ле до розм≥р≥в занепадаючоњ шахти) ≥ ¤ким ≥ ƒос≥ нев≥домо, що влад≥ можна протисто¤ти ¤кось ≥накше, ан≥ж тихцем њњ лаючи. ƒл¤ багатьох таких аутсайдер≥в ≥стор≥њ примусов≥ виправи за меж≥ своЇњ Ђвиправноњ зониї в рол≥ Ђприб≥чник≥в януковичаї ви¤вились ун≥кальним п≥знавальним досв≥дом ≥ вперше в житт≥ в≥дкрили њм оч≥ на реальн≥сть, про ≥снуванн¤ ¤коњ вони ран≥ше й не п≥дозрювали.

    “ож розкол насправд≥ прол¤гаЇ м≥ж сьогоденн¤м - ≥ днем минулим. ≤ вс¤ реальна сила в крањн≥ лежить по сторон≥ першого, а не останнього. ўоб д≥йти до цього, нам знадобилос¤ тринадц¤ть рок≥в.

    ѕросто кажучи, за 13 рок≥в Ќезалежност≥ украњнське сусп≥льство стало досить дорослим, щоб нарешт≥ перерости правл¤чий Ђпострад¤нськийї режим, верх≥вку ¤кого складали колишн≥ комун≥стичн≥ секретар≥ та кагеб≥вськ≥ сексоти, що в м≥жчас≥ обернулис¤ на зграю звичайн≥с≥ньких бандит≥в. ” нед≥лю режим луснув по швах, ¤к на переростков≥ зношений т≥сний костюмчик, ≥ украњнська пол≥тична нац≥¤ вийшла з нього на св≥т - нага, переможна й прекрасна, ¤к —вобода на полотнах романтик≥в.

    ѕеребуванн¤ в ц≥ дн≥ на вулиц¤х  иЇва даЇ н≥ з чим не зр≥вн¤нну наснагу. «асн≥жене м≥сто наскр≥зь перейн¤те атмосферою тепла, братерства й сол≥дарности, немов у щаслив≥й родин≥. —вобода, ¤к в≥домо, - мати прекрасного: ≥стина, ¤ку особливо наочно ≥люструють визволен≥ народи. ќпинитись у вир≥ в≥дразу сотень тис¤ч прекрасних, розсм≥¤них облич ≥ с¤ючих очей (дос≥ ¤ н≥ разу не занюшила в пов≥тр≥ хоч би найслабшого подуву алкоголю, ≥ це незважаючи на мороз!), - переживанн¤ ун≥кальне й незабутнЇ. ¬день ≥ вноч≥ юн≥ пан¤нки й старш≥ пан≥ розливають уздовж ’рещатика безкоштовну гар¤чу каву. Ћюди, що принесли в наметове м≥стечко харч≥ й теплий од¤г, утворюють ц≥лодобову чергу.  ав'¤рн≥ працюють без перерви, поки њм стаЇ запас≥в, таксисти, п≥двоз¤чи вас до ћайдану Ќезалежност≥, не беруть грошей, ≥ вс≥ машини в центр≥ м≥ста без упину ентуз≥астично сигнал¤ть. ѕоп- та рок-сп≥ваки окупували сцену у центр≥ майдану, ≥ час в≥д часу ц≥ла велелюдна площа п≥дхоплюЇ п≥сню, зливаючись у Їдиний хор. „исленн≥ м≥л≥цейськ≥ та в≥йськов≥ частини, в пан≥ц≥ ст¤гнен≥, було, до  иЇва власт¤ми з ус≥Їњ крањни, одна по одн≥й переход¤ть на б≥к народу, в'¤жучи соб≥ на ун≥форми помаранчев≥ стр≥чки. “имчасом на п≥д'њздах до м≥ста сел¤ни блокують шл¤х прибуваючим в≥йськовим п≥дрозд≥лам, танкам ≥ бетеерам ≥ закликають њх приЇднуватис¤ до всенародноњ громад¤нськоњ непокори.  ажуть, це даЇ своњ насл≥дки.

    Ќаш≥ польськ≥ гост≥ кажуть, що це њм нагадуЇ ѕольщу 1980-го. „ехи згадують ѕрагу в 1989-му. “епер наша черга.

    ÷е наша арм≥¤. Ќаша м≥л≥ц≥¤. Ќаша крањна. ≤ ми не дозволимо жменьц≥ застуканих на гар¤чому злочинц≥в зат¤гнути њњ назад у минуле. ЂЌарод не подолати!ї - одне з часто скандованих у ц≥ дн≥ гасел. 1 в≥дчутт¤, справд≥, саме таке - попри вс≥ соц≥альн≥, мовн≥, рел≥г≥йн≥ та культурн≥ в≥дм≥нност≥, котрих ≥з подостатком набираЇтьс¤ в кра'≥н≥ з чи не найб≥льш буремно-драматичною ≥стор≥Їю в ™вроп≥ (м≥ж ≥ншим, саме ц¤ неоднор≥дн≥сть не раз ви¤вл¤лас¤ дл¤ ”крањни ¤краз вельми корисною, хоч би т≥льки в культурн≥й сфер≥). “епер, уперше за ц≥лу нов≥тню ≥стор≥ю, ми в≥дчуваЇмо, що ми справд≥ Їдин≥ ¤к нац≥¤. Ќесамовито.

     олись за рад¤нських час≥в, д≥вчинкою, ¤ заздрила рос≥йським ≥нтелектуалам, ¤к≥ за¤вл¤ли, прим≥ром, п≥сл¤ рад¤нського вторгненн¤ в јфган≥стан, що њм соромно за свою крањну. як украњнка, ¤ не могла под≥л¤ти цього почутт¤, бо Ђњхн¤ї крањна - –ад¤нський —оюз - не була ЂмоЇюї, ≥ за њњ д≥њ ¤ не в≥дчувала жодноњ моральноњ в≥дпов≥дальности (переживати сором за свою крањну - то, ¤к-не-¤к, один ≥з прив≥лењв ≥стинного громад¤нства!). “од≥ ¤ мр≥¤ла мати хоч би таку свою державу, за ¤ку могло б бути соромно, - ситуац≥¤ все-таки краща, н≥ж не мати н≥¤коњ.

    «а ≥рон≥Їю, невдовз≥ п≥сл¤ 1991-го року безславне правл≥нн¤ Ћеон≥да  учми зробило цю мр≥ю д≥йсн≥стю. Ќаступних дес¤ть рок≥в ¤ мр≥¤ла вже про таку батьк≥вщину, ¤кою можна було б пишатис¤. “епер, уперше в житт≥, можу нарешт≥ щиросерде за¤вити, ¤к багато моњх земл¤к≥в за¤вл¤ють у ц≥ дн≥: ¤ пишаюс¤ моЇю крањною - в≥д 21 листопада б≥льше не ”крањною  учми чи януковича, а ”крањною народу, м≥льйони син≥в ≥ доньок ¤кого захищають сьогодн≥ на вулиц¤х св≥й так трудно в≥двойований виб≥р власного майбутнього.

    

    

    

     яка зараз ситуац≥¤ на вулиц¤х  иЇва?

     ≥льк≥сть демонстрант≥в уже с¤гнула п≥втора м≥льйона й продовжуЇ зростати, бо люди й дал≥ прибувають до столиц≥ з ус≥х усюд крањни, готов≥ сто¤ти на лютому мороз≥ доти, доки ¬≥ктора ёщенка не буде оф≥ц≥йно визнано президентом. ѕерш≥ два дн≥ дорожн¤ м≥л≥ц≥¤ ще ¤кось намагалас¤ заблокувати в'њзд у м≥сто, але це не допомогло, бо, щойно ц¤ новина з'¤вилась в ≤нтернет≥, ки¤ни розгорнули власну ≥мпров≥зовану Ђслужбу перевезеньї - за н≥ч власними автами поперевозивши на ћайдан Ќезалежност≥ вс≥х, чињ транспорти було затримано на м≥л≥цейських постах. ÷е лише один невеличкий приклад того, ¤к розгортаютьс¤ под≥њ: те, що в≥дбуваЇтьс¤ зараз на вулиц¤х, можна назвати зразком громад¤нського сусп≥льства в д≥њ.

    ¬день ≥ вноч≥ люди несуть харч≥ дл¤ тих, хто живе в наметовому м≥стечку, кав'¤рн≥ в центр≥ працюють ц≥лодобово, на вулиц¤х безкоштовно розливають гар¤чу каву, дес¤тки тис¤ч ки¤н дають новоприбулим притулок у своњх дом≥вкахЕ ѕануЇ атмосфера загального п≥днесенн¤ - любов≥ й братерства, ≥ ц≥ле м≥сто гримить переможними сурмами, хоровим скандуванн¤м та сигналами машин.  ом≥тет нац≥онального пор¤тунку, очолюваний ¬≥ктором ёщенком, дв≥ч≥ на день з'¤вл¤Їтьс¤ на ћайдан Ќезалежност≥, щоб розпов≥сти про переб≥г под≥й (у м≥жчас≥ сцену займають пров≥дн≥ украњнськ≥ музиканти, сп≥ваки, актори, поети, ¤к≥ допомагають натовпу не замерзнути).

    «ах≥дна преса багато писала про Ђрозгн≥ваних демонстрант≥вї, з чого в у¤в≥ вимальовуЇтьс¤ щось на кшталт бунту з битт¤м в≥трин. ÷е зовс≥м не так. ÷е просто гранд≥озна акц≥¤ громад¤нськоњ непокори, ≥ ширитьс¤ вона зараз по вс≥й крањн≥ з≥ швидк≥стю л≥совоњ пожеж≥. Ћюди виход¤ть на вулиц≥, щоб захистити своЇ основне конституц≥йне право - мати ту владу, ¤ку сам≥ соб≥ обрали. ≤ воротт¤ назад нема.

    

     „и, на ¬ашу думку, опозиц≥¤ зум≥Ї втримати протест своњх прихильник≥в у мирних рамках? „и ≥снуЇ загроза кривавих сутичок з≥ спецв≥йськами та прихильниками оф≥ц≥йного кандидата?

    —права в тому, що це вже не Ї протест опозиц≥њ. –озстановка сил тут ≥нша: з одного боку - нац≥¤, з другого - купка злочинц≥в, ¤ка минулоњ нед≥л≥ вчинила спробу перевороту п≥д прикритт¤м президентських вибор≥в. –еальних сил на њхн≥й сторон≥ вже, схоже, не лишаЇтьс¤ - щодень на ћайдан≥ лунають нов≥ й нов≥ за¤ви вищого м≥л≥цейського й в≥йськового оф≥церства про в≥рн≥сть народов≥. “ис¤ч≥ людей у форм≥ вже приЇдналис¤ до демонстрант≥в. —еред гасел, що найчаст≥ше скандуютьс¤ на вулиц¤х, - Ђћ≥л≥ц≥¤ з народом!ї та ЂЌаш≥ брати, опуст≥ть щити!ї. ƒ≥вчата втикають гвоздики в щити спецназ≥вських кордон≥в ≥, забравшись на в≥йськов≥ вантаж≥вки й бетеери, танцюють ≥з солдатами.

    ¬т≥м, небезпека таки ≥снуЇ, т≥льки походить вона в≥д зовс≥м ≥нших потенц≥йних войовник≥в (хай нас Ѕог боронить!). –≥ч у тому, що «ах≥д, здаЇтьс¤, сприйн¤в за добру монету оф≥ц≥йний Ђр≥вний результатї першого туру, зг≥дно з ¤ким Ђдва ¬≥кториї буц≥мто йдуть у виборчих перегонах пл≥ч-о-пл≥ч. ј це не зовс≥м так, бо масова фальсиф≥кац≥¤ (дел≥катно пойменована в допов≥д≥ ќЅ—™ Ђпорушенн¤миї), хоч ≥ не така кричуща, мала м≥сце ≥ в першому тур≥, ≥ ¤к насправд≥ проголосували в ньому украњнц≥, ми, найправдопод≥бн≥ше, н≥коли не взнаЇмо. ѕевна р≥ч, ¤кась частка населенн¤ справд≥ п≥дтримуЇ Ђкандидата в≥д владиї, особливо на сход≥ та на п≥вдн≥ крањни, в тих рег≥онах, що були закрит≥ дл¤ будь-¤коњ ≥нформац≥њ, за вин¤тком оф≥ц≥йноњ або ж рос≥йськоњ. јле вони навр¤д чи належать до людей, котр≥ виход¤ть на вулиц≥ боротис¤ за своњ права, - хоч би з тоњ причини, що н≥чого про них не знають. ¬продовж ц≥лоњ чотирим≥с¤чноњ кампан≥њ жоден м≥тинг Ђза януковичаї не збиравс¤ самочинно, - ¤к колись у рад¤нськ≥ часи, на так≥ шоу людей доставл¤ли з роботи ц≥лими трудовими колективами п≥д нагл¤дом кер≥вництва, а Їдиним Ђпострад¤нськимї нововведенн¤м стала плата за присутн≥сть.

    ¬≥дпов≥дно, сотн≥ наповнених Ђприб≥чниками януковичаї автобус≥в, нин≥ ст¤гуваних власт¤ми до  иЇва з ƒонбасу - свого часу керованого паном януковичем Ђвиправно-трудового табору ”крањниї, - под≥л¤ютьс¤, згрубша беручи, на дв≥ категор≥њ. ѕершу складають Ђкр≥пакиї - вбог≥ роб≥тники й шахтар≥, пригнан≥ служити масовкою в орган≥зованому власт¤ми шоу, люди, ¤к≥ часто-густо й не в курс≥, що тут в≥дбуваЇтьс¤. ѕ≥сл¤ одного-двох дн≥в в≥льних вуличних дискус≥й дехто з них почав приЇднуватис¤ до лав демонстрант≥в.

    ƒруга категор≥¤, натом≥сть, становить уже поважн≥шу загрозу - це крим≥нальн≥ злочинц≥, привезен≥ навмисне з метою провокувати бешкети. ѕо кињвських масивах ночами вже розгулюють зграњ п'¤них ск≥нхед≥в, ≥, ¤к стало в≥домо, принаймн≥ тридц¤ть автобус≥в прибули навпростець ≥з м≥сць позбавленн¤ вол≥. Ќараз≥ лишаЇтьс¤ х≥ба гадати, чи ≥ ¤к саме зам≥р¤ютьс¤ злочинц≥ з ур¤дових буд≥вель нацьковувати на людський здвиг у центр≥ м≥ста своњх, соц≥альне куди менш Ђблагополучнихї, колег.

    ≤ нарешт≥, Ї справд≥ тривожн≥ новини. ¬чора на ћайдан≥ Ќезалежност≥ група генерал≥в —лужби Ѕезпеки зробила за¤ву про в≥рн≥сть народов≥, у ¤к≥й нин≥шн≥х узурпатор≥в влади названо було Ђнайманц¤ми ≥ноземноњ державиї. √енерали вочевидь знають б≥льше, н≥ж кажуть, - ≥ вже з певн≥стю б≥льше, н≥ж ми, перес≥чн≥ громад¤ни. ” в≥второк з'¤вилис¤ пов≥домленн¤ про на¤вн≥сть у будинку президенськоњ адм≥н≥страц≥њ рос≥йського спецназу - зокрема частин, в≥домих бойовими д≥¤ми в „ечн≥ (н≥бито перевд¤гнених в украњнську ун≥форму). Ѕ≥льше нараз≥ н≥чого не в≥домо, однак дуже схоже, що в шухл¤д≥ пана ѕут≥-на лежить напоготов≥ дл¤  иЇва-2004 сценар≥й ѕраги-1968. ќсь це на сьогодн≥ - найб≥льш реальна загроза.

    

    ѕеред виборами ¬и писали в статт≥ до ЂSuddeutschZeitungї [ћаЇтьс¤ на уваз≥ м≥й ЂЋист ≥з  иЇва п≥сл¤ "ноч≥ довгих нож≥в"ї, надрукований у ЂSuddeutschZeitungї 29 жовтн¤ 2004 р. п≥д заголовком Ђќстанн≥ дн≥ свободиї.], що ”крањна може перетворитис¤ на страх≥тливу диктатуру. „и не справджуЇтьс¤ зараз ¬аше передбаченн¤? ј чи, може, Ї над≥¤ на мирну Ђтро¤ндову революц≥ю, ¤к це було в √руз≥њ? ёщенко говорить про загрозу громад¤нськоњ в≥йни.

    я була б куди радн≥ша помилитис¤ в своњх кассандр≥вських пророцтвах, але саме через цю лихов≥сну перспективу м≥льйони украњнц≥в ≥ знаход¤тьс¤ зараз на вулиц¤х. ћи, однак, усе ще не втрачаЇмо в≥ри, що наша Ђѕомаранчева революц≥¤ї (помаранчевий - це кол≥р передвиборчоњ кампан≥њ пана ёщенка) зможе в≥дбутис¤ мирно. ™ вс≥ п≥дстави на це спод≥ватис¤, - х≥ба що п≥дперт≥ рос≥йськими багнетами узурпатори, вк≥нець ошал≥вши, таки наважатьс¤ на збройний конфл≥кт. Ќа мою думку, зараз усе залежить в≥д р≥шенн¤ Ћеон≥да  учми: чи обрати йому Ђтро¤ндовийї шл¤х Ўеварднадзе, чи п≥ти шл¤хом ћ≥лошев≥ча й „аушеску.

    ўо ¬и думаЇте про можлив≥сть нових вибор≥в? „и не було б дл¤ ”крањни Їдиним розв'¤зком нове голосуванн¤, т≥льки цим разом уже демократичне? Ќаск≥льки, по-¬ашому, реал≥стична така пропозиц≥¤?

    я не юристка й не берус¤ коментувати ситуац≥ю з правового погл¤ду (зараз над цим працюють украњнськ≥ законники). ќдначе, мавши нагоду вивчати в арх≥вах тактику в≥йни Ќ ¬ƒ- •Ѕ проти украњнських партизан≥в ƒругоњ св≥товоњ (частина д≥њ мого нового роману, працю над ¤ким перебила мен≥ нин≥шн¤ виборча драма, в≥дбуваЇтьс¤ в 1940-в≥ роки), вп≥знаю серед виборчих технолог≥й ц≥Їњ осен≥ аж надто багато тогочасних прийом≥в (п≥дрозд≥ли перевд¤гнених у форму противника злочинц≥в, що тероризують населенн¤, бюлетен≥, заповнен≥ Ђзникаючим чорниломї, цин≥чна стал≥нська пропаганда, що приписуЇ противников≥ злочини власного режиму, ≥ т. д.). Ђѕочеркї той самий, та сама школа пол≥тичного бандитизму. ј з пол≥тичними бандитами чесна гра з засади неможлива, не варто й пробувати. ƒесь за тиждень перед другим туром янукович звернувс¤ до ёщенка по телебаченню з≥ словами, що прозвучали неприхованою погрозою: ЂЌова влада вже прийшла, ≥ ви нас не видавите!ї (дивна за¤ва напередодн≥ Ђдемократичних вибор≥вї, чи не так?). ѕринаймн≥ цим разом в≥н говорив щиро. “епер не лишаЇтьс¤ н≥чого ≥ншого, ¤к д≥йсно њх Ђвидавлюватиї, цив≥л≥зованим, мирним шл¤хом, крок за кроком.

    ќт вам св≥жий приклад. ”чора вдень, п≥д овац≥ю м≥льйонного натовпу, ¬ерховний —уд заборонив ÷ентральному виборчому ком≥тету (÷¬ ) проголошувати оф≥ц≥йного переможц¤, поки не прийн¤то буде р≥шенн¤ по вс≥х поданих скаргах на порушенн¤ виборчого законодавства. “имчасом, незважаючи на заборону, Ђ”р¤довий в≥сникї тишком-нишком п≥шов до друку з Ђоф≥ц≥йною за¤воюї про нового президента ”крањни - ¬≥ктора януковича, тож депутати з  ом≥тету нац≥онального пор¤тунку мусили серед ноч≥ мчати до друкарн≥ зупин¤ти тираж. Ћог≥чно запитати: ¤кщо при влад≥ лишатимутьс¤ т≥ ж сам≥ люди, ¤к можна розраховувати, що орган≥зован≥ знов-таки ними Ђнов≥ вибориї за ¤кимось помахом чар≥вноњ палички зненацька зробл¤тьс¤ тепер уже Ђчесними та прозоримиї?

    —получен≥ Ўтати та ™— попередили, що њхн≥ дальш≥ стосунки з ”крањною до великоњ м≥ри залежатимуть в≥д того, чи отримають порушенн¤ належне розсл≥дуванн¤. „и не вважаЇте ¬и, що ”крањна може стати причиною нового глобального конфл≥кту м≥ж —ходом ≥ «аходом?

    ƒос≥ «ах≥д не надто переймавс¤ долею ”крањни, а де¤к≥ зах≥дн≥ пол≥тологи дозвол¤ли соб≥ нав≥ть в≥дкрито сумн≥ватис¤, чи ми справд≥ Ї нац≥Їю. √адаю, ми дали њм достатньо переконливий доказ, що ми нею таки Ї ≥ що бути крадькома анексованими –ос≥Їю, ¤к ≥ будь-¤кою ≥ншою державою, аж н≥¤к не належить до нашого нац≥онального ≥деалу.

    ѕочасти проблема тут у тому, що дл¤ «аходу ”крањна тривалий час залишалас¤ незнаною крањною, Ђс≥рою зоноюї, ¤ку здал¤ було легко сплутати з –ос≥Їю чи Ѕ≥лоруссю. якщо н≥коли не чути пр¤мого голосу, ¤ким крањна говорить про себе (а це завжди й т≥льки голос њњ культури, а не њњ пол≥тик≥в, котр≥ запросто можуть ви¤витис¤ звичайн≥с≥нькими нег≥дниками!), то, звичайно ж, будеш прикро враженим, одного дн¤ ви¤вивши в себе п≥д боком, буквально опост≥нь, повсталу сорокавосьмим≥льйонну нац≥ю, готову (за словами таксиста, котрий учора ввечер≥ безкоштовно мене п≥двозив, ¤к то в них у ц≥ дн≥ ведетьс¤) Ђйти в партизаниї, у раз≥ узурпатори, п≥дтриман≥ рос≥йськими спецслужбами, ≥ дал≥ івалтуватимуть волю нац≥њ йти своњм ≥сторичним шл¤хом. який, до реч≥ будь сказано, Ї Ївропейським.

    як≥ над≥њ покладають люди на ™— та јмерику, ≥, можливо, Ќ≥меччину, зважаючи на те, що н≥мецький канцлер √ерхард Ўрьодер називаЇ свого друга ѕут≥на Ђдемократомї?

    ¬ибори ц≥Їњ осен≥ - чи, радше, виснажлива Ђхолодна в≥йнаї, проваджена власт¤ми проти народу ”крањни п≥д машкарою вибор≥в, - витворили з нас дорослу пол≥тичну нац≥ю, ≥ в так≥й ¤кост≥, скажу в≥дверто, покладаЇмось ми здеб≥льшого все-таки на себе самих. јж до самого другого туру н≥ —Ўј, н≥ нав≥ть ™— не ви¤вл¤ли особливоњ уваги до того, що д≥¤лос¤ в ”крањн≥. ™диним вин¤тком була ѕольща - пол¤ки ви¤вилис¤ справд≥ чудовими сус≥дами, ≥ чули б ви, з ¤ким запалом сотн≥ тис¤ч народу скандували Ђѕоль-ща!ї ≥ Ђ—па-си-б≥!ї, коли польськ≥ радники ™вропейського ѕарламенту з'¤вились на сцен≥ ћайдану Ќезалежност≥, з≥ сльозами на очах салютуючи нам пам'¤тним дл¤ —ол≥-дарности-1980 знаком Ђперемогиї! ѕол¤ки добре знають, що нам загрожуЇ, - вони були в наш≥й шкур≥. ўо ж до Ќ≥меччини, то найближчою ≥сторичною аналог≥Їю мав би бути 1933-й р≥к. ѕитанн¤ лише в тому, ск≥льки часу знадобитьс¤ н≥мецьким л≥дерам, щоб це зрозум≥ти.

    

      ≥лька тижн≥в тому, коли ц≥лий св≥т нев≥дривна стежив за виборами в —Ўј, польський письменник јнджей —тасюк сказав: те, що в≥дбуваЇтьс¤ в ”крањн≥, матиме дл¤ св≥ту куди вир≥шальн≥ше значенн¤, н≥ж виб≥р м≥ж Ѕушем та  ерр≥. «даЇтьс¤, в≥н мав рац≥ю, чи не так? ¬и з ним погоджуЇтес¤?

    ƒозвольте використати ¬аше запитанн¤ ¤к нагоду висловити за це јнджею —тасюку моЇ особисте Ђѕоль-ща, спа-си-б≥!ї. ¬ ”крањн≥ зараз вир≥шуЇтьс¤ не багато не мало, ¤к питанн¤ - чи наш Ђновий пречудовий св≥тї XXI стор≥чч¤ готовий допустити до тотал≥таризму в ™вроп≥, чи (поки що?) н≥. ”крањнц≥, в кожному раз≥, своЇ категоричне Ђн≥ї вже сказали, - ¤к, м≥ж ≥ншим, не раз робили ≥ в минулому стор≥чч≥, т≥льки тод≥ њхнього голосу поза межами ”крањни так насправд≥ н≥коли й не почули. ƒуже спод≥ваюс¤, що бодай цим разом почують.

     «апитанн¤: ёл≥¤ ≈нке.

    

    

    

    ћа≥dan. « минулого тижн¤ це украњнське слово, що означаЇ Ђплощаї, отримало нове значенн¤. ”в≥чу понад м≥льйона людей, що впродовж тижн¤ вдень ≥ вноч≥ сто¤ть на мороз≥ п≥д сн≥гом на ћайдан≥ Ќезалежност≥ в центр≥  иЇва (тимчасом, ¤к ще сотн≥ тис¤ч сто¤ть по ≥нших м≥стах ≥ м≥стечках ц≥лоњ крањни), Ђћайданї став ≥менем новоњ д≥йовоњ особи на ≥сторичному кону крањни, донедавна трактфваноњ «аходом за всього-нав-сього таку соб≥, прилеглу до –ос≥њ, Ђс≥ру зонуї. Ѕа нав≥ть, незр≥дка, за Ђзаконнийї пол≥гон дл¤ ц≥лком, мовл¤в, виправданих ≥нтерес≥в пана ѕуг≥на, улюбленц¤ багатьох Ївропейських л≥дер≥вЕ

    “е, що на цьому Ђпол≥гон≥ї живе доросла сорокавосьмим≥льйонна нац≥¤, ¤ка може мати й ¤к≥сь власн≥, своњ ≥нтереси, а нин≥ сповнена р≥шучости (за словами таксиста, котрий учора ввечер≥ безкоштовно мене п≥двозив, ¤к то в них у ц≥ дн≥ ведетьс¤) Ђйти в партизаниї, ¤кщо узурпатори, так безецно п≥дтримуван≥ паном ѕут≥ним, ≥ дал≥ івалтуватимуть волю нац≥њ до демократичного розвитку, - ц¤ новина заскочила б≥льш≥сть ™— неп≥дробним культурним шоком.  ожне моЇ минулотижневе ≥нтерв'ю зах≥дним мед≥¤м вк≥нц≥ неминуче оберталос¤ на лекц≥ю з украњнськоњ культури, ≥стор≥њ, демократичних виборчих традиц≥й, що с¤гають XVII стол≥тт¤, ≥ тому под≥бноњ вс¤чини. Ќе знаючи з того бодай дещиц≥, справд≥-бо нелегко второпати, ¤к, наприклад, може таке бути, щоб за 10 дн≥в такоњ гранд≥озноњ ц≥лодобовоњ ман≥фестац≥њ (дес¤тки тис¤ч душ ночують у сотн¤х намет≥в, поставлених уздовж ’рещатика) не заф≥ксовано було ан≥ одн≥с≥нького бешкету, ≥ м≥л≥ц≥¤ (¤ка, за вин¤тком свого безсл≥дно щезлого м≥н≥стерства, вс¤ на боц≥ народу) не мала н≥чого ≥ншого до роботи, окр≥м ¤к допомагати демонстрантам рубати дрова дл¤ н≥чних багать та сп≥вати з ними п≥сень. ј п≥сень таки було з прдостатком - ¤к ≥ щасливих усм≥шок, рад≥сних скандувань, клаксон≥в ≥ сурем, ≥мпров≥зованих Ђпомаранчевихї перформанс≥в, найголовн≥ше ж - тепла й любови, що св≥т¤тьс¤ в сотн¤х тис¤ч очей. Ћаскаво просимо до нев≥дкритоњ крањни - хоч би т≥льки дл¤ того, щоб побачити, ¤кою красивою може бути революц≥¤.

    ћайдан представл¤Ї не що ≥нше, ¤к украњнське новонароджене, живе й динам≥чне громад¤нське сусп≥льство в д≥њ. ÷≥лий  ињв носить сюди харч≥, л≥ки та теплий од¤г. Ћюди сто¤ть у чергах, щоб запропонувати притулок у своњх осел¤х тим, хто групами з'њжджаЇтьс¤ на ћайдан з ус≥х усюд - з≥ сходу й заходу, п≥вноч≥ й п≥вдн¤ крањни.  ав'¤рн≥ безкоштовно напувають кавою й чаЇм, ресторани доставл¤ють тим, хто живе в наметах, безкоштовн≥ гар¤ч≥ об≥ди, спортзали й сауни безкоштовно надали њм своњ душов≥. ѕоруч ≥з тим, чим займаЇтьс¤ штаб опозиц≥њ (тепер част≥ше званоњ Ђ ом≥тетом нац≥онального пор¤тункуї), народ ”крањни давно в≥дкрив св≥й власний Ђдругий фронтї. ” певному сенс≥ це вже ≥ Ї Ђпартизанська арм≥¤ї - мирна, однак непереможна. —пецназ, що стоњть у кордонах довкруг ур¤дових ≥ президентських адм≥н≥стративних буд≥вель, ц≥лий тиждень вд¤чно приймав в≥д демонстрант≥в кв≥ти, каву та бутерброди - та нишком бойкотував накази прокласти президентов≥  учм≥ й прем'Їр-м≥н≥стров≥ януковичу шл¤х до буд≥вель через людський здвиг.

    Ќе спрацював ≥ план властей спровокувати сутички м≥ж двома буц≥мто Ђворожими таборамиї, що мали представл¤ти крањну Ђрозколотою надвоЇї: Ђсх≥д за януковичаї проти Ђзаходу за ёщенкаї, - хоч ск≥льки зусиль було докладено в ход≥ багатом≥с¤чноњ брутальноњ кампан≥њ януковича, аби викликати в сусп≥льств≥ таке протисто¤нн¤. “ис¤ч≥ дезор≥Їнтованих Ђприб≥чник≥в януковичаї, навербованих у злиденних рег≥онах п≥вдн¤ й сходу за плату в≥д «ќ до 250 американських долар≥в (шален≥ грош≥ дл¤ вбогого шахтар¤ колись керованого паном януковичем ƒонбасу, цього траг≥чного Ђконцтабору ”крањниї!), доставлен≥ спец≥альними транспортами до  иЇва п≥д нагл¤дом м≥сцевих дозорц≥в, попросту розчинились у безкрайому Ђпомаранчевому мор≥ї, - де њх тепло прив≥тали, нагодували-об≥гр≥ли й просв≥тили ўодо того, що д≥Їтьс¤ в крањн≥. ” висл≥д≥, п≥сл¤ одного-двох дн≥в на вулиц¤х  иЇва ошелешен≥ Ђнайманц≥ї почали поступово обертатис¤ на Ђдезертир≥вї та долучатись до лав демонстрант≥в. (≤ншу категор≥ю сп≥шно доставлених до  иЇва Ђприб≥чник≥в януковичаї склали крим≥нальн≥ та соц≥альне деірадован≥ елементи, - ц≥, одначе, поставились до ц≥лоњ виправи насамперед ¤к до вињзноњ пи¤тики ≥ дл¤ серйозних провокац≥й так само ви¤вились негод¤щ≥.)

    ћайдан, таким чином, показав, що здатен захистити себе сам - ≥ то н≥чим ≥ншим, ¤к усього лиш усм≥шками й кв≥тами. 1 в≥н продовжуЇ в≥рити, що в такий самий спос≥б зможе захистити й зневажену конституц≥ю крањни. ЂЋюбов переможеї - такий напис можна часто бачити на мурах ≥ на автомоб≥л¤х.  ожний ранок тут починаЇтьс¤ з молитви, - службу правл¤ть на сцен≥ просто неба св¤щеники, що представл¤ють р≥зн≥ украњнськ≥ церкви. —отн≥ тис¤ч людей мол¤тьс¤, щоб Ѕог дарував ”крањн≥ свободу. Ўестеро пров≥дних христи¤нських л≥дер≥в ”крањни над≥слали президентов≥  учм≥ петиц≥ю з проханн¤м Ђви¤вити пошану до зневажених прав украњнського народуї. ¬т≥м, оск≥льки дл¤ пострад¤нськоњ ел≥ти це мова ц≥лковито ≥ноземна, то ¤ дуже спод≥ваюс¤, що Ѕог усе-таки в≥дпов≥сть першим.

    јтож, усе дуже просто: ћайдан - це народ. √равець, ¤кого н≥  учма, н≥ янукович н≥коли не розгл¤дали всерйоз. ј ще менше - пан ѕут≥н, основна п≥дтримка й опора цих двох у ц≥л≥й справ≥ орган≥зац≥њ антиконституц≥йного перевороту п≥д машкарою президентських вибор≥в. ÷е проблема вс≥х авторитарних правител≥в: втрачаючи контакт з≥ своњм народом, вони н≥коли насправд≥ не знають, ким правл¤ть. ” њхньому у¤вленн≥ народ - це м≥льйони п≥длеглих, котрими легко ман≥пулювати за допомогою практично необмежених ресурс≥в держави, за технолог≥¤ми, свого часу описаними ще ќрвелом у Ђ1984ї. ™дина р≥зниц¤ - те, що в минулому стор≥чч≥ називали тотал≥таризмом, сьогодн≥, схоже, отримало елегантн≥ший псевдон≥м - Ђкерована демократ≥¤ї.

    ” –ос≥њ це, з усього суд¤чи, спрацьовуЇ. јле жоден ≥з ретельно розроблених сценар≥њв, ≥мпортованих до  иЇва сотн¤ми рос≥йських пол≥ттехнолог≥в дл¤ постановки чотирим≥с¤чноњ Ђчорноњ комед≥њї п≥д назвою Ђпрезидентськ≥ вибориї, не спрацював в ”крањн≥.

    ќсоблив≥сть ёщенковоњ перемоги, ¤ку йому намагалис¤ вкрасти, пол¤гаЇ в тому, що це в жодному раз≥ не була перемога його власного виробу. ” першу чергу це перемога м≥льйон≥в перес≥чних громад¤н, котр≥ м≥с¤ц¤ми боролис¤ з власт¤ми за своњ права: по-перше, за право знати правду про обох головних кандидат≥в (в≥дновивс¤ самвидав: т≥, хто мав доступ до ≤нтернету, власноруч роздруковували та розповсюджували ≥нформац≥ю); по-друге, за право проголосувати (м≥льйони не змогли цього зробити через загадков≥ масов≥ Ђнеточност≥ї в списках виборц≥в ≥ плавом пливли на виборч≥ д≥льниц≥, щоб загод¤ перев≥рити списки, та в суди - у день вибор≥в); по-третЇ, за те, щоб њхн≥й голос було враховано (по вс≥й крањн≥ люди телефонували на - гар¤ч≥ л≥н≥њ, пов≥домл¤ючи про порушенн¤, ф≥льмували њх на в≥део, а в н≥ч п≥драхунку голос≥в вартували п≥д виборчими д≥льниц¤ми, чекаючи, коли њм винесуть ≥ покажуть протоколи). ¬насл≥док ц≥Їњ зат¤жноњ й виснажливоњ Ђпартизанськоњ в≥йниї ёщенко на сьогодн≥ став символом, що об'ЇднуЇ нац≥ю, ¤ка прагне демократичного майбутнього. —имволом нац≥њ, ¤ка давно переросла купку старих рад¤нських бюрократ≥в та кремл≥вських мар≥онеток, котр≥ за тринадц¤ть рок≥в Ќезалежност≥ перетворилис¤ на звичайн≥с≥ньких бандит≥в.

    ќсобливо ображаЇ св≥дом≥сть того, що ми н≥коли не д≥знаЇмос¤ д≥йсних результат≥в голосуванн¤. ” нас украли р≥ч незм≥рно значущ≥шу за перемогу одного кандидата - нагоду реально п≥знати себе ¤к нац≥ю в терм≥нах статистики. √ар¤чкова метушн¤, завважена натовпом усередин≥ президентськоњ адм≥н≥страц≥њ, мала на мет≥ знищити ¤к≥сь важлив≥ докази, - розпов≥дають, що коробки з паперами спалюютьс¤ у внутр≥шньому двор≥, ¤кий - зг≥дно з чутками, надто численними, аби пустити њх повз вуха, - з минулого понед≥лка охорон¤Їтьс¤ рос≥йським спецназом (у дискредитованих украњнських владц≥в, вочевидь, уже не зосталос¤ багнет≥в, на ¤ких можна сид≥ти, - окр≥м тих, що надасть њм пан ѕут≥н). я зовс≥м не хочу цим сказати, н≥би пан янукович не маЇ за собою н≥¤кого реального електорату, окр≥м ¤к по тюрмах та псих≥атричних л≥карн¤х (100% голос≥в за януковича в обох цих групах!). ¬≥н безперечно його маЇ - особливо на сход≥ та п≥вдн≥ крањни, де людей тривалий час було ≥зольовано в≥д будь-¤коњ ≥нформац≥њ, опр≥ч тоњ, що надавалась м≥сцевою владою (≥ ч≥тко взорувалас¤ на старих зразках доби холодноњ в≥йни, коли не пр¤мо іеббельс≥вськоњ пропаганди). Ѕ≥льш≥сть цих людей продовжуЇ жити, довол≥ апатично, у свого роду в≥ртуальному —–—– ≥ голосуЇ за того, за кого скаже начальство. ” жодному сн≥ њм не намарилос¤ б самох≥ть виходити на вулиц≥ з ¤коюсь пол≥тичною вимогою, оск≥льки сама ≥де¤ ≥н≥ц≥ативи, пох≥дноњ в≥д них самих, а не спущеноњ Ђзгориї, залишаЇтьс¤ дл¤ них чужою й незбагненною. ѕарадоксальним чином, цей св≥топогл¤д вони под≥л¤ють з≥ своњм кер≥вництвом. ƒехто йменуЇ це Ђсиндромом заручникаї: ¤к в≥домо, по уплив≥ часу заручники починають ≥дентиф≥кувати себе з тими, хто њх полонив ≥ тримаЇ п≥д вартою.

    якщо вже вважати ”крањну Ђрозколотоюї, то розкол цей проходить, в≥дтак, не за географ≥чною, л≥нгв≥стичною чи рел≥г≥йною ознакою, ¤к то довший час намагалис¤ вмовити сценаристи януковичевоњ кампан≥њ ≥ ”крањн≥, й решт≥ св≥ту. Ќасправд≥ в≥н куди складн≥ший ≥ тонший - це розкол, сказати б, не Ђв простор≥ї, а Ђв час≥ї. ѕо одн≥й сторон≥ тут - новонароджена й повносила украњнська пол≥тична нац≥¤, ¤ка жодним чином не погодитьс¤ пок≥рно прийн¤ти результати сфальсиф≥кованих вибор≥в, а перспективу мати президента з двома крим≥нальними судимост¤ми та п'¤тнадц¤тьма орфограф≥чними помилками в анкет≥ сприймаЇ ¤к нестерпну нац≥ональну ганьбу - крайню межу зневаги до свого народу, що њњ так довго демонстрував був усе ще чинний режим. ѕо друг≥й же сторон≥ - люди, ¤к≥ з р≥зних причин залишались Ђекспатр≥йованимиї в рад¤нське тотал≥тарне минуле (хай нав≥ть редуковане до розм≥р≥в занепадаючоњ шахти!) ≥ ¤ким ≥ дос≥ невт¤мки, що власт¤м можна протисто¤ти не т≥льки у форм≥ глухого бурчанн¤.

    –озум≥Їтьс¤, не ц≥ останн≥ складають реальну загрозу молод≥й украњнськ≥й демократ≥њ - вони ан≥ не становл¤ть б≥льшости населенн¤ крањни (¤к не рахувати ƒонецького рег≥ону, украњнського ѕалермо, повн≥стю контрольованого маф≥Їю), ан≥ не мають потенц≥алу до самоорган≥зац≥њ. јле Ї т≥, хто все ще при влад≥ ≥ хто зараз њх гар¤чкове орган≥зовуЇ, нацьковуючи на Ђпомаранчев≥ї юрби в ƒонецьку й Ћуганську. ¬тративши над≥ю завоювати крањну, м≥сцевий крим≥нальний клан зараз одчайдушне боретьс¤ за те, щоб утримати п≥д контролем св≥й останн≥й плацдарм - новопроголошену м≥сцевим губернатором Ђƒонецьку автоном≥юї. ≤ пан ѕут≥н висилаЇ туди свого г≥нц¤, мера ћоскви Ћужкова, щоб той гучно й визивно благословив цей проект.

    Ђѕут≥н зробить усе, щоб вас не в≥дпустити, - гробовим голосом сказав мен≥ минулого тижн¤ в телефон м≥й рос≥йський колега. - –≥шуче ¬—≈. Ѕуде ч≥пл¤тись до останку, поки пальц≥ не посин≥ютьї.

    ÷е нагадало мен≥ дещо, чуте ран≥ше в≥д ¬≥ктора януковича. ƒесь за тиждень перед другим туром вибор≥в в≥н звернувс¤ до ёщенка по телебаченню ≥з за¤вою, що вперше прозвучала ¤к пр¤ма погроза: ЂЌова влада вже прийшла, ≥ ви нас не видавите!ї (непогана за¤ва напередодн≥ Ђдемократичних вибор≥вї!). ѕринаймн≥ цим разом в≥н був щирим, хоч ≥ не ц≥лком ориг≥нальним. ‘раза Ђћи прийшли до влади!ї була вперше озвучена паном ѕут≥ним у промов≥ на честь оф≥ц≥йного св¤ткуванн¤ ƒн¤ чек≥ста –ос≥њ. « огл¤ду на контекст навр¤д чи доводитьс¤ сумн≥ватис¤, хто так≥ ц≥ Ђмиї. ћен≥ лишень ц≥каво, ¤к би пан Ўрьодер поставивс¤ до того, щоб, ≥дучи за прикладом свого оф≥ц≥йно проголошеного Ђдругаї, запровадити у себе в н≥мецькому календар≥ ƒень гестап≥вц¤.

    ” ход≥ роботи над своњм новим романом, частина д≥њ ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ в 1940-в≥ роки, ¤ вивчала в арх≥вах методи, ¤ких уживало Ќ ¬ƒ- •Ѕ до населенн¤ ново-приЇднаних територ≥й по ƒруг≥й св≥тов≥й в≥йн≥. ÷е справд≥ моторошне дежа вю - бачити, ¤к багато з того знов було запущено в х≥д п≥д час цих вибор≥в: в≥д розпаношеноњ стал≥нськоњ пропаганди, ¤ка приписуЇ супротивников≥ злочини власного режиму, та п≥дрозд≥л≥в, складених ≥з перевд¤гнених у форму противника злочинц≥в, ¤к≥ посилаютьс¤ тероризувати населенн¤, ≥ до виборчих бюлетен≥в, заповнених Ђзникаючим чорниломї. Ђ¬ониї справд≥ повертаютьс¤ - вони вже тут, на пороз≥ наших дверей.

    ” √”Ћј√у енкаведистська адм≥н≥страц≥¤ керувала в бараках своЇю Ђдемократ≥Їюї за допомогою сексот≥в ≥з Ђблатногої, крим≥нального елемента. ѕроект реставрованого —–—– ≥з головним начальником у  ремл≥ та його сексотом, ¤кий контролюЇ з кињвських горб≥в сорокавосьмим≥льйонний барак п≥д назвою Ђ”крањнаї, - це аж н≥¤к не орвел≥вська фантаз≥¤. ѕан янукович, котрий представл¤Ї Ђдонецьких братк≥вї - крим≥нальний б≥знес-клан, т≥сно пов'¤заний з аналог≥чним маф≥озним угрупованн¤м –ос≥њ, - Ї в ”крањн≥ найв≥дпов≥дн≥шим кандидатом на таку посаду.  •Ѕ в≥н мусить завд¤чувати чимало: у рад¤нськ≥ часи та карколомна кар'Їра, ¤ку в≥н зробив, маючи за плечима дв≥ судимост≥ за розб≥й ≥ грабунок, без потужноњ п≥дтримки  •Ѕ була б просто неможливою. “е, що судов≥ справи януковича, ¤к стало в≥домо, збер≥гаютьс¤ в московських арх≥вах, робить його дл¤ пана ѕут≥на найб≥льш ручним ≥ слухн¤ним надбанн¤м з ус≥х можливих. ƒо того ж, пор≥вн¤но з Ђ”крањною януковичаї, змодельованою за зразком сьогодн≥шнього ƒонецька, пут≥нська власна Ђкерована демократ≥¤ї вигл¤дала б в очах «аходу просто-таки јф≥нами ѕерикла.

     учма з ѕут≥ним ударили по руках. јле гравцем, ¤кий втрутивс¤ в цей досконало складений план, став ћайдан - ≥ дес¤тки менших Ђмайдан≥вї по вс≥й крањн≥, що переможним хором скандують Ђё-щен-ко!ї.

    «а вин¤тком ƒонецька.  оли ¤ пишу ц≥ р¤дки, сн≥г на його центральн≥й площ≥ ще, певно, ≥ дос≥ зал¤паний кров'ю. ” нед≥лю й понед≥лок банди ск≥нхед≥в у чорних куртках побили в≥дважний гурт Ђпомаранчевихї донеччан, ¤ким не забракло духа вийти на вулиц≥ свого м≥ста, щоб показати, що не ввесь ƒонецьк Ї тюрмою. ƒемонстрац≥¤ ск≥нчилас¤ тим, що на сн≥гу безпорадно лежали дес¤тки поранених, а м≥сцеве телебаченн¤ гн≥вно таврувало њх ¤к Ђзах≥дних загарбник≥в, ¤к≥ сфальсиф≥кували вибори на користь цього бандита ёщенка, ¤кий прийде продавати донеччан в американське рабствої. Ќ≥чого не нагадуЇ? 1933 р≥к, Ђбаварськ≥ браткиїЕ јбо 1937-й, —тал≥но-в≥ Ђагенти ≥мпер≥ал≥зму, ¤ких треба в≥дстр≥лювати ¤к скажених собакї?

    ¬они тут, авжеж. ≤ ми мусимо њх Ђвидавлюватиї - мирним, законним, цив≥л≥зованим способом.  рок за кроком.  в≥ти проти кийк≥в. ”см≥шки проти автомат≥в. ¬решт≥-решт, стр≥л¤Ї не збро¤, стр≥л¤ють люди. ј з людьми завжди можна розмовитис¤ - ћайдан продовжуЇ в це в≥рити.

    ћи знаЇмо, ¤к це було, - м≥льйони нас умирали в≥д штучного голоду в 1933-му, ≥ ще м≥льйони дес¤тил≥тт¤ми гинули в √”Ћј√у, ≥ дес¤тки тис¤ч було вкинуто в тюрми за в≥дносно Ђмирноњї брежнЇвськоњ доби, ≥ нав≥ть сама наша нац≥ональна ≥дентичн≥сть на час розвалу —–—– опинилась була на меж≥ заниканн¤. ”продовж покол≥нь ми, нац≥¤ жертв ≥ виживальник≥в, набули достатнього ≥мун≥тету, щоб уп≥знати небезпеку, поки ще не п≥зно. ј за 13 рок≥в нашоњ, хоч ¤коњ куцоњ й обт¤тоњ, незалежност≥ сформувалис¤ в дорослу пол≥тичну нац≥ю. Ђя пишаюсь тим, що ¤ - украњнецьї. ÷ими дн¤ми мен≥ часто випадало таке чути в≥д людей дуже р≥зного етн≥чного походженн¤ - Їврейського, рос≥йського, угорськогоЕ ¬перше в нов≥тн≥й ≥стор≥њ вс≥ ми тепер просто - украњнц≥, ¤к≥ разом борютьс¤ за майбутнЇ своЇњ крањни. Ќе за минуле.

    Ђћи прибули сюди надто п≥зно, - сказав мен≥ дн¤ми один зах≥дний журнал≥ст. - Ќе на м≥с¤ц≥ п≥зно, а на рокиї.

    Ќе можу з цим не погодитись. “≥льки ¤ б сказала - на дес¤тил≥тт¤.

    јле може, все-таки ще не п≥зно.

    

    

    

     ќксана «јЅ”∆ ќ - одна з найпопул¤рн≥ших украњнських поеток, письменниц¤, автор публ≥цистичних есе. њњ твори очолюють рейтинги сучасноњ украњнськоњ л≥тератури. як перекладач де¤ких з них, ¤ попросила ќксану цього разу Ђперекласти рос≥йськоюї те, що в≥дбуваЇтьс¤ сьогодн≥ в ”крањн≥.

    

     ќксано, ¤к≥, на твою думку, культурн≥ витоки Ђѕомаранчевоњ революц≥њї?

    ¬загал≥- то так≥ гранд≥озн≥ тектон≥чн≥ процеси на ¤комусь одному р≥вн≥, та ще й ≥зсередини, зрозум≥ти не вийде -завеликий масштаб. „ерез кињвський ћайдан пройшли м≥льйони людей, а локальн≥ Ђмайданиї ще й дос≥ продовжують клекотати по вс≥й крањн≥. ≤сторикам, соц≥ологам, психологам, культурологам вистачить роботи на довг≥ роки, а що вже письменникам, то просто пощастило понад ус¤ку м≥ру - такий надпотужний вибух людського матер≥алу випадаЇ раз на стор≥чч¤ (в ”крањн≥ востаннЇ - у 1918-му).

    як найближчу й наб≥льш Ђуп≥знавануї аналог≥ю, зараз найчаст≥ше згадують ѕрагу 1989-го (пол¤ки, вт≥м, ще й ¬аршаву 1980-го, а н≥мц≥ - пад≥нн¤ Ѕерл≥нськоњ ст≥ни), але, по-моЇму, ¤к кожне ≥нше, це пор≥вн¤нн¤ також в≥дчутно ЂкульгаЇї. “обто, за вс≥ма ознаками - безперечно чергова Ђсх≥дноЇвропейська оксамитнаї (за демократичну форму правл≥нн¤, проти авторитарноњ), з кв≥тами, п≥сн¤ми й загальним моральним пафосом, суголосним т≥й-таки ѕраз≥-1989 нав≥ть на р≥вн≥ гасел (ЂЋюбов ≥ правда переможутьї). јле Ї й ще одна важлива обставина: саме в цю ос≥нь остаточно завершивс¤ 13-л≥тн≥й процес консол≥дац≥њ украњнськоњ пол≥тичноњ нац≥њ. «м≥нилас¤ не т≥льки масова св≥дом≥сть, але й масова енергетика. ”н≥кальна - вс≥ метафори бл¤кнуть! - атмосфера Ђсвободи, р≥вности, братерстваї на вулиц¤х столиц≥, сльози на очах од н≥жности до вс≥х ≥ кожного, злитт¤ в помаранчев≥й ейфор≥њ пол≥ських фермер≥в, льв≥вських ≥ харк≥вських студент≥в, запор≥зьких металург≥в, кињвських б≥знесмен≥в, ≥ при цьому, що дуже важливо, ще й остаточна духовна асим≥л¤ц≥¤ - н≥би переплавка в загальному нац≥ональному горн≥ - етн≥чних рос≥¤н, Їврењв, угорц≥вЕ  лючову фразу цих тижн≥в - Ђя горджусь тим, що ¤ украњнецьї, - уперше випадало чути в≥д р≥зних людей безв≥дносно до њхнього етн≥чного походженн¤, пон¤тт¤ Ђукрањнецьї нарешт≥ стало з паспортного громад¤нсько-пол≥тичним.

    

     Ќапевно, можна побачити витоки того, що в≥дбуваЇтьс¤, в минулому ”крањниЕ

     ультури просто так не вмирають - а може, ≥ взагал≥ не вмирають н≥коли? ¬се-таки ще дв≥ст≥ з гаком рок≥в тому гетьман≥в у нас обирали, ≥ дуже сильно п≥дозрюю, що ¤кби не було в культурному Ђгеном≥ї украњнц≥в цього (дуже шевченк≥вського!) в≥дчутт¤ Ђнеправедностиї вс¤коњ невиборноњ, Ђпризначеноњ згориї влади, то самих т≥льки тринадц¤ти рок≥в громад¤нського сусп≥льства дл¤ становленн¤ украњнськоњ демократ≥њ могло б, либонь, ≥ не вистачитиЕ

    якщо ж прост≥ше, то впродовж останнього року в ”крањн≥ остаточно оформивс¤ вже в≥ддавна спроквола визр≥ваючий цив≥л≥зац≥йний розрив м≥ж сусп≥льством ≥ владою. ѕострад¤нська влада попросту репнула на т≥л≥ ”крањни по вс≥х швах, ¤к на дорослому юнаков≥ благенький п≥дл≥тковий костюмчик. Ќе виключено, що нарешт≥ настав Ђне календарнийї, ¤к висловлювалась јхматова, а справжн≥й - духовний, чи, ¤кщо завгодно, метаф≥зичний - к≥нець —–—–.

    

     як ≥ чому украњнська ≥нтел≥генц≥¤ - письменники, д≥¤ч≥ культури - бере (чи Ќ≈ бере) участи в Ђпомаранчевому рус≥ї?

    ѕо- перше, революц≥¤ на те й революц≥¤, що в н≥й у той чи той спос≥б беруть участь ”—≤, в≥д малого до старого, -в≥д мого сус≥да-таксиста, ¤кий п≥сл¤ зм≥ни задарма розвозив по хатах людей ≥з м≥тингу, до директора мого улюбленого ¤понського ресторану, ¤кий щовечора в≥дправл¤в у наметове м≥стечко машину безплатних суш≥, ≥ не менш н≥жно мною люблених ќлега —крипки й ћар≥йки Ѕурмаки, що не знати ¤к не з≥рвали соб≥ голосу багатогодинними безкоштовними концертами на в≥тр≥ й мороз≥. ѕо-друге, головним двигуном Ђѕомаранчевоњ революц≥њї, ¤к ≥ належитьс¤ Ђза п≥дручникомї, ви¤вивс¤ саме Ђтрет≥й станї, себто украњнський середн≥й клас, - ≥, розум≥Їтьс¤, ≥нтел≥генц≥¤ в тому числ≥. ¬она-то почала оп≥р ≥ще ген ¤к задовго перед 21-м листопада - ≥ самвидав в≥дродила (у вигл¤д≥ роздрук≥вок з ≤нтернету й самопально виготовлених лист≥вок), коли по вс≥х телеканалах, кр≥м 5-го й “–  Ђ≈раї, ще плавом плинула ц≥лком рад¤нськоњ стил≥стики пропаганда (янукович - Ђкреп-кий мужикї ≥ чудовий прем'Їр, ёщенко - п≥длий аіент американського ≥мпер≥ал≥зму, з ножем у зубах ≥ свастикою на лоб≥), та й сам ≤нтернет ¤к≥сно ох ¤к зм≥нивс¤Е

    

     ƒл¤ нас в≥н став одним з найважлив≥ших джерел ≥нформац≥њ про под≥њ в ”крањн≥Е

    ¬загал≥ про роль ≤нтернету в ц≥й революц≥њ коли-небудь дисертац≥њ буде понаписувано, наст≥льки важливою ви¤вилас¤ ц¤ Ђзона свободиї. ј дес¤тки тис¤ч ≥нженер≥в, журнал≥ст≥в, студент≥в, що записувалис¤ спостер≥гачами? ј тис¤ч≥ годин аматорського в≥део, на ¤ких по вс≥й крањн≥ люди з ризиком ¤к не дл¤ себе, то дл¤ камери, ф≥ксували незл≥ченн≥ Ђхоррориї цих вибор≥в? Ќе живучи в ”крањн≥, мабуть, важко у¤вити, наск≥льки, власне, перемога ёщенка Ђне належить йомуї ≥ т≥льки до певноњ м≥ри може бути в≥днесена на рахунок його штаб≥в (за моњми Ђспостереженн¤ми сторонньогої, справи там за багатьма параметрами сто¤ли аж н≥¤к не блискуче!). Ћюди тому й вийшли на вулиц≥, що перемогу вкрали не в ёщенка, а в них, у вс≥х нас, це нас одурили (у тому числ≥, ¤к терпл¤че по¤снювали Ђпомаранчев≥ї ошелешеним Ђб≥ло-блакитнимї десантникам, ≥ прихильник≥в януковича: Ђјдже ви так ≥ не знаЇте, ск≥льки вас насправд≥!ї). ѕросто ёщенко зум≥в стати символом, що об'Їднав ≥ консол≥дував нац≥ю за т≥Їю самою моделлю, що √авел чех≥в у 1989-му, а ≤ван ѕавло II пол¤к≥в у 1980-му: в≥н представл¤Ї р≥дк≥сний (може, т≥льки на таких-от переломних етапах ≥стор≥њ й усп≥шний!) тип морального пол≥тика. ќсь це й ви¤вилос¤ найважлив≥шим - ≥ найб≥льш запотребованим.

    ўе перед першим туром янукович, виступаючи в ƒонбас≥ на ¤комусь черговому Ђхозпартактив≥ї, вигукнув фразу, що стала крилатою: Ђя верю, что сильньњх й здоровь≥х людей у нас больше, чем зтих козлов, которь≥е посто¤нно мешают нам жить!ї ћене тод≥ вжахнули були нав≥ть не Ђкозлиї, а апел¤ц≥¤ до Ђсильних ≥ здоровихї - пр¤ма цитата з промов √≥тлера 1933 року. јле от тепер, п≥сл¤ двох м≥с¤ц≥в Ђопору козл≥вї ≥ трьох тижн≥в ћайдану, що потр¤сли св≥т, мимовол≥ думаЇш соб≥: а правду ж д¤дько сказав! - ¤кщо мати на уваз≥ Ђсильних ≥ здоровихї не т≥лом, а духом, то њх, ¤к з'¤сувалось, у нас ≥ справд≥ неймов≥рно багато! « огл¤ду на те, ¤к довго розтл≥вали власт≥ украњнське сусп≥льство, воно ви¤вилос¤ навдивовижу морально здоровим. ≤, зрозум≥ло, вс¤ ≥нтел≥генц≥¤, що була тихо задихалас¤ в атмосфер≥ гуснучоњ брехн≥ й продажности, ц≥Їњ осен≥ вил≥зла з≥ своњх Ђеколог≥чних н≥шї ≥ рушила по-партизанськи Ђр¤тувати в≥тчизнуї - хто ¤к ум≥в.

    

     як ти прокоментуЇш лист групи украњнських письменник≥в, опубл≥кований ще напередодн≥ вибор≥в, де говорилос¤, що рос≥йська мова - це Ђмова попси ≥ блатн¤каї?

    - Ќавр¤д чи рос≥¤ни у¤вл¤ють соб≥, до ¤коњ стад≥њ Ђблатногої розпаду д≥йшла сьогодн≥ в ”крањн≥ рос≥йська мова, що нею наша збанкрут≥ла пол≥тична ел≥та (за нечисленними вин¤тками) волод≥Ї в обс¤з≥ не б≥льшому за 500 сл≥в (украњнською, боюсь, у ще меншому!), прич≥м половина з них - то фЇн¤, арго ≥ мат. ÷е вже нав≥ть не рад¤нський дискурс - у тому бодай синтаксис збер≥гавс¤! ѕровладний же ЂЇдиний кандидатї пан янукович був не раз заскочений «ћ≤ за вкрай невимушеним уживанн¤м мату так-таки просто в ход≥ зустр≥чей ≥з виборц¤ми п≥д час кампан≥њ. Ќав≥ть п≥д час Ђтеледебат≥вї (на ¤ких зачитувавс¤ заздалег≥дь заготовлений текст!) в≥н примудривс¤, перейшовши в заключному слов≥ на рос≥йську, за п'¤ть Ђрос≥йськомовнихї хвилин к≥лька раз≥в з≥рватис¤ - пролунало (щоправда, швиденько стлумлене заникуванн¤м!) Ђбез балдиї ≥ ще к≥лька перл≥в.

    ј тепер про листа, за ¤кий ти згадала. Ћист≥в на п≥дтримку демократ≥њ були дес¤тки, коли не сотн≥, - ¤ особисто п≥дписала штук ≥з п'¤ть, у тому числ≥ Ђв≥д творчоњ ≥нтел≥генц≥њї (того, найб≥льш Ђзор¤ногої, що з≥брав близько 500 п≥дпис≥в) ≥ Ђв≥д ≥нтелектуального сп≥втоваристваї (того, що його сл≥дом за нами, украњнц¤ми, стали п≥дписувати й ≥ноземц≥ - серед них Ќоам ’омський ≥ р¤д ≥нших видатних ум≥в сучасноњ цив≥л≥зац≥њ). «≥ своњм окремим ЂЋистом 12 апол≥тичних л≥тератор≥вї виступила й л≥тературна група ё. јндруховича. Ћист њхн≥й адресувавс¤ своњй читацьк≥й аудитор≥њ - молод≥жн≥й, студентськ≥й - ≥ витриманий був у звичному дл¤ них Ђпостмодерн≥стськомуї формат≥. «а стилем, мовою, ексцентрично-стьобною композиц≥Їю в≥н б≥льше скидавс¤ на л≥тературний тв≥р, н≥ж на пол≥тичну за¤ву. —еред численних ¤скравих ≥нвектив на адресу ЂпрЇмьЇр-м≥н≥страї, що пише свою посаду в анкет≥ з двома помилками, там була й така фраза: збираЇтьс¤, мовл¤в, Ђзробити мову попси ≥ блатн¤ка другою державноюї. ћ≥ж ≥ншим, ц≥каве ф≥лолог≥чне спостереженн¤ моЇњ над≥нтел≥гентноњ старушки матер≥, ¤ка ц≥Їњ осен≥ вперше в житт≥ навчилас¤ розмовл¤ти, ≥но мова заходила за д≥њ властей, приблатньонним жаргоном: Ђ√осподи, ¤кий жах, - спохопилась ¤кось раз, перебивши сама себе на ¤комусь нап≥втюремному зворот≥: - ¬≥н же, виходить, таки вв≥в другу державну мову!ї

    

     “обто у св≥домост≥ осв≥ченого украњнц¤ словосполученн¤ Ђрос≥йська моваї зараз асоц≥юЇтьс¤ з блатним жаріоном, а через нього - з ненависною пострад¤нською системою?

    —ама собою мова - н≥, звичайно, абсолютна б≥льш≥сть украњнц≥в нею прекрасно волод≥Ї, а майже третин≥ населенн¤ вона взагал≥ р≥днаЕ ј от рос≥йська ¤к мова украњнськоњ влади - безперечно! ≤ от коли на цю дотепну метафору безневинноњ групи пров≥нц≥йних л≥тератор≥в з івалтом ≥ криком насипалась ус¤ рос≥йська пропагандистська машина, ≥ вони подибали по другому-третьому-четвертому колу витлумачуватис¤ й виправдовуватис¤, - отут мене вже вз¤в справжн≥й жах, в≥дчутт¤ наповзаючоњ оруел≥вськоњ тьми. ≤ було дуже соромно й г≥рко за де¤ких славних д≥¤ч≥в рос≥йськоњ культури, ¤к≥ п≥дхопили все це Ђпол≥ттехнолог≥чнеї б≥снуванн¤, особливо ж бол¤че за автора з дитинства обожнюваних ф≥льм≥в, котр≥ колись, у рад¤нськ≥ часи, ¤краз ≥ допомагали випростатис¤ - ≥ не йти туди, куди жене строЇм конвой за покриком п'¤ного начальства.

    ÷≥ люди не розум≥ють, що в даному випадку ¤краз немудрован≥ в публ≥чних жестах прикарпатськ≥ хлоп'¤ки виступили на захист саме рос≥йськоњ мови й рос≥йськоњ культури - тобто тих ц≥нностей, ¤к≥ й зробили њњ св≥товою! јле чому той-таки Ќоам ’омський чи ∆ерар ƒепардьЇ можуть без особливого труда роз≥братис¤ в украњнських под≥¤х, а ћарк «ахаров виступаЇ р¤довим службовцем орвел≥вського Ђм≥н≥стерства правдиї? ўо взагал≥ коњтьс¤ з рос≥йською ≥нтел≥генц≥Їю - де њњ листи до нас у ц≥ дн≥?

    јтож, сердечне спасиб≥ ёр≥Їв≥ Ўевчуку, ¤кий прињхав ≥ засп≥вав на ћайдан≥, спасиб≥ московським хлопц¤м, ¤к≥ сто¤ли там ≥з рос≥йським триколором, ≥ багатьом-багатьом рос≥¤нам, ¤к≥ писали й телефонували до  иЇва з тим самим, ≥з чим звертавс¤ до нас у ц≥ тижн≥ весь св≥т: тримайтес¤, ми з вами! јле рос≥йськ≥ письменники, ≥нтелектуали, режисери, актори - чому ми њх не чуЇмо? Ќевже хамськ≥ вигуки рос≥йськоњ гастрольноњ попси та ще знуджен≥ личка пацан¤т ≥з Ђ‘абрики звьоздї, привезених у  ињв дл¤ масовки на безглузду й провальну Ђальтернативнуї акц≥ю, - Ђот ≥ все, що залишитьс¤ намї, ¤к сп≥вав на ћайдан≥ ё. Ўевчук?

    «апитанн¤: ™лЇна ћар≥н≥чева

    

    

    

    

     ўо, на ¬ашу думку, спричинило ѕомаранчеву революц≥ю?

    Ќа глибинному р≥вн≥ - цив≥л≥зац≥йний розрив м≥ж народом ≥ владою: упродовж 13 рок≥в украњнський народ еволюц≥онував (з'¤вивс¤ середн≥й клас, зачатки громад¤нського сусп≥льства, зросла масова пол≥тична культура ≥ т. д.), а т. зв. Ђпострад¤нськаї (чи, точн≥ше - екс-рад¤нська) влада, навпаки, деградувала - аж доки не вернулас¤ до того джерела, зв≥дки, ≥сторично, ≥ вийшла: до Ђблатногої закону в чистому вигл¤д≥ (перечитайте Ѕун≥на Ђќка¤нные дниї -∆овтневий переворот був ¤краз в≥дкритим тр≥умфом крим≥нального елемента, отаких самих п'¤них Ђбратк≥вї у чек≥стських шк≥р¤нках, ¤ких ми мали змогу спостер≥гати в 2004-му вже не на тачанках, а в спецавтобусах). « президентськими виборами ≥ продемонстрованим на них народов≥ д≥йсним ликом Ђекс-рад¤нськоњї влади розрив д≥йшов тоњ точки, коли дальше њх сп≥в≥снуванн¤ зробилос¤ неможливим.

    

     ўо найб≥льше запам'¤талос¤ п≥д час революц≥њ?

    Ќайб≥льше завжди запам'¤товуЇтьс¤ початок - те, ¤к увечер≥ 21-го листопада гар¤чково правила по мейлу з редактором "Wall Street Journal ≈vrope" коректуру своЇњ статт≥ на 22-ге, - статт¤ зак≥нчувалась тим, що ми не здамос¤, Ђзум≥Їмо вв≥мкнути св≥тло у своњй крањн≥ї, - а тимчасом телефони розривалис¤ (вс≥ Ђпо-фронтовомуї передзвонювалис¤ з новинами!), вибило 8-му, ≥ домашн≥ з криком вдерлис¤ в каб≥нет: на 5 канал≥ робив за¤ву командир  ињвського ЂЅеркутаї! ¬ ус≥х нас на очах сльози, а тут знов телефонуЇ м≥й брит≥Їць ≥з ¤коюсь правкою, ≥ ¤ на радощах волаю в трубку, мов на ц≥лий св≥т: Ђѕочалос¤!ї ќсь у ту хвилину воно дл¤ мене й Ђпочалос¤їЕ

    ј в≥д ћайдану найсильн≥ше враженн¤ -люди: м≥льйон облич, ≥ серед них жодного негарного! (–азючий в≥зуальний контраст ≥з Ђб≥ло-голубимиї, ¤к≥ просто не пережили того, що пережили учасники революц≥њ, кожен зос≥бна, перш н≥ж вийти на вулицю: момент духовного ривка Ђнад собоюї, зв≥льненн¤ в≥д ус≥х страх≥в ≥ примус≥в, - у такому порив≥ свободи людина завжди р≥зко гарн≥шаЇ, але коли це в≥дбуваЇтьс¤ одночасно з м≥льйонами людей - це фантастично!)

    

     як, по-¬ашому, ѕомаранчева революц≥¤ вплине на подальший розвиток ”крањни?

    якнайкраще - ¤кщо т≥льки приведен≥ нею в рух творч≥ сили народу не п≥дуть у п≥сок, а продовжуватимуть дал≥ працювати на демократичне реформуванн¤ крањни! јдже нараз≥ м≥ж народом ≥ новою владою сильного Ђзворотнього зв'¤зкуї ще нема: н≥ реальних пол≥тичних парт≥й, н≥ Ђчетвертоњ владиї (незалежноњ преси, ¤ка вм≥ла б не лише спускати ≥нформац≥ю Ђзгори внизї, а й подавати Ђзнизу нагоруї, представл¤ючи украњнське сусп≥льство таким, ¤ким воно Ї насправд≥), - все це ще треба створювати, ≥ працювати над цим маЇ не лише ур¤д, а ми вс≥, вс≥Їю громадою - повс¤кдень ≥ повс¤кчас. “ож, послуговуючись уже класичною метафорою, - тримаймо помаранч≥ наколотими!

    «апитанн¤: ќлена ћартиненко

    

    

    

     акие книги, прочитанные в этом, году ¬ам запомнились? (’орошие и плохие.)

    ЂЕїƒуже багато дав дл¤ розум≥нн¤ сьогодн≥шн≥х наших сусп≥льних процес≥в "Ќ≥чний щоденник" √. √ерлиніа-•рудз≥ньского - мемуари, ¤к≥ обовТ¤зково треба у нас перекласти, приголомшлива панорама останньоњ третини ’’ стор≥чч¤ очима "пол¤ка на «аход≥", людини, однаково близько знайомоњ ≥ з так званою "в≥льною ™вропою", ≥ з комун≥змом (досить сказати, що ще в розпал≥ "постберлиньскоњ" ейфор≥њ 1989-го автор висловив блискуче точний прогноз: посткомун≥стичне сусп≥льство може бути т≥льки маф≥озним, ≥ншого шл¤ху в≥д "совка" до демократ≥њ не ≥снуЇ! - читаючи таке в 2оо4-му, почуваЇшьс¤ просто окраденою в≥д того, що ц¤ книжка не потрапила до рук рок≥в на 10 ран≥шеЕ)

    ј взагал≥, майже ц≥лий р≥к (за вин¤тком м≥с¤ц¤ революц≥њ, звичайно!) ¤ займалас¤ ¤краз "перечитуванн¤м" - Ћес≥ ”крањнки (мо¤ давно об≥ц¤на читачам книжка про нењ "Notre Dame dТUkraine: ”крањнка в конфл≥кт≥ м≥фолог≥й", вийшла б друком до к≥нц¤ цього року, ¤кби не вибори). ќсь там ≥ знайдете до-о-овжелезний перел≥к моњх "книжок року" - в нењ ≥шлос¤ про ранньохристи¤нськ≥ ж≥ноч≥ Їрес≥, про середньов≥чне лицарство, легенду про √раал¤, гностицизм ≥ ман≥хейство, украњнську традиц≥ю лицарських орден≥в та ≥нш≥ несамовито ц≥кав≥ реч≥, ¤кими ¤ впродовж року р¤тувалас¤ в≥д сьогоденноњ реальност≥, - аж доки та сама нахабно не вперлас¤ у в≥кна ≥ двер≥Е

     акие запомнились литературные и окололитературные интриги и событи¤ 2004?

    ЂЕї Ќайб≥льшою "≥нтригою" дл¤ вс≥Їњ нашоњ л≥тератури ви¤вилась таки "ѕомаранчева революц≥¤". ≤ ¤ дос≥ не певна, чи це велике випробуванн¤ на сусп≥льну адекватн≥сть украњнська л≥тература витрималаЕ ѕо¤сню докладн≥ше. “акого надпотужного вибуху "революц≥йноњ творчост≥ мас" не знало жодне з нин≥ сущих в ”крањн≥ покол≥нь - в≥д жарт≥в, анекдот≥в, стих≥йно самозароджуваних гасел до майданних плакат≥в, геппен≥нг≥в, дадзибао - ц≥ла окрема субкультура! “е, що, ¤к ус¤ка ≥нша, ц¤ революц≥¤ потребувала своЇњ мови - своњх ЂћарсельЇзї, своњх, хай художньо не найдосконал≥ших, але щирих поетичних текст≥в, ¤к≥ просто дали б негайне вираженн¤ тим океан≥чноњ сили почутт¤м, ¤к≥ об'Їднували в ц≥ дн≥ м≥льйони людей, - це було ¤сно ще задовго до 22 листопада, ≥ так≥ анон≥мн≥ тексти, м≥ж ≥ншим, ще з жовтн¤ пробивалис¤ в ≤нтернет≥ (пригадую, ¤к мало не розрев≥лас¤, прочитавши тод≥ на ¤комусь ≥нтернет-форум≥ безпретенз≥йн≥ й пронизлив≥ р¤дки нев≥домого ки¤нина - Ђ“ы сказала мне: "«дравствуй, милый", - ¬с¤ в оранжевое одетаїЕ). ќсь це й називаЇтьс¤ в ≥стор≥њ л≥тератури Ђпр¤мим соц≥альним замовленн¤мї - так завжди буваЇ в епохи масових рух≥в: ЂЌам треба голосу “арасаї, ≥ дал≥ за текстом (до реч≥: на власн≥ вуха чула, ще перед другим туром, ¤к на ћайдан≥ ¤кийсь д¤дечко декламував Ўевченка, а гурт ≥з 100-150 душ сто¤в ≥ слухав!). ћа¤ковський ≥з Ћ≈‘ом справд≥ був голосом рос≥йськоњ революц≥њ, ¤к “ичина з Ђ«олотим гомономї - украњнськоњ 1918-гоЕ ј що маЇмо тепер?

    “ак, це прекрасно (≥ високошл¤хетно!), що масов≥ висок≥ почутт¤ зрештою знайшли соб≥ вих≥д у колективному виконанн≥ нац≥онального г≥мну; це чудово, що на висот≥ ви¤вивс¤ украњнський г≥п-гоп, ¤кий перетворив початковий студентський слоіан на молод≥жний г≥мн ћайдану; ≥ можна т≥льки порад≥ти за кињвських художник≥в ≥ театральних д≥¤ч≥в, ¤к≥ в революц≥йн≥й стих≥њ стрепенулис¤ й ожили, ¤к риба в вод≥, - але де, питаЇтьс¤, були ц≥Їњ крањни поети, байдуже, знан≥ чи незнан≥ (молод≥ насамперед)? јдже таки жодного в≥рша не народилос¤, ¤кий п≥шов би гул¤ти з уст в уста, в≥дбиваючи бодай частинку загального настрою, - а вс≥ Ђстар≥ї тексти (кр≥м Ўевченка!), коли њх пробували озвучувати з≥ сцени, до ц≥Їњ температури ¤вно Ђне дот¤гувалиї, ¬и пом≥тили? „и це в нашоњ поез≥њ повна атроф≥¤ соц≥ального нерва, така соб≥ Ђкесонна хворобаї (коли з≥ стиснутого простору малотиражних тусовок, та в≥дразу на широкий прост≥р Ђагориї, то гол≥вонька наморочитьс¤!), - а чи, може, просто був занадто сильний культурний шок, ¤кий згодом перес¤детьс¤, ≥ св≥й Ђ«олотий гом≥н-2004ї ще буде написаний, - побачимоЕ (я, принаймн≥, трохи п≥дбадьорилас¤, вглед≥вши на харк≥вському Ђћайдан≥ї —ерг≥¤ ∆адана комендантом наметового м≥стечка, - ЂЕї подумала: ага, значить безпосередн≥х Ђр¤дових революц≥њї серед письменник≥в таки маЇмо, а значить, цей досв≥д колись таки неминуче стане л≥тературоюЕ). ¬загал≥-то, за вс≥ма ≥сторичними аналог≥¤ми, сл≥д тепер спод≥ватис¤ до к≥нц¤ дес¤тил≥тт¤ великого л≥тературного вибуху - ¤к грому п≥сл¤ блискавкиЕ —ловом, це ¬ам Ђл≥тературна ≥нтригаї не на один р≥к - ≥, гадаю, нав≥ть не на одне дес¤тил≥тт¤.

    «апитанн¤: јнатол≥й ”ль¤нов

    

    

    

    ƒуже характерно, що з-пом≥ж ус≥Їњ неймов≥рноњ к≥лькости круглих стол≥в та р≥зножанрових ≥нтел≥гентських з≥брань, ¤кими в ц≥ пореволюц≥йн≥ м≥с¤ц≥ клекоче  ињв, тему рол≥ в украњнському сусп≥льств≥ т. зв. публ≥чного ≥нтелектуала виносить на обговоренн¤ ‘улбрайт≥вська ‘ундац≥¤ (за що њй належитьс¤ щира д¤ка й шана!), - а не, прим≥ром, ¤кий-небудь ≥з нац≥ональних ун≥верситет≥в, ¤к було б лог≥чно спод≥ватис¤. —хоже, украњнським ≥нтелектуалам, ¤к≥ вперто не бажають Ђзр≥катис¤ сануї, ще довго не об≥йтис¤ без славнозв≥сних Ђамериканських вал¤нокї. ”продовж останн≥х рок≥в усе наше публ≥чне житт¤ зробилос¤ наст≥льки в≥дверто јЌ“» ≥нтелектуальним, що саме словосполученн¤ Ђпубл≥чний ≥нтелектуалї звучить сьогодн≥ оксюмороном, ¤к Ђгар¤чий л≥дї. ѕоодинок≥ вин¤тки - т≥, хто примудр¤вс¤ в ц≥ роки лишатис¤ на плаву публ≥чност≥, ¤к-от ¬адим —курат≥вський, ≥ вперто вишукувати кожну шпаринку, в ¤ку можна втиснутис¤ бодай би т≥льки п≥вголосом ≥ п≥внат¤ком, - т≥льки п≥дтверджують загальну тенденц≥ю Ђвбивства профес≥њї: це все посп≥ль представники старшого покол≥нн¤, ще з рад¤нських час≥в звиклого працювати в умовах тотальноњ несвободи ≥ шифрувати своњ думки езоп≥вською мовою з розрахунку на публ≥ку, ¤ка вм≥Ї Ђчитати м≥ж р¤дк≥вї. ћолодша генерац≥¤ наших ≥нтелектуал≥в, таким ум≥нн¤м уже не над≥лена, в м≥жчас≥ остаточно змарі≥нал≥зувалась ≥ перейшла в Ђрежим самозадоволенн¤ї - розл≥зшись по глухих закапелках малотиражних Ђтусовочнихї видань, де сама соб≥ вс≥ ц≥ роки слугувала ≥ речником, ≥ публ≥кою.

    “имчасом ширша ≥нтел≥гентна публ≥ка, спрагла ск≥льки-небудь притомного осмисленн¤ й анал≥зу б≥жучих сусп≥льних процес≥в (не т≥льки пол≥тичних под≥й!), плавом попливла задовольн¤ти св≥й ≥нтелектуальний голод в ≤нтернет≥. Ќа тл≥ вс≥х пол≥тичних потр¤с≥нь минулого року, ¤к≥ завершилис¤ ѕомаранчевою революц≥Їю, дос≥ непом≥ченою залишаЇтьс¤ ≥нша, скромн≥ша революц≥¤ - ≥нформац≥йна, в ход≥ ¤коњ украњнський ≤нтернет зд≥йснив надпотужний к≥льк≥сний ≥ ¤к≥сний ривок, - перебравши на себе функц≥њ друкованих «ћ≤ ≥ перетворившись ≥з забавки дл¤ т≥нейджер≥в на справжн≥й √айд-парк дл¤ середнього класу.  ожному, хто п≥д час виборчоњ ≥нформац≥йноњ блокади м≥с¤ц¤ми Ђвис≥вї у мереж≥, не могло не впасти в око, що за своњм ≥нтелектуальним р≥внем пров≥дн≥ украњнськ≥ ≥нтернет-форуми (Ђ”ѕї, Ђƒзеркало тижн¤ї) часто-густо переважали розд≥л журнал≥стських ≥нтернет-публ≥кац≥й. Ќав≥ч вийшов на ¤в кричущий розрив м≥ж ≥нтелектуальним попитом ≥ ≥нтелектуальною пропозиц≥Їю - коли Ђпубл≥каї у в≥ртуальн≥й Ђзал≥ї ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ осв≥чен≥шою, й анал≥тичне продуктивн≥шою од тих, хто Ђна кафедр≥ї.

    ÷ей розрив бачитьс¤ мен≥ чи не б≥льш драматичним насл≥дком нашого загального духовного Ђдеірадансуї останньоњ декади, ан≥ж на¤вн≥сть на вищих державних постах Ђпроффесор≥вї через два Ђфї. —упроти Ђпроффесор≥вї принаймн≥ ≥снуЇ ћайдан - а от в≥дпов≥дного ≥нформац≥йного простору, в ¤кому та частина нац≥њ, котра ще не втратила здатност≥ до ≥нтелектуальноњ рефлекс≥њ, могла б артикулювати своњ ≥дењ, впливаючи таким чином на громадську думку, н≥¤ким ћайданом водномить не створити. јн≥ притомноњ Ђ≥нтел≥гентськоњї (Ђтовстоњї ≥ Ђнап≥втовстоњї) пер≥одики, чий наклад вим≥рювавс¤ б бодай п'¤тизначною цифрою ≥ поширювавс¤ б по вс≥й крањн≥, в≥д ”жгорода до ƒонецька, н≥ потр≥бноњ Ђкритичноњ масиї профес≥йних журнал≥ст≥в, чињ у¤вленн¤ про демократичн≥ «ћ≤ хоч трохи виходили б за меж≥ дитин¤чого Ђказати все, що хочеш, ≥ тоб≥ н≥чого за це не будеї, - н≥чого того, що складаЇ базову структуру ≥нтелектуальноњ Ђпубл≥чностиї ≥ без чого вона засадничо неможлива, не створити Ђз н≥чогої, особливо ¤кщо перед тим воно не творилось, а навпаки, - посл≥довно витоптувалось ус≥ма приступними авторитарн≥й влад≥ способами, аж доки крањна не залишилас¤, в черговий раз, Ђокраденоюї - з ЂЅульваромї у руках ≥, нон-стопом, Ќестором Ўуфричем - Ќаталею ¬≥тренко - “арасом „орноволом у рол≥, страх сказати, пол≥тичних анал≥тик≥в - на вс≥х телеканалах без продиху.  оли 10 рок≥в тому ¤ нар≥кала у своЇму есењ на Ђкультурну непритомн≥сть нац≥њї, мен≥, зв≥сно, й на гадку не могло спасти, що то, ¤к у в≥домому анекдот≥, була ще Ђсв≥тла смугаї - що за 10 рок≥в м≥й есей не т≥льки не втратить актуальности, а буде передруковуватис¤, перевидаватис¤ й по-п≥ратському вив≥шуватис¤ в ≤нтернет≥ (разом ≥з повним текстом зб≥рки Ђ’рон≥ки в≥д ‘орт≥нбрасаї) ¤к найсв≥ж≥ший проблиск украњнськоњ думки, - а ¤ в цей час змушена буду осмислювати украњнськ≥ проблеми вже чужою, англ≥йською мовою, на стор≥нках Wall Street Journalї, ЂGlobe and Mailї, ЂSpiegelї, ЂSuddeutsch Zeitungї тощо, бо в себе в крањн≥, Ђна нашому, на данському грунт≥ї, жодноњ ск≥льки-небудь впливовоњ трибуни дл¤ виступу, щоб бути почутою Ђтепер ≥ тутї, у мене вже елементарно не залишитьс¤.

    ƒл¤ себе особисто ¤ абсолютно точно можу визначити той переломовий момент, коли ¤ перестала бути в ”крањн≥ Ђпубл≥чним ≥нтелектуаломї. ÷е к≥нець грудн¤ 2000 року - вибух Ђкучмагейтуї, ¤ким можна датувати початок розмежуванн¤ украњнських «ћ≤ на Ђпровладн≥ї та Ђопозиц≥йн≥ї ≥ подальше стр≥мке заниканн¤, п≥д пресом пол≥тичноњ цензури, вс¤кого простору дл¤ в≥льноњ, незаангажованоњ думки. ѕеред тим упродовж ц≥лого 2000 року ¤ провадила була авторську рубрику в газет≥ Ђ—толичные новостиї.  оли газета неспод≥вано вихлюпнула з приводу пл≥вок ћельниченка ту малопристойну, в стар≥й рад¤нськ≥й Ђконтрпропагандистськ≥йї стил≥стиц≥ витриману реакц≥ю, ¤ка в≥дтак дуже швидко зробилас¤ Ђтемниковоюї нормою дл¤ вс≥х провладних «ћ≤ (а в ус≥й своњй крас≥ розкрилас¤ в антиющенк≥вськ≥й кампан≥њ 2004-го), то ¤, оговтавшись в≥д першого шоку, потелефонувала в редакц≥ю ≥ просто в≥дкликала св≥й черговий матер≥ал: вчинок ц≥лком недемонстративний, в≥друховий - ¤к покинути прим≥щенн¤, у ¤кому мирна веч≥рка зненацька переходить у п'¤не неподобство. ќдначе тод≥, чотири роки тому, Ђпубл≥чний ≥нтелектуалї ще був у нас над≥лений ч≥тко окресленим сусп≥льним статусом, ≥ раптове зникненн¤ моЇњ рубрики з≥ шпальт Ђ—Ќї було однозначно витлумачене громадськ≥стю ¤к пол≥тична демонстрац≥¤, - за р≥к-два-три ¤когось под≥бного жесту з≥ сторони публ≥чноњ особи, ¤ка не Ї пол≥тиком, припускаю, вже просто б не пом≥тили, а ¤кби й пом≥тили, то не стали б укладати в нього жодного сусп≥льно значущого Ђмес≥джуї. јле тод≥ ¤ ще одержала дес¤тки в≥дгук≥в з ус≥Їњ ”крањни з под¤кою за Ђгромад¤нську мужн≥стьї (останн≥й такий в≥дгук Ђдогнавї мене вже аж ц≥Їњ осенs в ’арков≥, куди ¤ њздила на проханн¤ штабу ёщенка на передвиборчу зустр≥ч з м≥ською ≥нтел≥генц≥Їю!), - ≥ саме така реакц≥¤ публ≥ки, реакц≥¤ кињвськоњ ≥нтел≥генц≥њ, ¤ка вразила мене ¤кимось іенетично запрограмованим порогом страху перед владою, - вс≥ т≥ таЇмн≥ рукостисканн¤ на прийн¤тт¤х ≥ фуршетах, багатозначно нашептан≥ тихцем у кулуарах слова п≥дтримки, що до болю нагадували спогади рад¤нських дисидент≥в про добу ранньоњ щербиччини, - куди б≥льше, н≥ж редакц≥йна пол≥тика одн≥Їњ газети, показали мен≥, що в ”крањн≥ розпочалос¤ поверненн¤ back in USSR, ≥ що в≥д 1991 року украњнськ≥ ≥нтелектуали так ≥ не склалис¤ на самост≥йну сусп≥льну силу, ¤ка могла б цьому процесов≥ бодай ¤кось протисто¤ти. —тало ¤сно, що надал≥ Їдиним морально прийн¤тним форматом мого сп≥лкуванн¤ з нац≥ональною аудитор≥Їю (¤кщо не рахувати Ђм≥кромайдануї п≥д  абм≥ном 4 лютого 2004-го! [4 лютого 2004 р. украњнськ≥ видавц≥ й л≥тератори провели п≥д  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в громадсько-пол≥тичну акц≥ю Ђ–укописи гор¤тьї, на ¤к≥й мен≥ вперше випало публ≥чно за¤вити про те, що украњнська влада дискредитувала себе ¤к, ≥з засади, антикультурна.]) маЇ залишатис¤ книжковий - при вс≥й його безнад≥йн≥й марі≥нальност≥ в крањн≥, де сво¤ книжка пос≥даЇ, за найоптим≥стичн≥шими п≥драхунками, щонайб≥льше 5% нац≥онального ринку (зрештою, тут ¤ все одно була в прив≥лейованому становищ≥, ¤к Ђкомерц≥йне найусп≥шн≥шийї украњнський автор, чи¤ кожна чергова книжка й так безпрограшно знайде свого читача, - ¤ могла соб≥ дозволити, принаймн≥ часткову, Ђвнутр≥шню ем≥грац≥юї, ¤к це називалос¤ в недоброњ пам'¤т≥ 1970-т≥, тож тим г≥рк≥ше сп≥вчуваю вс≥м своњм колегам, ¤к≥ такоњ розкош≥ соб≥ дозволити не могли). ÷е окрема тема - наск≥льки дез≥нтелектуал≥зац≥¤ украњнського публ≥чного простору за цю другу каденц≥ю  учми (точн≥ше, у запропонован≥й мною хронолог≥њ, в≥д 2001-го по 2004-й), пов'¤зана ≥з згортанн¤м публ≥чности в широкому сенс≥, тобто свободи слова, а наск≥льки - ≥з втратою нами статусу книжковоњ нац≥њ й катастроф≥чним пад≥нн¤м р≥вн¤ осв≥ти. «розум≥ло, що публ≥чний ≥нтелектуал ¤к ¤вище неможливий при авторитарному чи нав≥ть т≥льки нап≥вавторитарному режим≥, але чи можливий в≥н у крањн≥, ¤ка от уже котрий р≥к посп≥ль видаЇ в середньому 0,3 книжки на р≥к на душу населенн¤, - це теж питанн¤ з розр¤ду риторичних.  оли мене садовл¤ть у студ≥њ поруч ≥з народним депутатом ≥ ¤ йому, покликаючись дл¤ авторитетности на ¬. Ћипинського, доводжу доконечн≥сть у вс¤кому сусп≥льств≥, дл¤ нормального поступу, прошарку людей в≥льних профес≥й, а депутат мене перебиваЇ словами: Ђќцей-о, що ви сказали (це про Ћипинського. - ќ.3.), так ¤ з ним не згоден, проститутка - це ж теж в≥льна профес≥¤!ї - то це не просто к≥нець д≥алогу, це смерть мови. ћова вмираЇ тод≥, коли в сусп≥льств≥ в≥дсутн≥й пон¤т≥йний консенсус, домовлен≥сть про Їдине, загальноприйн¤те значенн¤ публ≥чно вживаних сл≥в ≥ терм≥н≥в. ј такий консенсус на хоч трохи абстрактному, непобутовому р≥вн≥ (там, де вже не тицьнеш пальцем: оце - ст≥л, а оце - чашка) в принцип≥ не може скластис¤ без розвиненоњ книжковоњ культури.  оли на одиниц≥, ¤ких називаЇмо ≥нтелектуалами, з тих статистичних 0,3 припадаЇ, скаж≥мо, 70 - 80 прочитаних украњнських книжок на р≥к (≥ ще вдв≥ч≥ б≥льше ≥ншими мовами!), а на потенц≥йну тих одиниць аудитор≥ю - нуль з неск≥нченно довгим дробом, то ≥нтелектуал приречений жити в ситуац≥њ пост≥йного комун≥кац≥йного розриву - публ≥ка, ¤ка спроможна його розум≥ти, р≥к до року пост≥йно скорочуватиметьс¤, так що врешт≥ в≥н опинитьс¤ в повн≥й ≥зол¤ц≥њ, в кращому раз≥ - на т≥й сам≥й стар≥й добр≥й Ђ≥нтел≥гентськ≥й кухн≥ї рад¤нських час≥в, ¤ку в нас дипломатичне перейменовано на Ђтусовкуї. —аме цю тенденц≥ю ми в ”крањн≥ й спостер≥гаЇмо.

    ≤, на зак≥нченн¤, трохи мажору. “ак, це правда, що ѕомаранчева революц≥¤ ви¤вила катастроф≥чний деф≥цит у нац≥ональному ≥нформац≥йному простор≥ публ≥чних ≥нтелектуал≥в - ≥сторичноњ, психолог≥чноњ, культуролог≥чноњ, та й серйозноњ пол≥толог≥чноњ анал≥тики в мед≥¤х бракувало, ¤к пов≥тр¤, натом≥сть повним ходом ≥шло Ђмозкове опром≥ненн¤ Ќестором Ўуфричемї - нав≥ть п≥сл¤ т. зв. зн¤тт¤ ≥нформац≥йноњ блокади. ≤нтелектуальний попит так ≥ залишивс¤ незадоволеним - але цей попит таки був, ≥, хоч ¤кий Ђокраденийї, украњнський споживач вс≥л¤ко силкувавс¤ його задовольнити. ћен≥, наприклад, надзвичайно приЇмно було, вже перед трет≥м туром, у к≥нц≥ грудн¤, надибати в нашому ≤нтернет≥ посиланн¤ на своњ слова, що украњнськ≥ вибори 2004-го означають нарешт≥ остаточний ≥ неформальний, цив≥л≥зац≥йний розпад —–—–. я це сказала 20 жовтн¤, в ≥нтерв'ю в≥денськ≥й Ђ5≤апс≥агс1ї, - ≥нтерв'ю (¤к ≥ б≥льш≥сть моњх зах≥дних публ≥кац≥й) було перекладено рос≥йською на ≥nomi.ru (”крањна, до реч≥, не маЇ нав≥ть власноњ ≥нформац≥йноњ служби дл¤ мон≥торингу заруб≥жноњ преси!), - ≥ вже зв≥дти, описавши коло через ¬≥день ≥ ћоскву, тобто, чисто ¤к у приказц≥, Ђчерез п≥ч на  ињвї, по двох м≥с¤ц¤х думка вернулас¤ назад до себе на батьк≥вщину. Ђ¬ ”крањну ≥д≥ть, д≥тиї, ¤к писав класикЕ «алишаЇтьс¤ додати, що вс≥ ц≥ два м≥с¤ц≥ ¤ безвињздно провела не в  ос-јральськ≥й пустел≥, а таки ж в ”крањн≥ - т≥льки от сп≥лкувалас¤ тут, часом у режим≥ геть надсадноњ ≥нтенсивности, майже виключно з зах≥дними мед≥а.

    “имчасом, беру на себе см≥лив≥сть посв≥дчити - ≥нтелектуальний  ињв аж н≥¤к не вимер. ¬с¤ та психолог≥чна, ≥сторична, культуролог≥чна рефлекс≥¤ над б≥жучими под≥¤ми, ¤коњ так жад≥бно шукали (≥ переважно не знаходили!) в ≤нтернет≥ 6 млн. украњнських користувач≥в - саме наст≥льки п≥дскочило њх число за минулу ос≥нь! - у жовтн≥-листопад≥ в≥дбувалас¤ в усному жанр≥: на кињвських кухн¤х ≥ в неск≥нченних розмовах по розжарених телефонах. «даЇтьс¤, н≥коли ми не розмовл¤ли м≥ж собою так багато, впоЇно й ненаситно, до 3-4-њ години ранку, ¤к у ц≥ м≥с¤ц≥ ≥нформац≥йноњ блокади. ƒе¤к≥ з народжених у тих розмовах ≥дей п≥сл¤ ћайдану стали загальниками, де¤к≥, можливо, ще будуть оприлюднен≥, де¤к≥ Ђпогаслиї, не отримавши вчасного концептуального оформленн¤ - хоча б у формат≥ газетноњ статт≥, - але з певн≥стю можна ствердити, що майже н≥що не д≥стало своЇчасного громадського розголосу! ≤нтелектуальний попит ≥ ≥нтелектуальна пропозиц≥¤ так ≥ не зустр≥лис¤. јле головне, що показала революц≥¤, - вони ще Ї в нашому сусп≥льств≥, попри всю тривалу лоботом≥зац≥ю, ¤к≥й його було п≥ддано. —ьогодн≥ ще Ї - а от завтра вже може бути п≥зно.

    

    

    

     оли ¤ вперше прочитала назву нашоњ дискус≥њ - ЂЋ≥тература ≥ владаї, - у пам'¤т≥ мен≥ зараз же зринув еп≥зод ≥з останнього дн¤ украњнськоњ ѕомаранчевоњ революц≥њ. “≥ з вас, хто стежив за тод≥шн≥ми телерепортажами з  иЇва, можуть без труда у¤вити соб≥ м≥зансцену: п≥зн≥й веч≥р у центр≥ м≥ста на с≥мнадц¤тий день повстанн¤, море людей - близько двох м≥льйон≥в, - хоч ≥ змучених, але впоЇних ейфор≥Їю перемоги (результати фальсиф≥кованих вибор≥в скасовано, призначено переголосуванн¤), - ≥ з тимчасовоњ сцени в центр≥ майдану ёл≥¤ “имошенко, нин≥ прем'Їр-м≥н≥стр крањни, з≥ сльозами на очах звертаЇтьс¤ до натовпу з прощальною промовою: дн≥ революц≥њ будуть назавжди вписан≥ в нац≥ональну ≥стор≥ю, пам'¤ть про них збережетьс¤ в наших серц¤х, - ≥ зненацька, н≥ с≥ло н≥ впало, приголомшлива фраза - Ђћи зробимо про це книгуї (знак оклику!).

    «а¤ва, ¤к дл¤ пол≥тика, треба сказати, довол≥ дивна. яку таку книгу? ’то њњ буде писати? ≤, зрештою, що це за новина така? –еволюц≥¤ невдовз≥ породить на св≥т дес¤тки, коли не сотн≥ книжок р≥зних жанр≥в, - ¤ка ж рац≥¤ виокремлювати з-посеред них ¤кусь одну, чим таким особливим вона маЇ бути прикметна? ј проте Ђмес≥джї пан≥ “имошенко тоњ мит≥ був ц≥лком ¤сним: цими словами вона об≥ц¤ла люд¤м не що ≥нше, ¤к перетворити њхн≥й с≥мнадц¤тиденний особистий досв≥д, персональне переживанн¤ любов≥ й в≥ри, - на ≥стор≥ю, опов≥дь, сюжет: на наратив, призначений на те, аби його пам'¤тали й переказувати, - бажано ще й не одне покол≥нн¤.

    ƒобрий пол≥тик завжди каже люд¤м акурат те, що вони хочуть почути. —правд≥, ¤ку б≥льшу винагороду можна запропонувати тому, на кого чигали найгр≥зн≥ш≥ небезпеки ≥ хто щасливо њх вс≥ здолав, ан≥ж - зробити з його досв≥ду ≥стор≥ю? Ћюди хочуть, щоб њхнЇ житт¤ складало ≥стор≥ю, г≥дну опов≥д≥.  ожна людська ≥стота в наш≥й культур≥ маЇ таку потребу, бодай на те, аби твердо знати: моЇ житт¤ немарне, в ньому Ї сенс. « незапам'¤тних час≥в, задовго до по¤ви писемност≥, переказувана з уст в уста ≥стор≥¤ сприймалас¤ ¤к незаперечний доказ того, що под≥њ, про ¤к≥ в н≥й ≥детьс¤, таки варто було пережити. Ђя зроблю з вашого житт¤ опов≥дь, що надасть вам сенсу,ї - це спокуса, котра, надто дл¤ нерел≥г≥йного ума, дор≥внюЇ мало не об≥тниц≥ спас≥нн¤.

    —ам raison dТetre л≥тератури пол¤гаЇ в њњ здатност≥ задовольн¤ти цю найглибинн≥шу, екзистенц≥йну людську потребу, ≥ власне ц¤ здатн≥сть ≥ робить л≥тературу необх≥дною, незам≥нною й незаступальною жодним ≥ншим видом людськоњ д≥¤льности.  оли вийшов друком м≥й перший роман Ђѕольов≥ досл≥дженн¤ з украњнського сексуї, - ≥стор≥¤-спов≥дь про пережиту ≥нтелектуалкою любовну драму й кризу тожсамости, под≥¤, що стала найб≥льшим скандалом в украњнськ≥й л≥тератур≥ за всю пострад¤нську добу, то найдужче мене були потр¤сли (на меж≥ культурного шоку!) зовс≥м не критики, котр≥ проголосили мене в≥дьмою, ¤ку годилось би спалити, ¤кби не наш цив≥л≥зований час, - а юрми захоплених читачок, в≥ком в≥д двадц¤ти до ш≥стдес¤ти. ¬с≥ вони реагували в однакових виразах: Ђ÷е про мене!ї, Ђ÷е мо¤ ≥стор≥¤!ї, Ђ” мене таке в≥дчутт¤, наче це ¤ написала!ї, Ђ“аке враженн¤, н≥би ¬и сид≥ли в мене на кухн≥ ≥ ¤ ¬ам спов≥далас¤!ї, ≥ т. д. „огось под≥бного ¤ аж н≥¤к не спод≥валас¤ й не могла передбачити - хоч би тому, що ≥стор≥¤ головноњ героњн≥ була ¤краз абсолютно нетиповою. –≥дною й близькою, вп≥знаваною дл¤ багатьох њњ зробили т≥льки й виключно почутт¤. Et voila. ќсь у ч≥м пол¤гаЇ справжн¤, й дос≥ неперевершена ≥ нездоланна влада л≥тератури, ось що робить л≥тературу незам≥нною - нав≥ть у наш в≥к в≥зуального тотал≥таризму.

    “ут спрацьовуЇ щось на кшталт механ≥зму Ђbuy one, get one freeї - купивши одну штуку товару, другу д≥стаЇш безкоштовно. Ђ упившиї зображен≥ в книжц≥ почутт¤ за Ђсвоњї, ти потрапл¤Їш у пастку. “и вв≥р¤Їшс¤ авторов≥, котрий обдарував тебе безц≥нним св≥дченн¤м твоЇњ несамотности в цьому св≥т≥. “и впускаЇш цього автора у св≥й внутр≥шн≥й св≥т, ти приймаЇш його баченн¤ ¤к ЂсвоЇї, питоме. ≤, сам того не пом≥чаючи, Ђбезкоштовної, Ђв одн≥й упаковц≥ї, заодно переймаЇш в≥д нього й готов≥ форми дл¤ своњх почутт≥в - слова, думки, дольов≥ кол≥з≥њ, повороти сюжету, що њх п≥дсв≥домо привласнюЇш соб≥ ¤к т≥ модельн≥ вз≥рц≥, за ¤кими надал≥ старатимешс¤ кшталтувати власне житт¤, так, щоб воно теж було Ђвартим опов≥д≥ї, - найглибша потаЇмна амб≥ц≥¤ кожного ≥ндив≥да.

    «рештою, в остаточному п≥дсумку вс≥ ми саме дл¤ того й читаЇмо, щоб уп≥знати в чињйсь ≥стор≥њ, байдуже, д≥йсн≥й чи вигадан≥й, щось безпосередньо дотичне до нашого внутр≥шнього житт¤, щоб позичити ц≥ вп≥знаван≥ Ђцеглинкиї на розбудову свого власного житт¤ до р≥вн¤ ≥стор≥њ, вартоњ переказу, - хай би т≥льки у власних очах.

    ≤ ось у цьому-то пункт≥ влада л≥тератури вступаЇ в кол≥з≥ю з пол≥тичною владою. ѕол≥тик≥в ц≥кавл¤ть маси, котр≥ б почували - ≥, в≥дпов≥дно, голосували - однаково. («в≥дс≥л¤ й нањвне у¤вленн¤ пан≥ “имошенко, буц≥мто одна-Їдина  нига, що документально заф≥ксуЇ под≥њ, стане за наратив дл¤ сотень тис¤ч ≥ндив≥д≥в, що були тим под≥¤м учасниками.) ѕисьменник≥в, натом≥сть, ц≥кавл¤ть - чи, принаймн≥, мають ц≥кавити - ≥ндив≥ди, особистост≥: сп≥врозмовц≥, здатн≥ збагнути думки й почутт¤ ≥ншоњ людини, ¬ усьому, що стосуЇтьс¤ почутт≥в, компетенц≥¤ будь-¤коњ пол≥тичноњ влади - нав≥ть у так≥й екстремальн≥й њњ верс≥њ, ¤к абсолютистська, - обмежуЇтьс¤ здатн≥стю вмовити люд¤м, н≥би вони в≥дчувають те, чого насправд≥ не в≥дчувають. ћета ц¤ в принцип≥ ц≥лком дос¤жна, ¤к знаЇмо аж надто добре ≥ з ≥стор≥њ двадц¤того стор≥чч¤, ≥ з нашого сьогоденн¤. ¬клавши м≥ль¤рди в мед≥а-≥ндустр≥ю, можна вселити в людей страх ≥ тривогу, можна змусити њх пов≥рити, н≥би њхнЇ житт¤ не буде повним, доки вони не купл¤ть Ђ‘еррар≥ї, або ж ц≥лковито з≥йде на пси, ¤кщо вони не проголосують за пана “акого-то (не згадуючи вже про далеко похмур≥ш≥, ба й моторошн≥ш≥ приклади). „ого, однак, жодним побитом не дастьс¤ в такий спос≥б дос¤гти - це дати людин≥ в≥дчутт¤, що вона Ї автором свого житт¤, головним героЇм своЇњ власноњ ≥стор≥њ, вартоњ того, щоб под≥литись нею з ≥ншими.

    ¬ одн≥й перськ≥й казц≥ падишах звертаЇтьс¤ до чужоземного гост¤ з ≥нтригуючою вимогою: Ђя даю тоб≥ р≥к, щоб ти розпов≥в мен≥ свою ≥стор≥ю, але маЇш розказувати т≥льки те, що в≥дбувалос¤ з тобою особисто, ¤кщо ж розкажеш те, що чув в≥д ≥нших, ¤ в≥друбаю тоб≥ голову.ї ѕо-моЇму, це просто розк≥шна умова, во≥стину царський дарунок, про ¤кий ус¤кому смертному можна х≥ба мр≥¤ти. Ќ≥хто з нас не маЇ в запас≥ ц≥лого року, щоб перетворити всеньке своЇ житт¤ на зв'¤зно розказану ≥стор≥ю (додаткова проблема з ≥стор≥¤ми пол¤гаЇ в тому, що неможливо проживати њх ≥ розпов≥дати одночасно, - писати, то, за визначенн¤м, випадати з житт¤), ≥ не ≥снуЇ на св≥т≥ такого в≥дданого слухача, нав≥ть серед наших найближчих, ¤кий би погодивс¤ зга¤ти ст≥льки часу, допомагаючи нам добути сенс ≥з усього, нами прожитого. я б сказала, що ц¤ казка ¤вл¤Ї собою найдосконал≥шу - принаймн≥ з тих, що мен≥ в≥дом≥, - притчу про доброчинну ≤деальну ¬ладу з точки зору людськоњ одиниц≥, - ось вона, земна верховна влада, така, ¤к маЇ бути: правитель, що не просто дозвол¤Ї, а так-таки пр¤мим чином велить тоб≥, п≥д загрозою смертноњ кари, бути своњм власним автором-л≥тописцем. (ѕравитель, що виступаЇ, можна сказати, зам≥нником Ѕога.)

    «в≥сно, дуже шкода, що ≤деальноњ ¬лади не ≥снуЇ, ≥ в реальному житт≥ падишахи д≥ють ≥з точн≥стю до навпаки: њх ан≥ск≥лечки не т≥шить, коли ти напол¤гаЇш на своњй власн≥й ≥стор≥њ, зам≥сть купувати ту, сер≥йну й ун≥версальну, Ђна вс≥ розм≥риї, ¤ку вони дл¤ тебе склали. Ћише в л≥тератур≥ ми все ще знаходимо далекий в≥дгом≥н тоњ казковоњ ≤деальноњ ¬лади, ¤ка над усе ц≥нуЇ й плекаЇ ≥ндив≥дуальну неповторн≥сть: л≥тература розпов≥даЇ нам про те, що в≥дбувалос¤ з ≥ншими, аби ми змогли зрозум≥ти те, що в≥дбуваЇтьс¤ особисто з нами.

    ÷≥лий клоп≥т починаЇтьс¤ тод≥, коли письменники пробують удавати з себе земних цар≥в - ≥ звертаютьс¤ до мас. ќсобливо спокуслива перевага такоњ пол≥тичне владноњ позиц≥њ пол¤гаЇ в тому, що вона завжди нац≥лена на незабарну, негайну винагороду, тод≥ ¤к влада л≥тератури маЇ ефект довготерм≥новий ≥ зазвичай по-справжньому виходить на ¤в уже аж по смерт≥ автора. “ож р≥зниц¤ м≥ж письменниками й пол≥тиками не лише в тому, що вони звертаютьс¤ до р≥зних адресат≥в, - вони ще й живуть у р≥зних часових вим≥рах. ўе одна п≥дстава не плутати дв≥ паралельн≥ сфери, ¤к≥ за визначенн¤м мають бути розмежован≥. ўо, в моЇму випадку, означаЇ: з ¤ким би ентуз≥азмом ¤ не ставилась до нин≥шнього пол≥тичного кер≥вництва моЇњ крањни, - а ентуз≥азм, ¤к в≥домо, слугуЇ нав≥ть л≥пшим виправданн¤м продажност≥, н≥ж страх, - ≥ ск≥льки б свого особистого письменницького часу ¤ не пожертвувала на те, щоб допомогти цим люд¤м прийти до влади, - все ж, ¤кщо пан≥ “имошенко попросить мене написати дл¤ нењ ту  нигу, котру вона так необачно була пооб≥ц¤ла велелюдн≥й юрб≥, моњм обов'¤зком письменника буде в≥дпов≥сти: Ђн≥ї.

    

    

    

    - Ќу, ≥ ¤к ви гадаЇте, - неспод≥вано питаЇ в мене л≥тн≥й таксист (ми ≥демо центром  иЇва, ≥ назустр≥ч ≥з р¤сноњ зелен≥ розкв≥тлих каштан≥в раз у раз випливають б≥гборди Ђ™вробаченн¤-2005ї), - вийде в нас ≥з цим ™вробаченн¤м чи н≥?Е ѕочнуть до нас тепер њздити?

    ¬идно, що в≥н не на жарт цим заклопотаний.  ≥лька тижн≥в тому те саме заклопотанн¤, ≥ майже тими самими словами викладене, мен≥ довелос¤ почути на нарад≥ в  аб≥нет≥ м≥н≥стр≥в ≥з уст найвищих ур¤довц≥в крањни. ƒл¤ ”крањни, мов дл¤ молодоњ господин≥, що з завмиранн¤м серц¤ готуЇтьс¤ дати св≥й Ђперший балї, ™вроба-ченн¤-2005 - це насамперед своЇр≥дне Ђвипробуванн¤ на доросл≥стьї: на те, наск≥льки вона на д≥л≥ готова стати в≥дкритою крањною - не лише дл¤ Ївропейських ≥нвестор≥в, а й дл¤ сотень тис¤ч посполитих мешканц≥в ™вропи, б≥льш≥сть ≥з ¤ких ще р≥к тому навр¤д чи змогли б показати на мап≥ Ђколишню рад¤нську республ≥куї.

    «найома хвалитьс¤: њњ син-студент ходив працювати волонтером у наметовому м≥стечку, - його розбито на одному з остров≥в посеред ƒн≥пра дл¤ тих гостей, хто надаЇ перевагу революц≥йн≥й романтиц≥ перед готельною дорожнечею (¤кщо чесно, ¤ б ≥ сама вибрала намет на остров≥ - хоч би з огл¤ду на краЇвид, ¤кий в≥дкриваЇтьс¤ зв≥дти на славетн≥ кињвськ≥ горби з золотими бан¤ми старовинних собор≥в). ѕор¤дкуЇ в м≥стечку та сама громад¤нська кампан≥¤ Ђѕора!ї, ¤ка стала одн≥Їю з основних орган≥зац≥йних сил Ђѕомаранчевоњ революц≥њї. ўо ж, слушно - кому, ¤к не њм, краще знати, ¤к тримати лад у багатотис¤чному натовп≥Е

    Ќа екран≥ телев≥зора мешканець ќдеси сердито розпов≥даЇ, ¤к спец≥ально прињхав до  иЇва по квитки на ф≥нал, ¤ких не зм≥г придбати по ≤нтернету, ≥ марно висто¤в к≥лька годин у довжелезн≥й черз≥ п≥д ѕалацом спортуЕ —хоже, мало хто з орган≥затор≥в припускав, що под≥¤ викличе в наших громад¤н такий аж≥отаж. як-не-¤к ще два роки тому абсолютна б≥льш≥сть украњнц≥в ÷≥кавилас¤ ™вробаченн¤м не набагато б≥льше, н≥ж погодою на ѕ≥вденному полюс≥. јле то було в ≥ншу епоху, ≥ в ≥нш≥й крањн≥ - ¤к у нас сьогодн≥ кажуть, кажуть, Ђдо революц≥њї.

    

    

    ¬загал≥-то, по-справжньому ™вробаченн¤ дл¤ ”крањни почалос¤ з тор≥шнього тр≥умфу –услани. “од≥ вперше м≥льйони наших громад¤н, ≥з затамованим подихом прикип≥вши до телеекран≥в, стежили за переб≥гом конкурсу, украњнський ≤нтернет вирував ЂЇвроп≥сеннимиї пристраст¤ми, а в н≥ч, коли –услану оголошено переможницею, люди висипали на вулиц≥ м≥ст ≥з сп≥вами й феЇрверками. ўоб зрозум≥ти причини такого всенародного ентуз≥азму, треба спробувати хоч трохи у¤вити себе украњнцем 2004-го, -а дл¤ цього доведетьс¤ пригадати дещо з ≥стор≥њ.

    ¬ одному з≥ своњх есе, написаних ще за час≥в Ђхолодноњ в≥йниї, ћ≥лан  ундера назвав сх≥дноЇвропейськ≥ народи Ђневдахами ≥стор≥њї. ¬ украњнськ≥й традиц≥њ ≥снуЇ ще драматичн≥ше самовизначенн¤ - Ђпасинки ≥стор≥њї. Ќов≥тн¤ ≥стор≥¤ й справд≥ була дл¤ нас Ђмачухоюї: переважну частину XX стол≥тт¤ п≥д загрозою дл¤ украњнц≥в було саме ф≥зичне виживанн¤. ”крањна пережила п≥д —тал≥ним штучний голодомор 1933-го року (з б≥льшими людськими втратами, н≥ж у ƒруг≥й св≥тов≥й в≥йн≥), загибель м≥льйон≥в у √”Ћј√у й винищенн¤ нац≥ональноњ ≥нтел≥генц≥њ, пот≥м другу св≥тову в≥йну, п≥д час ¤коњ була плацдармом двобою двох найстрашн≥ших тотал≥тарних режим≥в стол≥тт¤, ≥  атастрофу украњнського Їврейства, пот≥м посл≥довну дискрим≥нац≥ю своЇњ мови й культури, пот≥м найб≥льшу ¤дерну катастрофу стол≥тт¤ - „орнобильську: реЇстр жах≥в, у принцип≥, ц≥лком достатн≥й, аби назавжди зникнути з лиц¤ земл≥, але р≥шуче недостатн≥й, щоб будувати на ньому нову нац≥ональну ≥дентичн≥сть, - ¤к це довелос¤ робити п≥сл¤ 1991-го, коли крањна нарешт≥ здобула незалежн≥сть, але ще вельми туманно у¤вл¤ла соб≥, ¤к цим добром розпор¤дитис¤Е Ќаступн≥ 13 рок≥в тл≥нн¤ в невизначеному статус≥ такоњ соб≥ Ђс≥роњ зониї (з прогресуючою на вс≥х р≥вн¤х корупц≥Їю колишньоњ рад¤нськоњ ел≥ти, що швидко трансформувалас¤ в Ђпострад¤нську маф≥юї) так само не додали украњнц¤м ан≥ оптим≥зму, н≥ в≥ри в себе. ” XXI стол≥тт¤ ми вступили з гн≥тючим комплексом меншовартост≥, тим б≥льшим, що в м≥жчас≥ ≥нш≥ Ђневдахи ≥стор≥њї, наш≥ сус≥ди - ѕольща, ”горщина, —ловаччина, ба нав≥ть Ђпострад¤нськ≥ї крањни Ѕалт≥њ, - вже зробили вир≥шальний ривок уперед, усп≥шно розпрощавшис¤ з комун≥стичним спадком. ¬ украњнському ж Ђнац≥ональному кур≥кулюм в≥теї катастроф≥чне бракувало перемог - за вин¤тком х≥ба що футбольних: дл¤ того, аби пишатис¤ своЇю крањною, погодьмос¤, таки малувато.  ожному народов≥, ¤к ≥ ≥ндив≥ду, насущно потр≥бна ≥люз≥¤, що бодай у чомусь в≥н особливий, щось ум≥Ї краще за ≥нших. ”крањнц≥ традиц≥йно хвалилис¤ своњм багатим (Ђун≥кальнимї, ¤к написано в шк≥льних п≥дручниках) музичним фольклором - понад 230 тис¤ч народних п≥сень, чим не предмет дл¤ нац≥ональноњ гордости! ÷≥лий клоп≥т пол¤гав на тому, що, кр≥м нас самих, нашою сп≥вуч≥стю ¤кось н≥хто особливо не переймавс¤. “ож –усланине тр≥умфальне Ђ√ей-гей-гей!ї пролилос¤, без переб≥льшенн¤, ц≥лющим бальзамом на задавнен≥ нац≥ональн≥ рани. ”крањнц≥ т≥шилис¤ ¤к д≥ти - Ђнарешт≥ нас почулиї! (ѕам'¤таю, ¤к мен≥ теж мимовол≥ виступили сльози на оч≥, коли вл≥тку у ¬≥дн≥ в кав'¤рн≥ п≥сл¤ Rammstein зненацька вв≥мкнули Ђƒик≥ танц≥ї: вперше в житт≥ почути украњнську п≥сню за межами ”крањни - мабуть, так почуваЇтьс¤ багатол≥тн≥й в'¤зень одиночки, вийшовши на волю ≥ вглед≥вши, що незнайом≥ йому всм≥хаютьс¤, - св≥т визнаЇ його ≥снуванн¤Е)

    ЕЌу, а трохи згодом ус≥м в ”крањн≥ стало не до сп≥ву - почалас¤ президентська кампан≥¤.

    

    

    ѕодейкують, що коли –услана виграла ™вробаченн¤-2004, у тод≥шньому украњнському ур¤д≥ зчинилас¤ справжн¤ пан≥ка. “акоњ халепи в р≥к вибор≥в н≥хто з високих посадовц≥в не спод≥вавс¤ - н≥хто не планував вкладати бюджетн≥ кошти в ¤кесь там музичне шоу тод≥, коли вс≥ грош≥, чисто за законами воЇнного часу, мали бути зад≥¤н≥ з Їдиною метою - за вс¤ку ц≥ну забезпечити перемогу Ђпровладного кандидатаї, непопул¤рного прем'Їр-м≥н≥стра з крим≥нальним минулим. “рохи оговтавшись, влада спробувала використати цей Ђподарунокї у своњй виборч≥й кампан≥њ: прем'Їр-м≥н≥стр янукович був оголошений Ђголовою ком≥тету ™вробаченн¤-2005ї ≥ нав≥ть в≥дв≥дав один ≥з –усланиних концерт≥в, де, вийшовши на сцену, ризикнув засп≥вати з нею дуетомЕ ѕопул¤рност≥ йому це, однак, не додало - натом≥сть р≥зко уйн¤ло њњ б≥долашн≥й –услан≥ (т≥льки з'¤вившис¤ згодом на барикадах у помаранчевому шарф≥ й в≥дпрацювавши своЇ, разом ≥з б≥льш≥стю украњнських рок- ≥ поп-з≥рок, на сцен≥ ћайдану Ќезалежности, вона змогла остаточно повернути соб≥ серц¤ прихильник≥в).

    ÷≥лу ос≥нь по крањн≥ вирували демонстрац≥њ, м≥л≥ц≥¤ розган¤ла њх сльозог≥нним газом, актив≥ст≥в Ђѕори!ї жбурл¤ли до в'¤зниць, в ун≥верситетах ≥ в≥йськових частинах роздавали сувор≥ накази, ¤к вкидати бюлетен≥ Ђза януковичаї, по селах погрожували: Ђ’то не проголосуЇ за януковича, тому спал¤ть хату!ї, нев≥дом≥ в шк≥р¤них куртках обстр≥лювали автомоб≥л≥ з помаранчевими стр≥чками, - ≥ ц≥лий цей час на 1 -му Ќац≥ональному телеканал≥ мл¤во й майже непом≥тно тривав нац≥ональний конкурс ™вробаченн¤-2005 з наперед запланованим результатом: фаворитка (безумовно талановита сп≥вачка!) заздалег≥дь виступила з закликом Ђголосувати за януковичаїЕ ¬арто додати, що за т≥ м≥с¤ц≥ рейтинг 1-го Ќац≥онального (¤кий невпинно лив густий пот≥к Їлею на адресу ¬. януковича ≥ ще густ≥ший пот≥к бруду й наклеп≥в - на адресу н≥ разу не показаного в пр¤мому еф≥р≥ ¬. ёщенка) скотивс¤ на 9-те (!) м≥сце.

    ј пот≥м вибухнула революц≥¤ - останн≥й акт драми, що на нього, хай ≥ з зап≥зненн¤м, прибули нарешт≥ й зах≥дн≥ мед≥а. —п≥вц≥ й музиканти, актори й художники, поети й к≥норежисери пот¤глис¤ у всенародному мор≥ на кињвський ћайдан Ќезалежност≥, де вир≥шувалас¤ дол¤ крањни: Ђback in USSRї, чи вперед, до демократичного сусп≥льства? ’удожники малювали дл¤ наметового м≥стечка гасла й плакати, оператори ф≥льмували, актори влаштовували гепен≥нги, музиканти окупували сцену, - ¤к ≥ кожна в ≥стор≥њ, украњнська революц≥¤ породила свою власну субкультуру, своњ анекдоти, св≥й сленг - ≥ своњ п≥сн≥.  оли доти малов≥домий пров≥нц≥йний гурт Ђ•ринджолиї в гар¤чковому режим≥ писав на потребу дн¤ реп-композиц≥ю з найпопул¤рн≥ших гасел ћайдану, н≥кому, зв≥сно, ≥ примаритись не могло, ¤ку карколомну кар'Їру невдовз≥ зробить цей простенький присп≥в:

    –азом нас багато,

    Ќас не подолатиЕ

    (ѕишу - ≥ несамох≥ть починаю розгойдуватис¤ за комп'ютером у тому самому ритм≥, у ¤кому в листопад≥-грудн≥ розгойдувалос¤, сп≥ваючи, плече до плеча, оп≥вн≥чне людське море, осв≥тлене вогн¤ми пох≥дних багать ≥ помаранчевих знаменЕ)

    Ќе доводитьс¤ дивуватис¤, що коли ”крањна, чесно в≥дсто¤вши на мороз≥ св≥й виб≥р на користь демократ≥њ, повернулас¤ до мирного житт¤, саме за цей Ђх≥т революц≥њї й проголосували гл¤дач≥ в ф≥нал≥ нац≥онального ™вробаченн¤. ÷е - фольклор у чистому вигл¤д≥, Ђпр¤ма моваї революц≥йного ћайдану: ориі≥нально там не було жодного авторського слова - т≥льки вдало закомпонований наб≥р гасел, тих, що њх, хрипнучи на сн≥гу й грудневому в≥тр≥, горлали в т≥ дн≥ м≥льйони: Ђ‘альсиф≥кац≥¤м - н≥! ћах≥нац≥¤м - н≥!ї, Ђћи - не козли!ї (це референц≥¤ до знаменитого передвиборчого виступу п. януковича: Ђв≥рю, що сильних ≥ здорових людей у нас б≥льше, н≥ж цих козл≥в, ¤к≥ заважають нам жити!ї - п≥сл¤ ц≥Їњ за¤ви, п≥дозр≥ло схожоњ на промови √≥тлера 1933-го року, мало в кого залишавс¤ сумн≥в, що в крањн≥ готуЇтьс¤ фашистський переворот). —ловом, то був ≥деальний, хрестомат≥йно чистий вз≥рець масового мистецтва - п≥сн¤ без л≥ричного геро¤, без ≤ндив≥дуального авторського Ђ¤ї, навпростець в≥д ≥мен≥ гранд≥озного колективного Ђмиї: голос маси, vox populi.

    ¬ ≥стор≥њ музики таке трапл¤Їтьс¤ вкрай р≥дко - далеко не кожен масовий рух народжуЇ свою ЂћарсельЇзуї. —в≥дчу ¤к людина, що також сто¤ла на ћайдан≥: мега-натовп здатен п≥дсп≥вувати багатьом рок-х≥там, але щоб змусити його по-справжньому сп≥вати - натхненним м≥льйоноголосим хором, у ¤кому кожен почуваЇтьс¤ р≥вноправним сол≥стом, - на те треба особливого випадку, п≥сн≥, ¤ка в≥ддаЇ щонайвищу, на перехват≥ горла, температуру колективноњ емоц≥њ. ѕ≥дробка тут неможлива: ти або ЂвлучаЇшї, або н≥. Ђ•ринджолиї влучили. “ак, ¤к њхнЇ Ђ–азом нас багатої - одностайно й на повен голос, - ћайдан сп≥вав тод≥ ще т≥льки один, уже позачасовий Ђх≥тї: г≥мн ”крањни. ¬се ≥нше з музичного репертуару цього, за визначенн¤м зах≥дних журнал≥ст≥в, Ђукрањнського ¬удстокуї, ви¤вилос¤ нижчим т≥Їњ температурноњ позначки, на ¤к≥й ≥з м≥льйон≥в окремих Ђ¤ї виплавл¤Їтьс¤ почутт¤ громад¤нськоњ сп≥льноти - те, що колись було описане Їдино точною формулою: свобода, р≥вн≥сть, братерствоЕ

    «в≥сно, не мен≥ судити, ¤кою м≥рою така естетика в≥дпов≥даЇ формату ™вробаченн¤. јле поза сумн≥вом цензорське втручанн¤ в текст, на вимогу оргком≥тету Ђдепол≥тизуватиї п≥сню, позбавило њњ головного - живоњ енергетики революц≥йного натовпу. якщо не з погл¤ду ≥стор≥њ ™вробаченн¤, то принаймн≥ з погл¤ду ≥стор≥њ Ївропейськоњ п≥сенноњ культури така Ђпричесанаї редакц≥¤ Ї чистим варварством - наругою над жанром. «алишаЇтьс¤ спод≥ватис¤, що Ђ•ринджолиї це також розум≥ють. ≤ що та верс≥¤ Ђ–азом нас багатої, ¤ка прозвучить з≥ сцени ѕалацу спорту, не вит≥снить надал≥ початковоњ - тоњ, що творилась у листопадову н≥ч ще без≥менними хлопц¤ми з пров≥нц≥њ, без думки про те, ¤к њм вигл¤дати на високих сценах, - не дл¤ слави творилась, не дл¤ грошей, а просто - дл¤ г≥тари й барикад.

    

    

    ≤стор≥¤ з Ђ•ринджоламиї нав≥ч ≥люструЇ сумну законом≥рн≥сть: украњнська революц≥¤ стаЇ к≥чем. ” крамничках довкола ћайдану Ќезалежност≥ торгують Ђпомаранчевими сувен≥рамиї, й ≥ноземн≥ туристи радо купують жовтогар¤ч≥ шарфики, футболки, —ќ та ≥нший Ђреволюц≥йнийї мотлох.  ажуть, м≥сц¤ в наметовому м≥стечку випродано задовго до початку ™вробаченн¤: вс≥м прагнетьс¤ за 10 Ївро денно Ђв≥дчути атмосферу революц≥њї, хоча мал≥й дитин≥ зрозум≥ло, що кемп≥ніувати в травн≥ на остров≥ серед ƒн≥пра - це, м'¤ко кажучи, не те саме, що на ћайдан≥ в листопад≥-грудн≥ щоноч≥ чекати збройного нападуЕ ћожливо, така дол¤ вс≥х революц≥й - рано чи п≥зно перетворюватись на к≥ч. јле ”крањна, ¤ка п≥сл¤ в≥к≥в суц≥льних поразок вперше нарешт≥ в≥дчула себе нац≥Їю Ђна п≥дйом≥ї, з≥ткнулас¤ ще й з додатковою проблемою: адже наша революц≥¤ - це, по сут≥, чи не все, що знають про нас Ђпо той б≥кї колишньоњ Ђзал≥зноњ зав≥сиї. “обто те головне, чим нараз≥ крањна приваблюЇ турист≥в. “уристична-бо ≥нфраструктура в нас т≥льки починаЇ по-справжньому розвиватис¤; реставрац≥¤ незл≥ченних, в≥д рад¤нського часу нап≥взруйнованих арх≥тектурних пам'¤ток (багато з них во≥стину безц≥нн≥ - в≥д давньогрецьких колон≥й у  риму до середньов≥чних фортець ѕод≥лл¤ й барокових парк≥в Ќаддн≥пр¤нщини), ще й не починалас¤; наше мал¤рство, к≥но, л≥тература, музика на «аход≥ майже не знан≥, - ну то що ж ≥ залишаЇтьс¤ господин≥ ™вробаченн≥-2005, ¤к не посилено рекламувати свою найсв≥ж≥шу ≥стор≥ю, ту, що розгорталас¤ п≥вроку тому на виду в ц≥лого св≥ту ≥ не потребуЇ додаткових коментар≥в?

    ¬т≥м, ¤к на мене, головний вплив революц≥њ на кињвське травневе шоу пол¤гаЇ таки в ≥ншому:  ињв сьогодн≥ - м≥сто в≥льних людей. ÷≥ люди обговорюють по кав'¤рн¤х кл≥пи учасник≥в конкурсу й закладаютьс¤, хто вийде у ф≥нал, телефонують у рад≥о- й телееф≥р ≥з запитанн¤ми, чи буде трансл¤ц≥¤ на вуличн≥ мон≥тори, обм≥нюютьс¤ з друз¤ми 8ћ5-ѕќ¬≤ƒќћЋ™ЌЌяћ», ¤к≥ украњнськ≥ групи ≥ коли саме концертуватимуть у наметовому м≥стечку, - словом, живуть у передчутт≥ св¤та: без страху, без пригн≥ченост≥, без розлитоњ в пов≥тр≥ тривогиЕ ¬сього цього не було б, ¤кби не було ћайдану. јбо - ¤кби революц≥¤ програла.

    ÷е непом≥тний дл¤ стороннього ока ефект. …ого не обернеш на к≥ч, не пустиш на сувен≥ри, не оц≥ниш н≥ в гривн¤х, н≥ в Ївро. …ому взагал≥ нема ц≥ни. јле чого без нього варт≥ вс≥, хай би й найбучн≥ш≥, шоу на св≥т≥?

    

    

    

    1 грудн¤ 2003

    10-стор≥нкова Ђрозробка психолог≥вї ЂЕї, Ђ¤к боротис¤ з м≥фом ёщенкаї (≥ нав≥ть по-украњнському, диви-но-с¤!) [ƒокумент, про ¤кий тут ≥детьс¤, -датований листопадом 2003 р. план Ђантиющенк≥вськоњї ≥нформац≥йноњ в≥йни, з ¤ким мен≥ випало тод≥ ознайомитис¤, - ск≥льки знаю, н≥коли не був оприлюднений ≥ складаЇ, в≥дтак, одну з численних Ђнев≥домих стор≥нокї так дос≥ й не написаноњ Ђ≤стор≥њ ѕомаранчевоњ революц≥њї.], - продукт енерг≥йного ума ≥ ущербного (ус≥ченого) духа. «агальне враженн¤ - ¤к в≥д гри однорукого п≥ан≥ста (причому такого, ¤кий ≥ не п≥дозрюЇ, що ≥снують на св≥т≥ дворук≥!).

    ÷≥ла сфера людського житт¤ (все, чого не купиш ≥ не з'њси) дл¤ пацан≥в - Ђневидимаї, тупо. —л≥па пл¤ма.

    ќт у чому помилка ќрвела: його ќ'ЅраЇн - ≥нтелектуальний Ђген≥й злаї, сатанинський розум-без-морал≥. “ак само - з≥ страхом подиву - дивитьс¤ ¬инниченко на свого —талинського, жандарма в Ђ√р≥хуї. ¬ д≥йсност≥ ќ'ЅраЇни, ¤кщо й були ЂЕї, - то дуже швидко й ск≥нчилис¤, ≥ не вони це все вершили, Ї, очевидно, певна гордин¤ ума в тому, щоб не згоджуватись визнати, що твоЇю, ¬≥нстона —м≥та, долею, вр¤дуЇ не Ђсам Ћюциферї, а просто бандит ≥з р≥зницькими навичкамиЕ

    ЂЌеможлив≥сть ќ'ЅраЇнаї: розум Ђхвороњ душ≥ї н≥коли не зможе вз¤ти п≥д увагу ≥деальних мотив≥в, - в≥н т≥льки скажен≥тиме, з ними стикаючись, ≥ намагатиметьс¤ затоптати (дл¤ себе самого ж!) саму њхню можлив≥сть - витлумачуючи њх ц≥лком хибно, на св≥й, Ђкагеб≥стськийї лад. ¬≥н не Ї по-справжньому сильний, цей розум.

    

    

    ≤ н≥¤кий д≥алог тут неможливий: ну ¤к може закохана ж≥нка по¤снити фриі≥дн≥й проститутц≥, нав≥що спати з мужчиною, коли в≥н тоб≥ не платить?Е

    

    

    

    

    ¬раженн¤ ¬. ЂЕї: крањна, ¤к енергетична ¤ма - ск≥льки зусиль не вбухай (жодного бажанн¤ щось тут робити).

    ≈ге, каже чувак, егеЕ Godzi sie [—ходитьс¤ (польськ.).]. “≥льки це Ђне нашаї ¤ма, от у ч≥м штука, - не украњнська. ÷е Ђкр≥зь д≥риї в сх≥дн≥й ст≥н≥ видуваЇ - в≥тром з аз≥йських степ≥в.

    ћи енергетично - не в≥докремились: не з≥мкнулось = не заквакало своЇ незалежне бол≥тце, котре в≥дтак можна було б - дренажувати, висушувати, розводити на ньому лататт¤ чи болот¤н≥ орх≥дењ - Ђлюбеї, але результат докладених зусиль - дававс¤ б в≥дчути. ј Ђ¤муї цю ¤ пам'¤таю - в≥д совЇт≥в: на њњ дн≥ - –ос≥йський ”пир (јл. “олстим, здаЇтьс¤, вперше заф≥ксований?). ¬≥д нього ¤краз ≥ Ђне в≥дд≥лилисьї.

    

    20 грудн¤ 2003

    ЂЕї ¬ ц≥й крањн≥ - ¤к в божев≥льн≥: нема правил, у культур≥ - жодних взагал≥. Ќарешт≥ д≥йшло, чому вчора Ў. (новин-ний журнал≥ст!) спитав у мене таку дурницю - м≥крофона в груди, ¤ сиджу за прилавком, п≥дписую книжки, довкола люди - Ђѕан≥ ќксано, чи ¬ам важливо, щоб ¬ас купували багато?ї ћен≥, зв≥сно, Ђв зобу диханьЇ спьорлої, ≥ ¤ розсердилас¤: що ж ти мене провокуЇш, ¤ що, отак при вс≥х маю сказати, що на цьому й ірунтуЇтьс¤ м≥й ≥nсоmе [ƒох≥д (англ.).]? ј сьогодн≥ вт¤мила - в≥н просто не знаЇ, ¤к той ≥nсоmе дос¤гаЇтьс¤, просто пон¤тт¤ не маЇ, до чого ц≥ла та акц≥¤ ≥ чому Ђписьменники стають за прилавокї, - йому н≥хто того не сказав! ј в Ђ ≥Ївск≥х вЇдомост¤хї Ѕ. в≥дтворюЇ розмову на Ђћедв≥н≥ї: ЂЌе собираетесь снова издаватьс¤ в ћоскве? - Ёто вопрос к моЇму издателю, Ћеониду ‘инкельштейнуї. «дур≥в, чи що? ƒо чого ж тут ‘≥нкельштейн? ј - це ¤ в≥дпов≥дала рос≥йськ≥й журнал≥стц≥, з Ђћа¤каї: Ђа зта (Ђ—естро, сестрої) ¬аша книжка по¤витс¤ в русском переводе?ї я й сказала - Ђзто вопрос к моЇму московскому издателюї, - а поруч сто¤в ‘≥нкельштейн! ќт воно в Ѕ. й Ђконтам≥нувалос¤ї. ≤ все це летить в друк - ≥ не вив≥р¤Їтьс¤, ≥ не спростовуЇтьс¤, бо не маЇ жодного значенн¤!!! Ђћне все равно, что они там пишут о культуреї, - сказав редактор тих-таки Ђ¬ЇдомостЇйї, коли йому вказали на глупство з ЂірантоЇдамиї. ¬≥дтак, ¤к при американському арешт≥: все, що ¬и скажете, може бути використане проти вас. “≥льки тут це повс¤кчас, кожноњ хвилини.

     уди под≥лис¤ вс≥ т≥ журнал≥сти, ¤к≥ ще 7 рок≥в тому ≥нтерв'ювали мене з приводу Ђѕольових досл≥дженьї??! “о були люди переважно середнього в≥ку, профес≥онали (!), ¤к≥ зналис¤ на тому, про що питають, - ≥, зрештою, вони ж мене й Ђзробилиї тод≥, в 1996-му! як можна було за ¤ких 5 - 7 рок≥в повн≥стю л≥кв≥дувати в крањн≥ профес≥йну журнал≥стику≥≥

    ј ¤ ще щось тут по¤снювати пробую - за ¤кими правилами грати, та ¤к це робитьс¤ у людейЕ ј довкола - звичайна тиха божев≥льн¤: вони тебе слухають, але не чують, ≥ кожне твоЇ слово може бути використано не Ђпроти тебеї, а значно г≥рше- ¤к завгодно, ≥ нема способу прорахувати, ¤к саме!

    Ќа кожному кроц≥, т≥льки-но виходиш на люди й розтул¤Їш рота, загрузаЇш, ¤к ногою в ковтун≥ омели, ≥ щоб виплутати ногу, за кожним своњм словом вол≥чеш довжелезний, в неск≥нченн≥сть (?) прот¤глий хв≥ст по¤снень ЂЕї. ¬ ц≥й крањн≥ вс≥ Ђправилаї спростилис¤ до елементарно-базових: ¤к урвати грош≥ ЂЕї, - ≥ тому аналог≥¤ з Ђрозкультурен≥стюї й диким варварством 1930 - 40-х не працюЇ (там усе-таки висувавс¤ ≥деал - проблема була т≥льки в тому, що в≥н не в≥дпов≥дав реальност≥), - а тут нема за що зачепитис¤, нема того кам≥нчика, на ¤кий спершись, можна було б вит¤гти себе з болота - з ЂбЇспрЇдЇлуїЕ Ќ≥що не структуруЇ. ≤ т≥ д≥ти, ¤ким сьогодн≥ по 12-14, за 10 рок≥в будуть далеко б≥льшими варварами, н≥ж нин≥шн≥ 20 - 25-л≥тн≥. ј прогнозу Ђна просв≥тї ¤ не видам, нема аналог≥њ. јн≥ прецеденту.

    

    28 грудн¤ 2003

    ¬ноч≥, п≥сл¤ розмови з –. (¤к њй [у ѕраз≥] р≥к треба було чекати на дозв≥л [в≥д мун≥ципал≥тету], щоб Ђпробити д≥ркуї в квартир≥ - на газове опаленн¤!), раптом зрозум≥ла про —ол≥ну смерть [ћова про траг≥чну загибель —олом≥њ ѕавличко в≥д нещасного випадку у власн≥й квартир≥ 31 грудн¤ 1999 р.]: њњ символ≥чн≥сть - за 9 м≥с¤ц≥в перед •оніадзе (т≥льки н≥хто тод≥ не вт¤мив, не розчув). ј нин≥шн¤ Ђепоха бЇспрЇдЇлуї почалас¤ саме зв≥дтод≥ (у¤внила свою дифузну смертоносн≥сть у т≥й ванн≥).

    ЅеспрЇдЇл - це коли жити не можна, а винних нема, бо винн≥ вс≥. ≤нженер у ∆≈ у, що за 30 - 50$ хабар¤ п≥дписуЇ дозв≥л на перебудову квартири, газ≥вник, ¤кому начхати, ¤к там той газ вит≥каЇ, нувор≥ш≥, ¤к≥ ту квартиру перебудовували, м≥ськрада, ¤ка дозвол¤Ї перебудовувати все що завгодно й кому завгодно, - кожен зос≥бна обуривс¤ б, ¤кби його назвали убивцею. ≤ кожен зос≥бна доклавс¤ до результату - перетворенн¤, за к≥лька хвилин, блискучоњ молодоњ ж≥нки - на труп.

     ожен ≥з нас щоденно примножуЇ зло - а вже резервуари, в ¤ких накопичуютьс¤ наш≥ сумарн≥ зусилл¤, щоб певноњ мит≥ прорватись ≥ забрати чиЇсь житт¤, нам невидим≥ - поки не вибухнуть.

    31 грудн¤ 2003

    Ђ—коро будут —талина оживл¤ть!ї - кричить старий (на пошт≥). - Ђ«р¤ смеетесь: сердце будут ему вставл¤ть, душуЕї

    Ќе пам'¤таю такого смурного передновор≥чч¤ - в супермаркет≥ черга, довжелезна - ≥ ¤к у похоронному бюро: жодноњ усм≥шки. (–озмова з вод≥¤ми, ¤к≥ вчора п≥двозили, один з осв≥тою - ≥стфак - Ђѕир во врем¤  учми!ї, другий - Ђнародї - н≥ на що, власне, кр≥м мирно-забезпеченого житт¤, не претендуЇ, але настр≥й занепаду в≥дбив точн≥ше: ЂнесправедливостьЕ на кого ровн¤тьс¤?ї - почутт¤ моральноњ кривди. јле обоЇ згодн≥ з тим, що треба - Ђстрел¤тьї, ≥ зловт≥шно на це чекають.)

    ћ. дзвонить: у Ћьвов≥ затриманий ≤ващишин. ≤ що робити? Ќ≥чого, в≥н просто дзвонить, щоб не самому лайно њсти. ќце типово.

    Ќаймудр≥ший висновок -  ука: Ђбереж≥ть здоровл¤! Ѕо то так≥ люди, ¤к ¬и, на здоровл¤ звичайно не вважають, а пот≥м швидко згор¤ють. Ѕереж≥тьї. —лушно: все це треба витримати, кр≥зь усе це пройти - ≥ духа пронести.

    

    11 с≥чн¤ 2004

    ЂЕї Ђ«боњ снуї по м≥ст≥ - масов≥, способ≥в технотронного впливу на м≥зки - дес¤тки вже (до 20-ти), в –ос≥њ зареЇстровано Ђрег≥ональн≥ сниї ≥ дискутувавс¤ Ђзакон про захист ноосфериї ЂЕї ¬ходженн¤ в н≥ч. ўо да, то да.

    

     1 березн¤ 2004

    

    

    Е≤ в цьому м≥сц≥ в≥рша мене обкакала ворона. јпотеоза.

    ¬перше в≥д 10-ти рок≥в: люди в транспорт≥ знов починають ла¤тись. ѕоганий знак.

    «начить, моЇ Ђхоч не живиї - не в≥д глухоти довкола, не в≥д замкнености Ђписком в реальн≥стьї (¤ка, кр≥м прикрощ≥в, н≥чого не даЇ, т≥льки те, що сама витиснеш ЂЕї), - а в≥д моЇњ Ђпилососистостиї, ¤к каже –.: ¤ чую в пов≥тр≥ цей наростаючий стог≥н, енергетичну зм≥ну - на г≥рше.

    

    5 березн¤ 2004

    ¬≥дчин¤ю двер≥ маршрутки:

    - ¬и по —уворова њдете чи по ћосковськ≥й?

    ¬од≥й (щиро - ¤к шапкою об землю):

    - ј ¤ там знаю, куди ¤ њду!Е ќтак-о пр¤мо перед собоюЕ куди оч≥ дивл¤тьс¤Е

    

    25 березн¤ 2004

    ¬чора хлопець-таксист, везучи до посольства, розказував ЂЕї, - хоч ф≥льм зн≥май, хоч пов≥сть пиши, поеп≥зодноЕ Ђ¬от здесь, на ѕечерске, ¤ люблюЕ “ут есть один сын богатых родителей, он в магазин за хлебом на такси ездитЕ ¬ызывает, заказ - ми курьерские заказы тоже принимаем - привезти ему батон и пакет сокаЕ ј вот чего ¤ никогда не забуду - это как возле —енного, из притока голубых, батюшку забирал - из ћосковского патриархатаЕ Ќичего не соображал, видно, наркотик ему там какой-то вкачали, посреди дороги очухалс¤ - а где мо¤ папка, а где мои деньги, а ты кто такой?Е ѕривез - там другой батюшка, с матушкой, вытащили его, просит - ты ж никому не рассказывайЕ ј другого вез с российского консульства до Ћавры, тот тоже начал: пиво у вас хорошее, и телкиЕ и деньги мне тоже нрав¤тс¤ - достает целый мешок новеньких гривен, по одной монеткеЕ √оворю - это вы у себ¤ в Ћавре печатаете? - он, правда, промолчалЕї

    

    30 кв≥тн¤ 2004 [Ѕрюссель, ”крањнська м≥с≥¤ при Ќј“ќ]

    ƒивна р≥ч: ц≥ люди справд≥ робл¤ть державну роботу, всерйоз. √енерал, ¤кий д¤кував за Ђ—естро, сестрої ≥ розпов≥дав, ¤к його Ђзачепилої ≥ Ђвз¤ло за душуї, - той, ¤кий до 1989-го був комун≥стом ≥ ревним совковим служакою ≥ нав≥ть мови р≥дноњ не знав, - це генерал моЇњ арм≥њ, моЇњ держави - отака вона Ї, а де тоб≥ вз¤ти ≥ншоњ?Е ЂЕї ¬они неотесан≥, так, - вони не вчились по √арвардах, ≥ не читали в дитинств≥ тих книжок, що ти, - Ђкак покойничка кормили [так он й выгл¤дит]ї, - але в межах свого розум≥нн¤ вони щиро хочуть добра ц≥й крањн≥, проблема т≥льки в тому, що немаЇ њм ≥нтелектуального контрбалансу, ¤кий би њх Ђп≥дреіульовувавїЕ Ђ—былось прокл¤тье старикаї: ми стали державною нац≥Їю, саме так. ј от культурною через те - н≥т, не стали.

    16 травн¤ 04 [¬≥день]

    —он (кому що болить!): спершу янукович - на ¤к≥йсь м≥жнародн≥й зустр≥ч≥, перекладачка нар≥каЇ, що мучитьс¤, бо той не знаЇ багатьох сл≥в, зокрема Ђтерп≥нн¤ї, ≥ вона мусить весь час його редагувати; ¤ розминаюс¤ з ним у двер¤х, роблю йому очка (!), в≥н весь у чорному, не т≥льки костюм, а й сорочка, - а пот≥м ѕут≥н, з дружиною, ¤к≥ прињзд¤ть в ”крањну ≥ зупин¤ютьс¤ переночувати в мене (!), лежать на моЇму л≥жку, на власних, правда, махрових простирадл ах-рушниках, ≥ ѕут≥н хвалитьс¤ мен≥, що вони Ђ≥менн≥ї - кожне дарувалос¤ йому в нагороду за викритт¤ ¤когось агента, що на них ≥ написано (!), ≥ ¤ до ранку сиджу з ними на њхн≥х геб≥стських рушниках ≥ проваджу св≥тську бес≥ду, питаюс¤, чи ѕут≥н розум≥Ї украњнську мову, в≥н в≥дказуЇ - а чого ж там, мовл¤в, не розум≥тиЕ

    ¬се- таки н≥чого, н≥чого не можна Ђпроскочитиї -жодного ≥сторичного етапу, щоб отак просто вз¤ти ≥ Ђзабутиї борзенько, ¤к оц≥ 10 рок≥в наших, - хоч через 10 рок≥в, а пол≥зуть Ђянукович≥ї, ≥ питанн¤ про люстрац≥ю" повернетьс¤ ≥ воздвигнетьс¤ наново, в ус≥й своњй крас≥Е

    “≥льки - хто його ставитиме?! ’то?!!

    

    26 травн¤ 2004 [¬≥день]

    „и це на тл≥ мого тотального депресн¤ку у мене Ђвиб≥ркове баченн¤ї, що т≥льки тривожн≥ сигнали ч≥пл¤ють ≥з довк≥лл¤, чи воно правда, зле на цьому св≥т≥?

    ƒорогою до √рацу в купе красень перс (20 рок≥в живе в Ќ≥меччин≥) розпов≥в: 10 рок≥в тому н≥мецькому пол≥ц≥¤нтов≥ хабар¤ запропонувати - ≥ не думай. ј тепер - в пор¤дку. ЂЌавчилис¤ї. ЂЕї

    √- ц ≥ √-д (власне, головн≥ адресати моЇњ допов≥д≥ ЂЕї) обоЇ схвилювалис¤ на ту саму тему: моЇњ аналог≥њ з рад¤нською Ђглобал≥зац≥Їюї. √-ц плакавс¤ на вит≥сненн¤ австр≥йського д≥алекту -Ѕрюссель залишив њм до Ђтоварногої вжитку 23 Ђсвоњхї сл≥в ЂЕї. …ого прогноз - що ≈ ” [™—] розвалитьс¤, ¤к ≥ —–—– розваливс¤. √-д нар≥кав на втрату в≥дчутт¤ слова - нав≥ть його студентами (перекладачами!), ≥ на Ђсуржиковогої типу Ђангл≥зац≥юї, особливо активну в≥д людей, ¤к≥ не знають по-англ≥йськи (Ђстейшнї зам≥сть Ђстац≥онї, ¤к мало б бути по-н≥мецьки, ≥ т. д.)

    јле найб≥льше добило, що вони слихом не слихали про те, що в ”крањн≥ сей р≥к вибори!

    “обто, ¤к накриють нас м≥шком, то й пес не гавкне.

    

     30 травн¤ 2004 [¬≥день]

    “. про ёгослав≥ю 80-х (часто њздив): тод≥ його теж вражало, що вс≥ (молодь спец≥ально) говорили лише - про грош≥. Ђ… ¤ пон¤л, что дело идет к войнеї. ћ-да. ј в нас до чого?

    ЂЕї

    

     12 червн¤ 2004 [¬≥день]

    ћоже, це найстрашн≥ший спадок комун≥зму (¤к ви¤вилось!): в≥н спрофанував саму ≥дею колективност≥. ≤дею належност≥ ≥ндив≥да до ширшоњ групи, в ¤ку в≥н ЂвкладаЇтьс¤ї не тому, що йому це Ђвиг≥дної, а тому, що в н≥й покладаЇ смисл свого ≥снуванн¤ - винесений поза собою (чи група рел≥г≥йна, нац≥ональна, чи бодай родина - не маЇ значенн¤: в тому ЇвреЇв≥, ¤кий в≥дправл¤в у газову камеру свою ж≥нку з дитиною, а пот≥м ще й спогади писав - Ђјm I A ћurderer?ї [Ђ„и ¤ - убивц¤?ї (англ.)], - теж це почутт¤ було вбито, не ≥снувало). «алишивс¤ парад озв≥р≥лих еіогзм≥в - у Ђпост-ї добу випущений на волю.

    « ц≥Їњ точки зору м≥ж √анною —тец≥в ≥ януковичем нема н≥¤коњ р≥зниц≥, ≥ н≥чого дивного, що вони Ђзлились в екстаз≥ї, - вона справд≥ могла почути в ньому р≥дну душу - амб≥ц≥њ Ђз ’ама панаї без жодних моральних бар'Їр≥в. (як мен≥ книжку свою подарувала, ¤ щось таке там була вловила м≥ж р¤дк≥в - оцю саму Ђгорд≥сть с≥льськоњ д≥вки, що вийшла в людиї.)

    ≤ в сусп≥льств≥ нема, реально, н≥чого, що можна було б цьому протиставити. якби бодай ≥сторична пам'¤ть с¤ка-така була, були б ор≥Їнтири. јле це швидко з≥жмакалось - та й не було кому, власне, тим займатис¤, ¤кщо всерйозЕ

    

    24 липн¤ 2004

    ’одиш по своЇму м≥сту - ¤к по окупован≥й територ≥њ. „и, ¤к в анекдот≥ ¬ан¤ по ѕарижу, - щокрок т≥льки й видихай: йЕ твою мать!Е

    (Ѕ≥іборд Ђѕинчук - король нефтиї й чогось там ≥ще: б≥льший, ¤к у ¬≥дн≥ –ембрандтова аф≥ша з јльберт≥ни, сьогодн≥ - ошал≥лий бармен з татуйованим плечем, ¤кий вдивл¤вс¤ в моњ губи, ¤к н≥мий, поки сам не озвавс¤ - твердою рос≥йською; Ђ¬ы не понимаете мен¤, что ли?ї - Ђя не с ”краиныї. “вою матьЕ)

    

     3 вересн¤ 2004

    

    

     4 жовтн¤ 2004

    Ѕ≥л¤ “рахтемирова, на меж≥  ињвськоњ ≥ „еркаськоњ облЕ (15 км в≥д  анева) - запов≥дник невизначеного статусу (неземноњ краси - заплава ƒн≥пра, Ѕучак - село, нин≥ в≥дселене без сл≥да, не≥снуюче, - колишнЇ м≥сто з'њзд≥в г≥пси, зона ще тектон≥чноњ активност≥, "серце" ”крањни, не заросле т≥м'¤чкоЕ) - 100 км кв., обнесених металевими шлагбаумами (завареними), охорона - кремезн≥ хлопц≥ з ј : "ѕроезжайте!", ж≥нка в поблизкьому сел≥ (зањхали води напитис¤), перел¤кано, сп≥длоба - "а вам чтого?" - ≥ нарешт≥, роз≥бравши, що таки по воду, стишеним голосом: њдьте зв≥дси, а то вб'ють, ≥ н≥хто вас не знайде, - територ≥¤ ≤гор¤ Ѕака¤, зона полюванн¤ пацан≥в на джипах, - там розвод¤ть диких свиней! "ќт бачте, все мене порилиЕ"

    

    3 листопада 2004

    «м≥нилось м≥сто, зм≥нилось!

    Ќ≥би ¤кийсь злий чар, що сковував йому уста дедал≥ дужче (останн≥ми дн¤ми - наст≥льки, що ≥ ¤ вже важилась розтул¤ть писка в громадських м≥сц¤х ≥з своЇю украњнською, - ¤к в 1970-т≥!) - розв≥¤вс¤, розточивс¤!Е “е саме "—≥льпо", ¤ке в суботу напружено мовчало, коли по ньому гасали з водкою п≥втора дес¤тка розчервон≥лих "отморозков" (один пройшов повз - в≥йнуло, ¤к от чорного п≥дл≥тка на вулиц≥ Sommerville у 1994-му), - ≥ вс≥ продавц≥ й охоронц≥ ховали оч≥ й уникали розмов (¤: "що це у вас тут ст≥льки хлопц≥в водку скуповують?" - продачин¤, нерадо: "“аЕ до вибор≥в готовл¤тьс¤Е агрес≥ю накачуютьЕ", - ≥ замовкла: попередили њх? - принаймн≥ охоронц≥ на очах у мене проводили њх, ≥з пл¤шками й пивними банками, поза чергами, через загородн≥ бар'Їрчики - з другого боку кас), - те саме "—≥льпо", здоровенна кошара, тепер гуде звичайним веселим вуликом знову в≥дтерпла до стану вчутност≥ ≥ юрб≥ украњнська мова (значить, мовчали украњномовн≥! - ¤к ≥ ¤, чуючись на "окупован≥й"!), - ≥, о Ѕоже, ¤к≥ ж вс≥ до себе прив≥тн≥ та люб'¤зн≥, ¤к наввипередки поступаютьс¤ одне одному в≥зочками, та вибачаютьс¤, см≥ютьс¤ в чергах (на пошт≥), та любл¤ть одне одного!Е

    ѕобачили, ¤к Ђнас багато, ≥ нас не подолатиї?Е

    ѕеред тим - т≥льки покрадьки (т≥тка до д≥вки в помаранчев≥й сп≥дниц≥, мало не на вухо: Ђя тоже за ёщенко!ї). ћоже, найв≥льн≥ш≥ ви¤вились сел¤ни:

    - ѕоч≥м ваша курка?

    - 27.

    - ≈, дорогоЕ

    - ј за кого ви голосувать будете?

    - «а ёщенка.

    - ќддам за 17. (ѕ. розказав у нед≥лю - його мати [чула] на базар≥).

    - ј ¬асиль уже сало запакував, та ¤к почув, що той буде за януковича, вчепивс¤ ≥ кричить: не продам! - оддавай назад! “ак ≥ не оддавЕ

    Ќу, ≥ д≥ти:

    - ” нас в классе только один ≈гор за януковича, а ћишка за ћороза, - а все остальные наши!

    ƒесь ус≥м класом того одного, хто Ђза януковичаї, - побили. ќсь так ≥ ѕ≥ховшеки з  исельовими з охороною њзд¤ть. ≤ ћ. (сус≥д м≥й) занишкЕ «ате ¤ка неспод≥вана хвил¤ сус≥дськоњ любови-сол≥дарности по всьому п≥д'њзду! Ђя вас всЇгда буду зашищатьї, - об≥ц¤Ї сус≥д (ЂстроњтЇльї), хоч ¤ його н≥ про що таке не просилаЕ - Ђј ¤ думаю, кто же ето так бистро бЇжит - молода¤, ≥нтересна¤Еї, - сокоче бабц¤ з третього поверху, з ¤кою, кр≥м Ђ«драстЇ!ї, за 10 рок≥в н≥ словом не перекинулисьЕ ќсь це ≥ Ї - we are the people [ћи - народ (англ.).].

    ’арашо все-такиЕ

    Ђƒоню, - каже старушка, що торгуЇ з асфальту пучечком цибул≥, до дв≥рнички, ¤ка за розпор¤дженн¤м ∆≈ у здираЇ жовтогар¤ч≥ ленточки, - подивис¤, он же ж ≥ лист¤ таке самеЕ ј в≥н же (¬јё) за нас ус≥х пострадавїЕ

    ≤ все, паиани, - можете сюди ще 5 арм≥й своњх Ђтехнолог≥вї нагнати, - це вже м≥ф, а м≥ф - не скасовуЇтьс¤ вольовим указом.  рапка.

    10 листопада 2004

    Ќе витримала - ≥ розридалас¤: прочитавши в ≤нтернет≥ Ђкињвську марсельЇзуї (п≥сл¤ вс≥х щасливих крик≥в: Ђѕеремога!ї - о Ѕоже, ¤ка перемога, цу-цу, дурн≥, схамен≥тьс¤! - п≥сл¤ вс≥х осв≥дчень на кшталт Ђчитаю, ≥ плачу, о люди, ¤ вас ус≥х люблю!ї) - Ђ“и сказала мне: Ђ«дравствуй, милыйї, - вс¤ в оранжевое одетаї. ќтут нарешт≥ пробило - ≥ розридалас¤, ≥ не могла спинитись.

    –.: “и чого?

    я (втираючи сльози): ∆алкоЕ

    –.:  ого?

    я: ЋюдейЕ

    “ому що ≥стор≥¤ наша суне - кругами, бл≥н, кругами. “ому що насправд≥ 1-й тур ёщенко програв - ≥ фатально: ми н≥коли вже не д≥знаЇмось, ¤к насправд≥ проголосувала украњнська нац≥¤ 31-го жовтн¤. —к≥льки голос≥в було в≥ддано за ё. - 48% чи 51% (2? 3?5? 7%?). Ќ≥коли, все.

    (Ќе могло бути менше тих 45%, ¤к≥ заф≥ксував анон≥мний екзит-пол, а от б≥льше - могло: екзит-пол ск≥нчивс¤ о 14.00, коли електорат януковича вже проголосував, а ёщенка - молодь - ще т≥льки вставав ≥ каву пивЕ)

    “ому що не було н≥¤кого контролю ЂЌ”ї на д≥льниц¤х - ≥ виграли там, де не можна було протисто¤ти народному натисков≥ (¤к у —умах!). ј на ѕ≥вдн≥ ≥ —ход≥ штаби продемонстрували повну безпорадн≥сть - ≥ тамт≥ Ђрахувалиї, ¤к хот≥ли.

    ќб≥ц¤ний Ђпаралельний п≥драхунокї проваливс¤ з тр≥ском.

    ќ, ¤ка ж народна п≥дтримка (арм≥¤!!! всенародна!) була у ѕетлюри! - а Ђпроводир≥ї тимчасом у  иЇв≥ так само Ђбавилис¤ в демократ≥юї, ¤к ц≥ нин≥ - на 5 канал≥, де товстий б≥ленький школ¤рик з надутими щ≥чками преповажно пересипаЇтьс¤ п≥сочком (хвацько перебиваючи Ђсвоњхї ≥, ¤к чемний хлопчик, поштиво вислуховуючи Ђчужого д¤дюї), бо з ним п≥дписали угоду про ≥нформац≥йне Ђневтручанн¤ засновникаїЕ ƒемократи, мл¤! Ђ≤ от ¤комусь г≥мназистикуїЕ

    ≤д≥оти, ≥д≥отиЕ як же легко тепер, при розумн≥й орган≥зац≥њ ≥ ч≥тк≥й робот≥, вр¤тувати нац≥ю! як - ¤кими голосами! - вона волаЇ про р¤тунок (¤к той хлопець, що писав на Ђ”ѕї великими л≥терами: ЂЅоже! я буду хорошим! я брошу курить! я заведу семью! я буду каждое воскресенье ходить в церковь й отдавать церкви 1/10 своих доходов≥ Ѕоже!!!ї - або той, що сьогодн≥ волав: ”ра! ”ра! я проиграл бутьшку Ќеппеку! - бо в≥н поставив на януковича, знаючи за собою звичку програвати в тотал≥затор≥, отже, приносити нещаст¤ тим, на кого поставив, - ≥ тепер ставить знову, в 2-му тур≥, ≥ йде записуватис¤ спостер≥гачем у штаб ёщенка, - а що в≥н ще може вд≥¤ти?Е) ќт од такого - плакати хочетьс¤Е

    Ќе мають вони права так програвати. Ќе мають.

    ≤ ц¤ ейфор≥¤ всенародна - на тл≥ уже працюючих бандюк≥в (¤к≥ цих 10 дн≥в ох не склавши руки сид≥ли!), уже всм≥хненого (силувано), Ђб≥лого ≥ пухнастогої (Ђм'¤каї тактика, Ђдемократї уже, а не Ђзал≥знийї!) януковича, уже привезених ≥ отаборених п≥д ¬ишгородом 3 тис. бандит≥в, ¤к≥ тренуютьс¤ перевертати автобуси (!), - ≥, головне, на тл≥ такоњ ¤вноњ поразки Ђпаралельного п≥драхункуї, - викликаЇ бажанн¤ не то плакати - рев≥ти.

    Ђѕрокиньс¤, “роЇ, смерть ≥де на тебе!Еї

    ј “ро¤ св¤ткуЇЕ

    Ѕоже, зроби так, щоб мо¤ тривога не справдилас¤ - бо т≥льки на “воЇ чудо над≥¤!Е

    

     13 листопада 2004

    ЕЂј де ви ще будете виступати, щоб можна було вас послухати?ї - спитав хлопчик, ¤кий чемно чекав ≥з книжкою на п≥дпис, доки ¤ Ђв≥дбивалас¤ї в≥д решток укр. журнал≥стики.

    √олод на живе слово. Ћютий.

    

     6 грудн¤ 2004

    ѕсихолог≥чно це т¤жко, ц≥ дн≥ - ¤к coitus interruptus масовий (в суботу народ був готовий Ђ≥ти на  ончу-«аспуї - коли ми сид≥ли в Ђ оф≥ум≥ї з н≥мецькою журнал≥сткою, ≥ ќ.≤. - ¤к ≥ вс≥, хто заб≥гав-виб≥гав погр≥тис¤, в помаранчевому, - п≥дс≥вши до столика, д≥ловито опов≥дав про свою розмову з д¤дьками з «апор≥жж¤, а знизу доносилас¤ трансл¤ц≥¤, ≥ –. б≥гав туди слухати, а пот≥м ми вивалилис¤ надв≥р уже по 7-≥й, ≥ вс≥ чекали ёщенка - ≥, о Ѕоже, цей одностайний рух-перет¤гуванн¤ г≥гантського людського т≥ла по периметру ћайдан-’рещатик-Ћипки, запах диму в≥д багать ≥ польових кухонь, св≥чки в пластикових стаканчиках у руках перехожих ≥ на схилах на ≤нститутськ≥й, коли спускалис¤ вниз одним потоком, а назустр≥ч плив ≥нший, - таке було к≥лька день перед тим на ’рещатику, коли сталас¤ хвилинна заминка, ≥ мен≥ перехопило подих в≥д зустр≥чного напливу облич - прекрасних! - Ђце м≥й народ!ї) - ¤к, ¤к можна розгл¤дати все це не б≥льше, ¤к Ђмасовкуї?

    ∆≥нка по “¬, що працюЇ доброволкою на кухн≥, - в≥дпов≥даЇ кореспондентов≥ ≥ плаче (тихо втираЇ сльози). Ђ„ого ви плачете?ї - Ђ„ого ¤ плачу? ¬≥д радост≥ї.

    ’лоп у чорн≥й шапочц≥, що, в≥ддавши товаришу куртку, пол≥з на дерево з камерою (в суботн≥й - б≥льше н≥ж м≥льйонн≥й - юрб≥). - Ђƒайте йому куртку, в≥н же там змерзне!ї - ЂЌ≥чьоЕ Їво любов к род≥нЇ грЇЇтЕї ≈нергетика однозар¤дженоњ (позитивно) маси - вона не ЂгрЇЇтї, звичайно, але несе ≥ тримаЇ (¤к вода плавц¤ ) - безумовно.

    

     17 грудн¤ 2004

    ѕаморозь упала (ранок на ЂЌовому канал≥ї).

    ј настр≥й у центр≥ все ще - просв≥тлений, ≥ перехож≥ бредуть з усм≥шками на лиц¤х, ≥ забалакують м≥ж собою - щиро, Ђпо-с≥льськомуї ¤косьЕ јж ¤, по ¤к≥мсь час≥, насп≥вувати соб≥ п≥д носа почалаЕ

    ѕров≥трилось м≥сто - ох, пров≥трилось!Е

    ≤, що ц≥каво, - ¤к на цьому тл≥ в≥дбуваЇтьс¤ в душ≥ Ђзнезараженн¤ї ефекту “ьми - ¤кими см≥шними й маленькими (аж жалко њх!) зсовуютьс¤ кудись у дален≥ючу перспективу вс≥ т≥ јнни-√ерман-≥-Ћари-—корик, ≥ ≥жеЕ ЂЕї ѕлющ мен≥ слушно написав про еротичний аспект зради [“ут ≥детьс¤ про лист (в≥д 12.11.2004) л≥тературознавц¤ Ћеон≥да ѕлюща (‘ранц≥¤), у ¤кому в≥н високо оц≥нюЇ мою пов≥сть Ђƒ≥вчаткаї, зокрема за в≥дкритт¤ Ђеротичного складника зради й доносуї, - в≥дкритт¤, честь ¤кого приписуЇ насамперед, за його виразом, Ђген≥¤льному ф≥з≥олог≥змуї ж≥ночого баченн¤: Ђ«разу пронеслис¤ перед очима друз≥, ¤к≥ зрадили. «вичайно ¤ нав≥ть найт¤жч≥ випадки по¤снював соб≥ заздр≥стю й страхом. ћоже тому, що чолов≥ча еротика прим≥тивн≥ша, еротична складова не впадала в оч≥. ЂЕї “епер бачу, що був цей складникЕї], ≥ що у ж≥нок воно вимовн≥ше - ох ¤к орг≥астично захлинаютьс¤ об≥ наввипередки! - т≥льки Ђчолов≥чуї л≥тературу в≥н тут трохи недооц≥нив, бо, кр≥м «абужко, був ≥ ще один чувак, ¤кий цей - еротичний - аспект - не в сам≥й т≥льки зрад≥ прос≥к, а в ус¤кому гр≥хов≥ взагал≥, у п≥дданн≥ злу (пад≥нн≥) ¤к такому, ≥ звавс¤ в≥н, собака, - ‘ьодор ћ≥халич ƒостоЇвський.

    Ђ—ладострастиеї, угу. ќх ¤к в≥н це знав - ≥зсерединиЕ Ђ—ладострастиеї.

    [Ђ≈ротичний момент зрадиї: насправд≥ все дуже просто, ≥ кожна ж≥нка це знаЇ (тому на ж≥нках ≥ пом≥тн≥ше, more spectacular [Ќаочн≥ше, показов≥ше (англ.).]) - кайф ул¤ганн¤ в секс≥, дика вт≥ха полегкости в≥д доконаного бар'Їру (переступила!), коли вже не треба опиратись (утрата цноти, перший раз з новим партнером, перший раз по довг≥й перерв≥ ≥ т. д. - словом, щоразу, коли статевий акт несе з собою Ђзм≥ну енергетикиї, Ђрозкритт¤ закритогої, зн¤тт¤ ¤когось бар'ЇраЕ) - коли проникненн¤ зд≥йснилось, ≥ тебе вже просто несе, чужою волею.

    ќсь це ≥ Ї Ђсладострастие грехаї - той, хто переступив, в≥ддаЇтьс¤. ¬≥н не Ђзлочинецьї (по-украњнськ≥ на нього кладетьс¤ в≥дпов≥дальн≥сть - в≥н все ще Ђчинитьї, д≥Ї, творить зло!) - а, прив≥т ‘ьодор-ћ≥халичу, саме Ђпереступникї: раз Ђпереступивї - а дал≥ вже т≥льки солодко рохкаЇ, ¤к свин¤ в баюр≥, викачуючись дедал≥ впоЇн≥ше, глибше, наркотичн≥ше, - не Ђчинникї, а знар¤дд¤.

    Ѕрр- р, кошмар ¤кий.]

    

     1 с≥чн¤ 2005

    ¬се-таки, вперше за 2 м≥с¤ц≥ -виспалась, ≥ прокинулась (хоч ≥ знову о 3-≥й!) - з легким серцем.

    Ќ≥ч ≥з –. ≥ —. у  . проминула непом≥тно, у змиг ока. Ђћи уникли катастрофиї - угу, ось це ≥ Ї головний п≥дсумок.

    ћолилис¤ - справд≥, м≥льйони. —тих≥йно, кожен зос≥бна, нутр¤ним криком о пом≥ч: √осподи! пор¤туй!Е

    ќтже - таки Ђрел≥г≥йна в≥йнаї. „удо сталос¤: випросили.

    –ос≥йський спецназ Ђввозилиї з  риму, Ђперем≥шавшиї з м≥сцевим, - попередньо њм крутили запис (ролик Ї у —.) про Ђпобитт¤ м≥л≥ц≥онер≥вї ≥ т. д. ЂЌашї спецназ (оф≥цери) вже у в≥второк (23-го) передавав по моб≥лках друз¤м: Ђ«а нами москали сто¤т!ї - ≥ в муках з'¤совували м≥ж собою, що робити в раз≥-коли: повернутис¤ спиною до людей, обличч¤м - до рос≥йських Ђзаградотр¤довї. «ам≥сть 1 години сто¤ли по 4 - ≥ Ђп≥с¤ли соб≥ в чоботиї.

    ј ¤ нав≥ть приватну, Ђсвоюї хрон≥ку цих двох м≥с¤ц≥в негодна скласти - нец≥каво воно, ретроспективоюЕ ѕерший день Ђсвогої ћайдану - 20 жовтн¤ (середа!) - пам'¤таю ч≥тко: розмова у перукарки (вперше тод≥ Ђвийшлаї з свого п≥дп≥лл¤ ≥ почула - Ђнародї, його набухаюче обуренн¤ - в пов≥тр≥, але ще Ђп≥дшк≥рнеї), ≥нтерв'ю з …оганнесом ‘осв≥нкелем ≥з ЂD≥е Weltї - у ЂЅарабан≥ї (а в цей час надзвонював ‘. з приводу нашого [в≥дкритого] листа, ¤ йшла до ЂЅарабануї по √р≥нченка, ≥ мен≥ розсаджувавсь телефон) - все це пот≥м так симетрично повторилос¤ 22 листопада, з тими самими персонажами й тою самою топограф≥Їю! - ¤к описане коло в час≥!) - ≥ ввечер≥ 5 годин посп≥ль ≥з ≈дуардом ≥з ЂDer Standartї, от ≥з того дн¤ й почалос¤Е 21-го - ’арк≥в [ћова про поњздку до ’аркова дл¤ виступу на ‘орум≥ м≥ськоњ ≤нтел≥генц≥њ на проханн¤ ’арк≥вського штабу ЂЌашоњ ”крањниї.], ЂЕї, 23-го - Ђн≥ч довгих нож≥вї, у нед≥лю - писанн¤ Ђлиста з  иЇваї, дал≥ - тиждень Ђ≥з проваламиї: публ≥кац≥¤ Ђлиста ≥нтел≥генц≥њї, недолуге ≥нтерв'ю на 5-му (25-го? увечер≥?), 28-го - шведське “Ѕ у мене вдома, дзв≥нок когось ≥з п'¤них Ђбратк≥вї (Ђя из —Ѕ”Еї - Ђј чого ¬ам треба?ї - ѕо пауз≥: Ђ’очу у вас квартиру сн¤тьЕї - прибрала, з≥ страху, прапорц¤ [Ђ“ак!ї] з балкону ≥ поњхала читати в≥рш≥ на Ђреволюц≥йному вечор≥ї в ¬ritish Council, - в суботу, 30-го, Ђбратк≥ї в Ђ—≥льпої, - а в м≥жчас≥ що? не згадаю вже, провали (вис≥нн¤ на телефонах? обм≥н ≥нформац≥Їю? завис в ≤нтернет≥?), - Їдине, що певно, що нормального сну так ≥ не було, зв≥дтод≥Е ћ≥ж першим ≥ другим туром - Ђпроривнийї (¤к ви¤вилось!) еф≥р на Ђ1+1ї 9-го, у Ђдень писемностиї, на Ђ—н≥данкуї (ј.: ЂЕї Ќепон¤тно было, как они теб¤ пустили, и видно, как мальчик [ведущий] волновалс¤ - й как ему одновременно при¤тно былоЕї), ЂЕї, 11-го - прес-конференц≥¤ Ђз культурноњ пол≥тикиї на книжковому ¤рмарку з “оменком ≥ «≥нченком (ёщенко Ђне встигї), увечер≥ еф≥р на ЂЌашому рад≥ої, на превелику вт≥ху вс≥х труд¤щих, пот≥м лист Ђрусско¤зычныхї ЂЕї, 16-го - у н≥мецькому посольств≥ - початок моЇњ Ђдипломатичноњ м≥с≥њї (культаташе вже читала мою статтю в Ђ«юддойчеї ≥ нацькувала мене на в≥дставного м≥н≥стра оборони - –. “иепе - ¤кому ¤ по¤снювала про загрозу фашизму), ЂЕї, ≥ от на тому тижн≥ - вже п≥шла Ђписати на експортї: дл¤ W[аll] S[treet] J[оurnal], 20-го - запис Ђсоц≥альноњ рекламиї (пустила Ђ≈раї увечер≥), ≥ дорогою назад, у хурделицю - Ђliftї [* ¬≥д англ. Ђto give aliftї - п≥двезти. ћ≥ж ≥ншим, Ђ¤нучарї, ¤кий мене тод≥, напередодн≥ другого туру, п≥двозив, ц≥лком упевнено назвав мен≥ й дату, коли буде оголошено перемогу Ђ¬≥ктор-‘ьодоричаї (24 листопада), ≤ в≥дсоток, на ¤кий в≥н Ђвипереджатимеї ёщенка (3-4%).] в≥д мордолобого Ђ—ан —аничаї, першого живцем угледженого Ђ¤нучараї: Ђјт-лична¤ погода!Еї -??? - Ђј патаму-шо завтра никто на улиць≥ не вь≥йдет, й ¬иктор-‘едорыча обь¤в¤т президентом!ї - Ђ‘≥г вам!ї - сказала по пауз≥, оханувшись (спершу-бо подумала, що в≥н жартуЇ!). “од≥ ж дзвонив ‘., що його побили - ≥ 21 -го ¤ вставила цей еп≥зод у св≥й W[аll] S[treet] J[оurnal] р≥есе, а док≥нчувала з випусковим редактором - уже п≥д перш≥ результати екзит-полу ≥ першу за¤ву командира Ѕеркута - того, ¤кого ще не-забарно зв≥льнили (!). - ага, а 20-го ввечер≥ ще рос≥йськ≥й Ђ—вобод≥ї ЂЕї говорила - шкода, не лишилос¤ запису тоњ розмовиЕ

    ќт доти було - ЂмоЇї, живе й безпосереднЇ: важило кожне слово, ≥ кожен - вирваний наперек≥р обставинам - публ≥чний жест. “обто, Ђколої справд≥ ви¤вилось символ≥чним: 20 жовтн¤ - 22 листопада: коли в понед≥лок м≥й Ђр≥есеї таки ви¤вивс¤ prophetic [Ђѕророчимї (англ.). …детьс¤ про есе Ђ”крањнська сол≥дарн≥стьї, ¤ке вийшло друком уранц≥ 22 листопада, - на превелику вт≥ху редакц≥њ: вийшло, що в такий спос≥б WS] ≈urоре потрапила першою з-пом≥ж ус≥х зах≥дних мед≥й дати матер≥ал про Ђѕомаранчеву революц≥юї, - акурат у той самий день, коли вона розпочалас¤!] (¤к писав ћаtthew) на д≥л≥, ≥ п≥сл¤ вран≥шнього (200-тис¤чного ) ћайдану ¤ знов поњхала - стригтись, а пот≥м знову по √р≥нченка в ЂЅарабанї, де давала ≥нтерв'ю тому самому VoswinkelТю, по¤снюючи, що тепер Ђу нас только хорошие новости впередиї, - пер≥од, коли ¤ щось вир≥шувала, ≥ в≥д мене щось залежало, - зак≥нчивс¤. ¬ ЂЅарабан≥ї вже вс≥ сид≥ли в помаранчевих шаликах, ≥з сус≥дньоњ зали долинав зграйний гам≥р: там дивилис¤ 5-ий, раз у раз реагували то гулом, то см≥хом, мен≥ подзвонив ‘., що  ињврада визнала вибори нед≥йсними, ≥ ¤, перепросивши н≥мц¤, звернулась до компан≥њ за сус≥дн≥м столиком переказати цю в≥стку, - ≥ вони зааплодували (Ђј що тепер?ї - Ђѕереголосуванн¤?ї), - а пот≥м ≥шла по ’рещатику, де народ уже плив в оба боки, ≥ вже сто¤ли палатки, ≥ ось це, властиво, й був к≥нець ЂмоЇњ участиї - дал≥ вже все вир≥шував ћайдан, ≥ досить було сказати «аходу: прињзд≥ть - сам≥ побачите. ј ¤ не Ї людина маси - не рок-з≥рка, не спортсменка, ≥ не пол≥тик.

    “обто, ¤, звичайно, своЇ в≥дгарувала -23-го вранц≥ ≥нтерв'ю Spiegel online по телефону, ввечер≥ в≥зит у французьке посольство, дорогою зв≥дтам дзв≥нок ≥з Haales Israel, 24-го - день ≥ н≥ч - соттеп≥ ≥зрањльт¤нам, ≥ статт¤ дл¤ Spiegel, 25-го ≥нтерв'ю в студ≥њ ¬¬—, 26-го - знов день ≥ н≥ч? - «юддойче, 27-го еф≥р на рад≥о Ђ≈раї ≥ зустр≥ч з јlехом Schwabe вже в  иЇв≥, пот≥м - знову Ђпровалиї п≥шли (ага, ще намагалас¤ ƒ. зв'¤зати з “оменком з ≥деЇю Ђакц≥њ √≥ннесаї [ћова про одну з незл≥ченних Ђгромадських ≥н≥ц≥ативї, ¤кими в т≥ дн≥ буквально клекотав  ињв: моњ знайом≥ б≥знесмени, фах≥вц≥ з реклами, хот≥ли запропонувати штабов≥ ёщенка в нед≥лю 28-го листопада - коли на ћайдан≥ й довкола нього було не менше 2 млн. людей, - зробити з вертольота фотозйомку натовпу, ¤кий увесь одночасно о 12.00 уз¤вс¤ б за руки. јкц≥¤ мала б бути занесена в  нигу рекорд≥в √≥ннеса, ≥ в такий спос≥б ћайдан був би документально зареЇстрований ¤к найвелелюдн≥ша м≥ська ман≥фестац≥¤ в нов≥тн≥й ≥стор≥њ. Ѕув нав≥ть п≥дготовлений проект ≥ б≥знес-план, - але, на жаль, ¤к б≥льш≥сть тод≥шн≥х Ђнародних ≥н≥ц≥ативї, котр≥ вимагали не просто самоорган≥зац≥њ, а Ђкоординац≥йного центруї, ц¤ також не була реал≥зована.]), - але на Ђвнутр≥шньомуї, екзистенц≥йному р≥вн≥ ¤ вже Ђробила не свою роботуї, бо вс≥ довкола - в тому числ≥ пол≥тики з телеекран≥в, ≥ св≥това преса з≥ своњх стор≥нок - уже навпереб≥й декларували-виторохкували те, що ¤, м≥с¤ць перед тим, формулювала ще Ђна живу ниткуї.

    (јlех у Ђ оф≥ум≥ї у в≥второк - дурн≥с≥нький був день, т≥льки й потрапила, що на пошту - в≥д≥слати √. пакет з Ђесе¤миї,  оп≥са не працювала, д≥вчинка-поштарка не вм≥ла правильно в≥дксерити ЂЕї ≥ довго, на мою вимогу, переробл¤ла, файл≥в у продажу Ђнема, к≥нчилис¤ї, черги всюди к≥лометров≥, пробки в м≥ст≥ Ђсамашеч≥ї, з  удр≥ на ¬олодимирську р≥вно годину њхала, - словом, зла вже була ф≥з≥олог≥чне, Їдине бажанн¤ - спекатись до лиха вс≥х цих журналюг, ¤к≥ Ђвкралиї мен≥ Ђм≥й ћайданї, - ≥ от јlех, рад≥сно, - про промову ёщенка в н≥ч п≥сл¤ 26-го: сказав, бач, що в 1991-му Ђwe were independent, and now we are freeї [Ђћи стали незалежн≥, а тепер ми в≥льн≥ї (англ.).], - те саме, що ти м≥с¤ць тому казала! ”гу, т≥льки ¤ глибше брала - ¬ пол≥тдискурс≥ думка деградуЇ до гасла, - але скоро вже њњ можна так сплющити, ту думку, значить, св≥й потенц≥ал вона вичерпалаЕ)

    якщо дл¤ моњх н≥чних господар≥в (та й дл¤ —. теж!) усе почалос¤ 22-го, то дл¤ мене - особисто - ¤краз тод≥ й ск≥нчилос¤: дос≥ певна, що мен≥ треба було тод≥ - таки по ћайдану лазити, а не з зах≥дними кореспондентами зустр≥чатис¤ (а вт≥м, ц≥каве спостереженн¤ того-таки VoswinkelТ¤: революц≥¤ Ђбуржуаз≥њ проти пролетар≥атуї - на ћайдан≥ майже всуц≥ль - др≥бн≥ п≥дприЇмц≥, а ЂдонЇцк≥Її - роб≥тники!), ≥ не з дипломатамиЕ (Leibrecht, ≥з ¤ким мене зв≥в ј  ., ланч в Ђјсах≥ї, - 30-го? ј вечер¤ у Ўтюдемана - вже аж 8-го, чи що? н≥, того всього вже не пам'¤таю, - 8-го, в середу, ¤ з Timoty Garton Ash'ем об≥дала, ≥ з французами-грузинами перед тим говорила, - чи то у в≥второк було, 7-го? ј на попередньому ж тижн≥ що? - статт¤ дл¤ Ќаndelsbland? ќт ћайдан 4-го, в суботу (п≥сл¤ ≥нтерв'ю з н≥мкенею) - оце пам'¤таю, а решта все вже - обриваЇтьс¤, розсипаЇтьс¤, р¤битьЕ

    ‘акт, що ¤ вже робила Ђне своЇї, - ≥ г'овс≥м не тра' було вже так надсаджуватись Ђна д≥пломат≥чЇской работЇї, - зробили б њњ й без мене (¤ просто Ђпо-матросовськиї кидалась, ¤к дЇвочка-отл≥чн≥ца, Ђп≥дправл¤тиї - ЂЕї - запомогти, мовл¤в, справ≥, - а не те треба було робити, не там Ђрод≥ну спасатьїЕ)

    ЂЕї

    –еальн≥сть революц≥њ завжди не зм≥римо б≥льша за можливост≥ одноњ людини - тут ск≥льки-небудь адекватною реакц≥Їю може бути х≥ба щоденник, журнал≥стський репортаж, хрон≥каЕ ≤ - детал≥, оце те, за чим ¤ жалкую ≥ що, ¤к мен≥ здаЇтьс¤, безнад≥йно пропустила: оранжевий чайник у в≥кн≥, ¤ким бабц¤ сигналить 100-тис¤чн≥й колон≥, ≥ колона починаЇ рад≥сно скандувати: ЂЅа-буш-ка!ї; сумська ж≥ночка-сел¤нка, що, прињхавши 22-го, мусила вертатис¤ додому - по вал¤нц≥, бо була вбралас¤ Ђ¤к до  иЇваї - в найкраще; траг≥чний “рост¤нець, де перед 21-м бандюги ходили в≥д бару до бару ≥ змушували в≥дв≥дувач≥в Ђпити за януковичаї, а хто в≥дмовл¤вс¤ - били (!); бабц¤ з ћихайл≥вськоњ, ¤ка ц≥лими дн¤ми носила на ћайдан чай тим Їдиним термосом, що мала, - маленьким, п≥вл≥тровим, розливала за к≥лька секунд ≥ знов шкандибала назад на ћихайл≥вську, ≥ всю н≥ч в≥дчинен≥ кав'¤рн≥ - Ђ–еб¤та, у нас только зеленый чай осталс¤, будете?ї, - ≥ те, ¤к Ђдеморал≥зувалиї спецназ≥вц≥в п≥сн¤ми й кв≥тами, - все це - треба було бачити наживо, але одне житт¤ цього всього не вм≥щаЇ, не можна втовпити в себе одночасну, тут-≥-тепер≥шню драму м≥льйон≥в, можна рухатис¤ т≥льки вздовж де¤ких головних силових л≥н≥й, нашвидку њх вичле-нувавши, - що ¤ й робила, власне, т≥льки це мене - не задовольн¤ло вжеЕ

    ќдна Ђл≥н≥¤ї, вт≥м, лишилас¤ Ђнеозвученоюї - антрополог≥чна: захоплений вигук ‘. 22-го вранц≥, при погл¤д≥ на мон≥тор: Ђ акие лица! - всех целовать хочетс¤!ї - ≥ феномен Ђдонецькоњ зовн≥шностиї з другого боку, такий разючий у програм≥ з ёлею на “–  Ђ”крањнаї, де ЂвключаЇм улицуї щоразу вигл¤дало ¤к прис≥нок аду (мама: ЂЌ≥ одного нормального людського обличч¤!ї, - ≥ нав≥ть колористика в≥дпов≥дна, до бл¤кло вбраних молоденьких ведучих включно): це те, про що писав Ѕун≥н в Ђќка¤нных дн¤хї, в≥н першим схопив крим≥нальний лик рад¤нськоњ –ос≥њ, Ђчувашские лицаї ж≥нок ≥ здеградован≥ - мужчин, так воно [тод≥] починалось - ≥ так [тепер] зак≥нчуЇтьс¤Е √осподи, спасиб≥ “об≥!

    

     6 с≥чн¤ 2005

    ѕрокинулас¤ з думкою: то був просто чистий сплеск духа - вище тоњ точки, на ¤к≥й при¤вна культура спроможна щось запеленгувати (¤к ≥ в часи “олстого, вона Ђсповзлаї на персонал≥њ Ђ≥мператор≥в ≥ полководц≥вї, - але ≥ “олстой у Ђ¬≥йн≥ ≥ мир≥ї власне отой Ђнародний п≥дйомї, про ¤кий так багато говорить словами, зам≥сть його показати, Ђзазн¤тиї, - теж уз¤в слабо, небезпосередньоЕ)

    ’то - вз¤в?! ƒе, коли в ≥стор≥њ л≥тератури?!

    Ќема ≥нструмента.

    

    

    

    ¬≤Ќ:Е“епер, коли мене запитують, що в т≥ дн≥ було найт¤жче, - а таке питанн¤ ¤ вже не раз чув од ≥ноземц≥в, цей √ус-тав не перший, запитують звичайно з чем-ности, просто аби щось спитати, бо все, що вони запам'¤тали з≥ своњх ¤щик≥в ≥ газет, - це, що в  иЇв≥ понад м≥льйон народу (ск≥льки точно, все одно н≥хто не знаЇ ≥ н≥коли вже не взнаЇ!) три тижн≥ сто¤ло на мороз≥ п≥д сн≥гом, украњнську ж зиму вони у¤вл¤ють соб≥ за зразком аз≥йських степ≥в: птахи мерзнуть на льоту, ¤зик прикипаЇ до металевоњ ложки, - ≥ тепер спод≥ваютьс¤ почути ¤к≥-небудь гол≥вуд≥вськ≥ страшилки про в≥дморожен≥ щоки, ампутован≥ к≥нц≥вки, щось у дус≥ ƒжека Ћондона - go West? My son? Go West, my соuntrу, [Ќа «ах≥д, м≥й сину, на «ах≥д, м≥й краю (англ.).] вс¤ке п≥дкоренн¤ «аходу (бо вони певн≥, що ми змагалис¤ саме за це, за п≥дкоренн¤ «аходу!) маЇ, за њхньою м≥фолог≥Їю, супроводжуватис¤ суворими чолов≥чими подвигами, ≥ вони готуютьс¤ почути в≥д тебе те, що сам≥ соб≥ намислили, щоб, сп≥вчутливо похитуючи головою, казати Ђ¬ау!ї - коли таке запитують, ¤ щоразу н≥би впираюс¤ в глухий мур у соб≥ самому, у власну знех≥ть щось по¤снювати, плутаючись у своњй недор≥куват≥й англ≥йськ≥й, белькот≥ти, що Ђт¤жкої - це не зовс≥м те слово, воно зовс≥м не пасуЇ до того, що переживалос¤ нами впродовж тих трьох тижн≥в, що, навпаки, Ђт¤жкої було радше пот≥м, коли все ск≥нчилос¤ - коли почавс¤ енергетичний в≥дплив, ≥ треба було розходитис¤ по дом≥вках, б≥льше знову н≥хто-н≥кому, ≥ хоч ск≥льки клацай серед вулиц≥ зламаною запальничкою, марно намагаючись закурити, не метнутьс¤ вже до тебе зус≥б≥ч послужливо дес¤тки рук ≥з вогниками напоготов≥ (пам'¤таю, ¤к ¤ розгубивс¤, коли такого вперше Ќ≈ сталос¤: за т≥ три тижн≥ ¤ вже встиг забути, ¤к це воно - бути самотн≥м у натовп≥, а тут минуло всього к≥лька дн≥в, ’рещатик був той самий ≥ люди т≥ сам≥, т≥льки тепер вони посп≥шали соб≥ хто куди в передновор≥чних клопотах, ≥ н≥кому не було д≥ла до того, ўо ¤комусь мудаков≥ не запалюЇтьс¤ цигарка, - ≥ так, на мить мов осл≥плий од холоду ц≥Їњ раптово утвореноњ пустки там, де ще зовс≥м недавно, от туй-туй, клекотало таке щ≥льне любовно-родинне тепло, пустки, схожоњ на ту, що утворюЇ в тоб≥ смерть коханоњ людини, ¤ нарешт≥ остаточно збагнув ≥ пов≥рив, що все справд≥ ск≥нчилос¤, - ми знову почали розсипатись, розперетворюватись на звичайний вуличний тлум, ¤к у кожному м≥ст≥ св≥ту, ≥ треба знову вчитис¤ жити по-давньому, н≥би н≥коли й не знав ≥ншого житт¤Е), - ось що було справд≥ т¤жко, ¤к поверненн¤ з в≥йни, хай нав≥ть ≥ з перемогою (це пор≥вн¤нн¤ чомусь здаЇтьс¤ мен≥ надзвичайно вдалим), уоu sее, √уставе, розум≥Їш?Е √устав киваЇ й шанобливо басить Ђйої, в≥н славний чолов'¤га, т≥льки н≥ ф≥га в≥н, ¤сна р≥ч, не розум≥Ї, шк≥пер голландський (руд≥ бурц≥ в нього чисто ¤к у шк≥пера, х≥ба що люльки бракуЇ, ћала, побачивши його, чмихнула: Ћетючий √олландець! - н≥бито така соб≥ карикатура на нац≥ональний стереотип, але таких карикатурно-стереотипних людей в ус≥х народ≥в насправд≥ хоч гать гати, ≥ т≥льки через завчену нашу недов≥ру до нац≥ональних стереотип≥в сприймаЇш њх за дивовижу). ™дине, що √устава ц≥кавить, це зн≥мки, - от на зн≥мках в≥н д≥йсно розум≥Їтьс¤, що Ђйої, то Ђйої, - ч≥пким оком умить вихоплюЇ з файлу т≥, котр≥ просить зб≥льшити, ≥ ¤, власне, м≥г би заткнутис¤ й н≥чого йому не по¤снювати, зрештою, чи ж зн≥мки не говор¤ть сам≥ за себе, але мен≥ весь час мул¤Ї п≥дозра, що йому й мен≥ вони говор¤ть щось зовс≥м р≥зне: в≥н не був тод≥ в  иЇв≥ ≥ все, що тепер перед собою бачить, - це просто силу-силенну людей на м≥ських вулиц¤х п≥д сн≥гопадом, декотр≥ ракурси вийшли дуже гарно (це коли мен≥ вдалос¤ зал≥зти на дерево й зн¤ти зв≥дт≥л¤ вулицю √рушевського, - кр≥зь мереживо всн≥женого в≥тт¤, аж по самий обр≥й, жовтогар¤че людське мореЕ), ну й, звичайно, крупн≥ плани, прекрасн≥ обличч¤ - стар≥, молод≥, натхненн≥, розсм≥¤н≥, з≥ щасливими сльозами на очах, ≥з ротами, розчахнутими рад≥сним криком (а ось цього р≥дкозубе с¤ючого пацана в чорн≥й лижн≥й шапочц≥ з оранжевою биндою √устав проминаЇ, ледве скинувши оком, - це вже вище, коло ¬ерховноњ –ади було, там теж к≥лька непоганих кадр≥в вийшло; поки ¤ дерс¤ на обледен≥ле дерево, а ¬овчик тримав камеру, пацан уз¤вс¤ тримати мою куртку, ж≥нки б≥дкалис¤ за мене: та в≥н же змерзне там, та ¤к же ж без куртки! - н≥чо'- н≥чо', суворо в≥дказував ¬овчик, його любов до батьк≥вщини гр≥Ї, - ≥ пацан, задерши голову, св≥тивс¤ знизу тим завороженим усм≥хом, що в багатьох тод≥ так ≥ не сходив з лиц¤, мов прикип≥лий: рот несв≥домо-блаженно розт¤гнений до вух, ¤к буваЇ, коли стоњш на в≥тр≥ на вершин≥ гори чи у в≥дкритому мор≥ зл≥таЇш на хвил≥ на серф≥нгов≥й дошц≥, - в≥д захвату величчю стих≥њ, б≥льшою, н≥ж може вм≥стити людська у¤ва; пацан прињхав ≥з –≥вного, зараз першого-таки дн¤, й розказував нам, ¤к њхав уноч≥, - ц≥ла ∆итомирська траса була осв≥тлена ¤к удень, ус≥ машини мчали на  ињв, здавалос¤, ц≥ла ”крањна зн¤лас¤ з м≥сц¤ ≥, сурмл¤чи клаксонами, мчить на  ињв, а по узб≥чч¤х гор≥ли багатт¤, сто¤ли сел¤ни з придорожн≥х с≥л ≥ махали всл≥д прапорами, Ђдругоњ такоњ ноч≥ в мене в жизн≥ не будеї, казав пацан, ¤кщо ¤ це перекладу тепер √уставу, в≥н, напевне, подумаЇ - так говор¤ть про н≥ч ≥з ж≥нкою, але тод≥ нам таке пор≥вн¤нн¤ й на гадку не спало б, бо те, про що розказував пацан, було ≤ нашою н≥ччю також, нас ус≥х, хто слухав, сп≥льною, неос¤жною оку океан≥чною хвилею, що на сотн≥ к≥лометр≥в довкруг бурунилась, клекотала ≥ з прибутним громом прорваноњ гребл≥ неслас¤ кр≥зь тьму на столицю, наперед побиваючи огромом усе, що здуру схот≥ло б њй протиставитис¤, ≥ ми були нею так само горд≥, ¤к ≥ в≥н, ¤ попросив дозволу його клацнути, ≥ от в≥н - звичайний соб≥ зн≥мок блаженно всм≥хненого пацана в чорн≥й лижн≥й шапочц≥, не прикметний н≥чим, кр≥м х≥ба оранжевоњ бинди, але так≥ бинди, знов-таки, були у вс≥х, ну що ж, гортаЇмо дал≥Е).

    ћала приходить спитати, чи ми хочемо кави, ≥, д≥ставши в≥дмову, зараз же вшиваЇтьс¤, - могла б ≥ лишитис¤, помогти мен≥, все-таки вона куди краще за мене говорить по-англ≥йському, а ¤ тут мучус¤ ¤к даун, шукаючи сл≥в, √устав каже Ђйої й н≥ ф≥га не розум≥Ї, Їдин≥, хто нас по-справжньому розум≥в, були пол¤ки, от ≥з ними таки справд≥ було повне Ђйої, ≥ по¤снювати н≥чого не треба було, - пол¤ки переживали це ¤к свою другу молод≥сть, другу Ђ—ол≥дарн≥стьї, з першого дн¤, коли прибули польськ≥ парламентар≥ ≥ ¤ вглед≥в по 5-му каналу њхню цьотку, ¤к вона сто¤ла на сцен≥ ћайдану з тим самим виразом, що в наших старик≥в, п≥дн≥сши два пальц≥ вгору Ђв≥ктор≥Їюї, наче благословл¤ла нас тим жестом, ¤ в≥дразу вт¤мив, що пол¤ки в пор¤дку, - нав≥ть њхн¤ молодь, ¤ка Ђ—ол≥дарностиї не застала, вм≥ла вп≥знавати њњ в тому, що бачила в  иЇв≥, вони отримали од своњх батьк≥в ключа, отримали до ц≥Їњ опери партитуру ≥ вм≥ли њњ читати, ≥ ще щось трохи вкурювали н≥мц≥, Ђосс≥ї, - т≥ теж згадували за аналог≥Їю своЇ: в≥с≥мдес¤т дев'¤тий, пад≥нн¤ ћуру, wir sind das Volk [ћи - народ (н≥м.).], але в них це було вже б≥льше на емоц≥йному р≥вн≥, без вдупл¤нн¤ в п≥дтексти, - ус≥ ж решта просто вешталис¤ серед натовпу, ловл¤чи св≥й драйв од розмаху людськоњ стих≥њ, свою давку адренал≥ну - в≥ндсерф≥нг на шару, революц≥йн≥ кан≥кули в столиц≥ ¤коњсь мутноњ екс-рад¤нськоњ республ≥ки, розташованоњ десь в аз≥йських степах м≥ж јлбан≥Їю й Ѕ≥лоруссю, ≥ вони щиро перлис¤ од своњх на ц≥й територ≥њ етнограф≥чних в≥дкритт≥в (¤ке велике у вас м≥сто, здивовано повторював британський оператор, ≥з ¤ким ми тод≥ п≥вдн¤ зн≥мали пл≥ч-о-пл≥ч), - од того, що ми, албаноруси, чомусь не гр≥Їмос¤ на мороз≥ водкою ≥ вс≥ три тижн≥ вуличного сто¤нн¤ держимос¤ сухого закону (так вони з'¤сували дл¤ себе, що ми не рос≥¤ни!), - що ми не б'Їмо шибок, не трощимо в≥трин, ≥ взагал≥, всупереч спод≥ванн¤м, н≥чого й н≥кого не б'Їмо, жодного роз'юшеного носа на пред'¤ву д¤д¤м у ћоскв≥ й ¬ашингтон≥, ¤к≥ тимчасом грозили на весь св≥т албаноруською громад¤нською в≥йною, новими Ѕалканами, тож своЇю повед≥нкою ми, сам≥ того не в≥даючи, сильно вставили зовс≥м не самим т≥льки москал¤м, просто москал≥ ви¤вились неповоротк≥, ¤к ведм≥дь на “-34, ≥ не зум≥ли вчасно вивинутись, а от прудк≥-метк≥ американськ≥ дипломати, котр≥ весь час просид≥ли були в зап≥чку, чекаючи, чи¤ в≥зьме (не покинули територ≥њ посольства нав≥ть у ту стрьомну н≥ч, коли наметове м≥стечко чекало атаки й звернулос¤ до вс≥х акредитованих у м≥ст≥ чужинц≥в з проханн¤м виставити на ћайдан≥ м≥жнародний Ђсан≥тарний кордонї!), - ц≥ молодц≥, н≥чого не скажеш, зор≥Їнтувалис¤ у змиг ока ≥, не встиг нам тут охолонути ’рещатик, уже навзаводи сурмили своњй прес≥ про те, ¤к то вони тут круто навчили нас, албанорус≥в, шанувати демократ≥ю й законн≥сть (тимчасом √устав пропускаЇ ще один зн≥мок, ¤кий н≥чого йому не говорить: в≥кно житлового дому на √рушевського, в ньому рука, що тримаЇ помаранчевого чайника, ¤кби зб≥льшити, побачив би - рука стареча, висхла на кур¤чу лапку: бабц¤ ¤вно не-ход¤ча, т≥льки так, ≥з в≥кна, й годна приЇднатис¤ до колони демонстрант≥в, пам'¤таю, ¤к, ≥дучи в колон≥, почув, що попереду починають скандувати щось незвичне, ви¤вилос¤: ЂЅа-буш-ка!ї, - хтось пом≥тив того чайника, хитливу, п≥дн¤ту вгору кволою рукою помаранчеву пл¤му у в≥кн≥, ≥ голови стали масово повертатис¤ в той б≥к, що там, що таке? - он, он, диви-диви! - ≥ ¤ й соб≥ закричав з ус≥ма: ЂЅа-буш-ка!ї, ≥ нав≥в об'Їктива, скл≥пнувши сльозу, - чомусь н≥що так не пробивало мене в т≥ дн≥ на сльозу, ¤к власне старушки, от≥, що вдень ≥ вноч≥ шкандибали на ћайдан, ослизаючись на круто-спадистих вуличках, несучи в наметове м≥стечко весь св≥й пропахлий убогою стар≥стю скарб: плетен≥ шалики й шкарпетки з≥ старих комод≥в, к≥лька загорнутих у чисту хустинку гар¤чих картоплин, ¤к≥ коменданти приймали в≥д них майже врочисто, либонь теж ≥з клубком у горл≥, хоч перед хвилею буквально благали в дамочок у норкових шубах ≥ в п≥д'њхалого Ћендровером власника французького ресторану з повним багажником об≥д≥в: люди, не нес≥ть б≥льше хавки, вже не маЇм куди д≥вать!Е - дивл¤чись на цих бабульок, на њхню вперту, мовчазно-цупку витривал≥сть, - пов≥к не забуду тоњ, що носила з дому чай у п≥вл≥тровому термосику, у натовп≥ його ставало на три неповн≥ стаканчики, три секунди розливу, - ≥ бабулька з≥ своњм термосиком повол≥ повзла назад до хати обледен≥лою ћихайл≥вською заварювати нову порц≥ю, ск≥льки ж таких ходок робила денно?! - ¤ вперше по-справжньому вразивс¤ њхньою страшною, ¤коюсь земл¤ною, нутр¤ною жизньою силою, ¤коњ не переломили н≥ голод, н≥ в≥йни, н≥ табори, н≥¤к≥ страх≥тт¤, що випали њм на в≥ку, до злиденноњ старости включно, - так, н≥би весь той рабський труд перетерплюванн¤ житт¤, що вони вправл¤ли дес¤тил≥тт¤ми, був усього т≥льки лихим сном ≥стор≥њ, розгрою, дурнуватим пар≥, на ¤ке чорт заклавс¤ з Ѕогом за …ова - ≥ програв ≥к своњй чортов≥й мам≥, бо на смертн≥й постел≥ ц≥ висушен≥ …ови, ¤к≥ не могли вже спод≥ватис¤ дл¤ себе в нагороду н≥ стад, н≥ пасовиськ, з останн≥х сил п≥дн≥мали у в≥кн≥ нем≥чну лапку, салютуючи свобод≥, - ≥ ¤ тод≥ подумав, що коли вже шукати точного образу дл¤ ц≥Їњ революц≥њ, дл¤ нашоњ Ђ—вободи на барикадахї, то це маЇ бути не юна крал¤ з жовтогар¤чою гвоздикою перед кордоном спецназ≥вських щит≥в, хоч ¤к воно драйвово вигл¤даЇ на плакатах, - а та згорблена, мов к≥лькасотл≥тн¤ в≥ком, незнищенна й незламна старушка з ћихайл≥вськоњ з њњ трьома ковтками гар¤чого чаю: гр≥йтес¤, д≥точки, хай вам Ѕог даЇ сили, - ось це була би д≥йсна про нас правда, та т≥льки ж кому на ф≥г потр≥бна у вигл¤д≥ символу стареча плоть?Е)

    

    ¬ќЌј:Ећалий ¤вно надувс¤ на мене, що покинула його самого розбиратис¤ з цим голандезом, але що ¤ вд≥ю, коли мен≥ руки викручуЇ в тис¤чний раз перемелювати ¤зиком те саме!Е Ќе можу, хоч убий. „им б≥льше про це говориш, тим б≥льше повторюЇшс¤, а пот≥м раптом ви¤вл¤Їш, що в процес≥ говоренн¤ здохло вс¤ке живе в≥дчутт¤ тих дн≥в, - залишились сам≥ слова, механ≥чн≥ блоки, ¤к на магн≥тофон≥, ≥ от уже ц≥ла розмова тупо з'њжджаЇ на пол≥тику, на картинку в телев≥зор≥, ц≥ни на нафту, ур¤дова криза, боротьба з корупц≥Їю, повний маразм. “ьху. Ќ≥ вже, хай соб≥ цей √устав видаЇ св≥й Ђсх≥дноЇвропейський альбомї ≥з кињвським Ђреволюц≥йнимї розд≥лом, ¤к сам схоче. Ѕез мене, хлопц≥. ƒобре, що хоч так зн≥мки ћалого придадутьс¤, а то в≥н њм ще р≥к би ладу не спром≥гс¤ дати. јле, будь ласка, - без мене.

    Е“ого альбому, ¤кий могла б запропонувати ¤ (ц≥каво, кому?), все одно н≥хто не схоче укладати. —в≥т зробивс¤ такий дурний, що живе виключно в тепер≥шньому - поки на екран≥ блимаЇ картинка. „ас не прискоривс¤, в≥н просто розпавс¤. –еальне т≥льки те, що можна помацати. Attention span [ѕрост≥р уваги (англ )] - так, здаЇтьс¤, це називаЇтьс¤? ÷ей самий крап у нас вже ¤к у цуцика. —ьогодн≥ в одн≥й крањн≥ революц≥¤, завтра в друг≥й, на ≥ншому континент≥. јбо ¤кщо не революц≥¤, то теракт, або ураган, або ще ¤кась б≥да, ¤ку ми забудемо зараз же наступноњ хвилини, ¤к т≥льки на екран≥ переставл¤ть касету. √оловне, щоб перед очима весь час блимало щось новеньке, ≥ н≥чого не треба було тримати в пам'¤т≥. Ќе встановлювати подумки н≥¤ких зв'¤зк≥в м≥ж минулим ≥ сьогоденн¤м, бо це страшенно напружуЇ. ј нас не вчать напружуватись, нас вчать розслабл¤тись. ѕогортати альбомчик, у кращому раз≥, поводити очима - зл≥ва направо, зверху вниз. јбо ще channel-serfing, св¤те д≥ло. ≤ ≤нтернет туди ж: кл≥к, кл≥к. ќбразки, уривки, фрагменти. ƒе ¤ це читала?Е ј ф≥г його знаЇ, та й ¤ка р≥зниц¤. Relax, and take it easy [–озслабс¤, не переймайс¤ (англ.).]. √оловне - не перенапружуватис¤.

    Е≤ що ц≥каво - ¤ ж сама ≥сторик, ≥ на що, питаЇтьс¤, здавс¤ був ц≥лий м≥й ≥стфак, ≥ м≥й маг≥стерський диплом (про розгром  ирило-ћефод≥њвського братства 1847 р., нашу першу, задушену в сповиточку, буржуазно-демократичну революц≥ю, ¤к-не-¤к!), ≥ мо¤ сид¤чка по арх≥вах (випотрошених!), ≥ поњздка в ћоскву, куди ще чорт≥-коли, восени 1991-го, в той короткий в≥дтинок, коли незалежн≥сть уже було проголошено, а —–—– ≥ще формально не розпавс¤, вивозили гебешники з арх≥в≥в усе п≥др¤д, у гар¤чковому посп≥ху зам≥таючи сл≥ди, - вс¤ мо¤ так звана квал≥ф≥кац≥¤, на ¤кого милого вона була здалас¤, ¤кщо ≥ ¤ в листопад≥, уже в дн≥ ћайдану, на самому п≥ков≥ таки ж наймасов≥шого, в≥д самого XVII стол≥тт¤, вкрањнського руху, так туго, з≥ скрипом, наче заржавш≥ двер≥ одчин¤ючи, починала розум≥ти - ≥ вп≥знавати, все ще не ймучи соб≥ в≥ри: невже правда?Е Ќевже все, про що дос≥ т≥льки в арх≥вах, у книжках читалос¤, - ви¤вл¤Їтьс¤, осьдечки, тут воно, живе-жив≥с≥ньке, н≥куди не д≥лос¤, мамцю р≥днесенька, т≥льки н≥хто вже того не вп≥знаЇ?! ≤ теж же не своњм розумом до того доглупалас¤ - п≥дштовхнув один н≥мецький журнал≥ст, тепер уже й не згадаЇш, ск≥льки њх у т≥ дн≥ тоб≥ через голову, ¤к через майдан, перетупот≥ло, - водили ми його вноч≥ по всьому Ђфронтовомуї периметру, ≤нститутська-Ѕанкова-спецназ≥вський кордон перед ѕрезидентською адм≥н≥страц≥Їю-Ўовковична-Ћютеранська- ’рещатик, коло польових кухонь сид≥ли гр≥лис¤, д¤дько з —умщини розказав, ¤к ” них у м≥стечку перед другим туром ходили бандюки в≥д бару до бару й примушували вс≥х в≥дв≥дувач≥в пити за кандидата в≥д влади, а хто в≥дмовл¤вс¤ - били, ≥ то так, ўо д¤дьк≥в товариш у реан≥мац≥ю попав, ¤ перекладала, збуджений ≥ розпаш≥лий н≥мець усе те записував, - а пот≥м дорогою, з хлоп'¤чим захватом блискаючи очками, сказав: ¤к здорово, мовл¤в, здумати лишень, - це ж ви н≥коли не знали демократ≥њ, не знали.justicе [«аконности (англ.).], весь час була у вас деспот≥¤, рос≥йськ≥ цар≥, терор, насильство, ≥ ось так масово п≥дн¤вс¤ тепер народ боронити своЇ право, х≥ба це не чудо?Е

    я тод≥ аж гикнула з неспод≥ванки: тобто ¤к це, кажу, не знали?! Ѕл≥н, та почитайте хоч що-небудь з ≥стор≥њ, ¤кого-небудь јндреаса  апеллера Kurzgeschschte der Ukraine [ оротка ≤стор≥¤ ”крањни (н≥м.).], або що у вас там ще знайдетьс¤ друкованого! “а в нас глава держави, гетьман, - то споконв≥ку виборна посада була, т≥льки тим його авторитет ≥ державс¤!Е “а ми триста рок≥в за Ћитовським статутом жили, найдемократичн≥шим, м≥ж ≥ншим, правовим кодексом у тод≥шн≥й ™вроп≥!Е “≥льки в 1840 роц≥ нам його рос≥йський цар скасував, але по селах за ним аж до початку XX стол≥тт¤ судилис¤, в украњнському фольклор≥ нав≥ть спец≥альний розд≥л Ї - судова маг≥¤, заговори на суд! ј  ињв в≥д 1494 року мав ћагдебурзьке право, й ≥нш≥ украњнськ≥ м≥ста так само, - ¤к це, чорт забирай, законности ми не знали?!

    “ак усе одним духом йому й вивалила, на хвил≥ патр≥отичного обуренн¤.

    ¬≥н трохи здивувавс¤. ј, сказав, подумавши, це коли ви належали до ѕольщ≥?Е

    ƒо Ћитовсько-ѕольськоњ ”н≥њ, поправила ¤ його, ¤к студента-тр≥йочника. «≥ своЇю, м≥ж ≥ншим, арм≥Їю, ≥ неслабою такою. ≤ своњм бюргерством теж - трет≥м станом, ми завжди були сильн≥ трет≥м станом. ƒр≥бнобуржуазна нац≥¤, знаЇте. «а що нас, до реч≥, й —тал≥н так ненавид≥в.

    јле ж це все було дуже давно, заперечив в≥н, ¤вно розчарований (йому хот≥лос¤ чуда, ≥ моЇ академ≥чне занудство йому заважало). « живих покол≥нь цього ж н≥хто вже не пам'¤таЇ!Е

    ћи спускалис¤ тоњ хвилини по ≤нститутськ≥й, вт¤гнен≥ в г≥гантський, одностайний рух-перет¤гуванн¤ довколомайданних людських поток≥в, - спускались в одному потоц≥, назустр≥ч нам плив ≥нший, схили теж були всуц≥ль усипан≥ народом, р¤сним мерехт≥нн¤м запалених св≥чок у пластикових стаканчиках, люди несли њх у руках, це скидалос¤ на ¤кусь г≥гантську всеношну службу п≥д в≥чно-темним небом грудн¤, п≥дсв≥ченим знизу вогн¤ними кольорами багать, жовтогар¤чих строњв ≥ хоругов, усе в мен≥ тремт≥ло од безсонн¤, перевтоми, перенапруги, холоднеч≥, гуркоту-гамору, - ≥ в≥дпов≥дь мен≥ вихопилас¤ з уст сама, заки ¤ встигла зрозум≥ти, що кажу:

    як бачите, - сказала ¤, обвод¤чи погл¤дом довкруги, - ¤к бачите, пам'¤таЇмо!Е

    ÷е ¤кось дуже ефектно мен≥ вийшло, ¤к у к≥но, - м≥й н≥мець замовк на приголомшеному п≥вусм≥ху, а ¤ т≥льки всл≥д своњм власним словам збагнула, що сказала щиру правду. ўо в нас ≥ справд≥ вв≥мкнулас¤, поза нашою св≥дом≥стю, ¤кась глибша, колективна пам'¤ть - н≥би прорвало шлюзи, розсунуло ≥нформац≥йн≥ горизонти, ≥ м≥льйони людей одночасно в≥дкрили про себе, що волод≥ють знанн¤м, про ¤ке доти й не здогадувалис¤, ≥ не п≥дозрювали, що вони на таке здатн≥. ћоже, це й Ї закон ≥стор≥њ: коли народ д≥Ї ¤к одна колективна душа, тод≥ його пам'¤ть ¤кимось незбагненним чином ви¤вл¤Їтьс¤ б≥льшою за сумарну пам'¤ть одиниць, що його складають. ≤ все тод≥ виходить легко й природно, немовби саме собою, немовби люди заздалег≥дь знали, ¤к треба д≥¤ти, - за тими самими програмами, за ¤кими сотн≥ рок≥в тому д≥¤ли њхн≥ предки. “ой охоронець у наметовому м≥стечку, що, перегл¤даючи клумаки нанесеного харчу, натреновано висмикнув з церат¤ноњ торби пл¤шку гор≥лки, спок≥йно сказав: Ђћи ж просили, гор≥лки не приноситиї, - в≥дкрив ≥ вилив њњ в найближчу урну за линвовим бар'Їром, чинив так само, ¤к його прапрапрад≥д-запорожець у морському поход≥, - за борт козацькоњ Ђчайкиї (з тою х≥ба р≥зницею, що триста рок≥в тому за борт лет≥в ≥ власник пл¤шки!): рука сама в≥днаходила триста л≥т ¤к забутий жест, ≥ в≥н знав, що все робить правильно. якщо вже шукати за чудом, то чудо було саме в цьому: в попаданн≥ в надчасовий, кр≥зь-часовий пот≥к, ¤кий держить тебе на плаву, ≥ ти зв≥дкись знаЇш, що все робиш правильно. ≤ т≥ пацан¤та, що, вишикувавшись вервечкою на пагорб≥ п≥д  абм≥ном, день ≥ н≥ч били в зал≥зн≥ бочки, - гуп-гуп-гуп! гуп-гуп-гуп! - пот≥м, на змах диригента, апокал≥птична каденц≥¤ врозсип, градом по бл¤с≥, приском п≥д шк≥ру, громохкою луною вд≥л до ™вропейськоњ площ≥ звуковий обвал, ≥ знову спочатку, гр≥зним утробним здвигом: гуп-гуп-гуп! гуп-гуп-гуп! - т≥ зелен≥ студ≥ки, хто з циркового училища, хто ще зв≥дки, ¤к≥ придумали отак використати покинут≥ коло стад≥ону Ђƒинамої бочки ≥ три тижн≥ сто¤ли на пагорб≥ й барабанили, н≥ на хвилину не перервавшись, могли й не знати, ≥ напевно не знали, що саме так колись на —≥ч≥ скликали козацтво до походу, що њхн¤ профес≥¤ тод≥ називалас¤ - довбиш≥, - ≥ так ≥ треба було, вилазити на пагорб, ставати коло стовпа, подавати сигнал, б'ючи в бубни й литаври, ≥ що це було оголошенн¤ в≥йни - тим, хто окопавс¤ в  абм≥н≥, ≥ вс≥ це розум≥ли, без знанн¤, без п≥дручник≥в, ≥з самого т≥льки звуку, ¤кий повернувс¤ зв≥дк≥л¤сь ≥з древн≥х глибин пам'¤ти, ≥ цей звук вп≥знавали - вс≥, ≥ вс≥ проњждж≥ машини клаксонили в тому самому ритм≥. 1 таке в≥дбувалос¤ - щокрок. «акон збереженн¤ пам'¤ти.  рањна, що доти ≥снувала т≥льки на пожовклих середньов≥чних мапах, ”сraina Terra Cossacorum, - раптом випливла на поверхню. Ќ≥куди вона, ви¤вл¤Їтьс¤, не зникала, просто переховувалас¤ десь на дн≥. ѕ≥д землею, жива й незнищенна. як у холодильнику. ≤ от - п≥дн¤лась, розморозилас¤. Ќ≥¤кого чуда, просто ви¤вилос¤, що крањни не зникають сам≥ собою. ¬≥д того, що перемальовано мапу, - не, зникають, о н≥: ¤к не зникаЇ людина в≥д того, що знищено њњ фото.

    ќт чим би ¤ запропонувала цьому √уставу в≥дкрити його альбома: двома мапами, на пор≥вн¤нн¤. ¬ранц≥ п≥сл¤ першого туру вибор≥в, коли на телеекранах висв≥тилис¤ Ђпомаранчев≥ї (переважн≥) й Ђголуб≥ї (окрањнн≥) област≥, ≥ ми вс≥ на радощах передзвонювалис¤ з в≥танн¤ми, вперше вглед≥вши реальну над≥ю на пор¤тунок (люди на вулиц¤х  иЇва знов почали усм≥хатис¤, а то вже ≥ в транспорт≥, ≥ в чергах були пригн≥чено мовчали, - ¤к хмара над м≥стом вис≥ла!Е), - мен≥ зателефонував м≥й колишн≥й завв≥дд≥лом ≥ сказав голосом людини, ¤ка стоњть на пороз≥ великого в≥дкритт¤:

    —лухай, ¤ оце тут подививс¤ на мапу  орнетт≥Е

     ого- кого?

    “ого ≥тал≥йц¤, що був у нас 1657-го року. « посольством до гетьманського ур¤ду в≥д ц≥сар¤ ‘ерд≥нанда.  артограф, склав тод≥ мапу ”крањни.

    јга. Ќу, ≥?

    ј зб≥гаЇтьс¤, знаЇш. “реба буде ще за ≥ншими джерелами перев≥рити. “≥льки так воно вигл¤даЇ, що вс≥ Ђпомаранчев≥ї област≥ - це ≥ Ї ”крањна в кордонах 1657-го року. —х≥дна —армат≥¤. ј дал≥ на п≥вденний сх≥д - то вже ƒике ѕоле, за  орнетт≥ - –≥ссоla “аrtaria

    ѕоклавши трубку, ¤ перев≥рила. ÷е була правда.

    « тоњ хвилини ¤ знала, що ми перемогли.

    Еƒв≥ мали, √уставе. ”сього дв≥ мапи на початок твого альбому - одна 1657-го, друга 2004 року: ота двокол≥рна, з виборчих мон≥тор≥в. Ѕез цього не зрозум≥ти, що робл¤ть на зимових вулиц¤х ус≥ т≥ м≥льйони людей у вогн¤нобарвних шаликах, ≥ найпрост≥ше вир≥шити, н≥би вс¤ справа в президентов≥, ¤кого вони обрали й чиЇ ≥м'¤ скандують. ј це не так, це всього лише прив≥д. Ќасправд≥ ж вони повертають соб≥ свою крањну - ту, що триста рок≥в тому п≥шла на дно ≥стор≥њ.

    ≤ що найдивовижн≥ше - вони це знають. якимось раптово оголеним, п≥дшк≥рним знатт¤м вони це в≥дчувають - ус≥.

    —аме тому вони так≥ щаслив≥.

    

    ¬≤Ќ:Е«≥ зн≥мк≥в, зроблених на Ѕанков≥й, перед ѕрезидентською адм≥н≥страц≥Їю (за е—е—е—е–у це був ÷  компарт≥њ, кажу ¤ √уставу, ≥ в≥н бозна-чом жвав≥шаЇ, ¤к дит¤, рад≥сно кл≥паЇ рудими в≥¤ми: ≤s it sо? [—правд≥? (јнгл )]- мабуть, йому це ¤к живцем углед≥ти печеру дракона про ¤ку т≥льки в казках читав, а тут, ви¤вл¤Їтьс¤, до нењ екскурс≥њ вод¤ть!), - з тих зн≥мк≥в, на ¤ких з≥мкнулис¤ за с≥рими щитами лави спецназу в своњх байкерських шоломах, √устав уважно передивл¤Їтьс¤ майже кожен - ≥ вибираЇ багато, жирно, переписуЇмо њх йому на диск майже вс≥, хоч, ¤к на мене, не так≥ вже вони й ц≥кав≥, але ¤ розум≥ю √устава, така показна демонстрац≥¤ в≥йськовоњ сили - ур¤д проти власного народу - не може не робити враженн¤, ћала п≥дказуЇ по-англ≥йському (вона все-таки принесла нам, зам≥сть кави, хрусти й горшки, - знаючи, мо¤ добра д≥вчинка, що коли ¤ нервую, то гризу все п≥др¤д, ¤к знав≥сн≥лий пацюк, ну, i ¤к на не сердитись?Е): by virtue of physical presentation [≈фектом ф≥зичноњ презентац≥њ (англ )], - каже вона, класно сказано, ¤ б так не потрапив, та т≥льки не так уже й стрьомно воно було в≥д того Ђф≥з≥кал-презентейшинуї, ¤к co6i у¤вл¤Ї √устав: у ¬овчика мого однокласник ви¤вивс¤ оф≥цером спецназу, у сус≥дки з четвертого поверху в тому кордон≥ сто¤в р≥дний неб≥ж, i вона ходила на Ѕанкову його шукати з бутербродами, бо а сестра, небожева мама, дзвонила й плакала ш у телефон, що хлопц≥в там не годують, не зм≥нюють, ¤к належитьс¤, щогодини, i вони сто¤ть в цепу по чотири години й п≥с¤ють co6i в чоботи, - √устав западаЇ на фото полковника п≥хоти перед цепом, ¤кий хапаЇтьс¤ руками за виставлен≥ щити: хороша, штивна виправка квадратових плечей, видно, ¤к незвично йому нахил¤ти ту твердо посаджену голову, щоб зазирнути солдатам п≥д пластиков≥ щитки шолом≥в, непоганий кадр, повезло мен≥, його вс≥ тод≥ ф≥льмували наввипередки, полковника цього, - синки, примовл¤в в≥н зовс≥м ¤кось не по-командирському, в≥д чого вс≥м нам, хто чув, стискало горло, - синочки, хлопчики, не стр≥л¤йте, чуЇте, не стр≥л¤йте, ¤ на кол≥на перед вами стану, - не хот≥в би ¤ бути тод≥ на м≥сц≥ тих хлопчик≥в, ¤к≥ мовчки шморгали носами у своњх скафандрах, а людське море њм скандувало: ЂЌа-ш≥ бра-ти! ќ-пу-ст≥ть щити!ї, ≥ д≥вчата сп≥вали њм хором Ђ„ервону рутуї й клали дол≥ бутерброди на виду, - ¤кого хера ви це робите, вони не собаки! - матюкавс¤ до ¬овчика по моб≥льному його л≥тьоха-однокласник, н≥би то ¬овчик був ≥з того винен, н≥би ¬овчик особисто керував процесом покладанн¤ бутерброд≥в або принаймн≥ знав когось, хто ним керуЇ, - н≥би хтось узагал≥ тод≥ чимось керував, у т≥ перш≥ дн≥, коли н≥хто ще пон¤тт¤ не мав, що робити, а кожен просто робив те, що в ц≥й хвилин≥ вважав за потр≥бне, ≥ все виходило ¤кнайкраще, ≥ ¬овчик теж просто п≥д≥йшов отак, ¤к був, ≥з камерою в руках, до пацан¤т, що гарцювали перед спецназом, ≥ повторив њм слова свого л≥тьохи, т≥льки матюки опустивши, i за дв≥ хвилини бутерброди з асфальту щезли и б≥льше не з'¤вл¤лис¤; це той л≥тъоха подзвонив ¬овчиков≥ п≥д ранок i сказав: Ђ«а нам≥ москал≥ сто¤тї, - усередиш, сказав, у будинку ѕрезидентсько≥ адм≥н≥страц≥њ, ¤к Ђзаградотр¤диї на —тал≥нградському фронт≥, - Ђмоскал≥вї тих, рос≥йський спецназ, прославлений у чеченських Ђзачисткахї, уже бачили звечора, м≥сто и передм≥ст¤ гули по ≤нтернету вздовж њхнього маршруту, подаючи адреси перем≥щенн¤ - в≥д зам≥ського в≥йськового аеродрому, другого чи третьего з р¤ду (бо на першому, у ¬асильков≥, њх, казали, в≥дмовилис¤ садовити, i начальник, ¤кий в≥дмовивс¤, ще встиг полети з посади!), - через базу в 1рпен!, де вони ¤когось милого були спинилис¤, хоча переод¤гти в украњнськ≥ одностроњ њх могли б ≥ще в Mоскв≥, старики вс≥ зараз же запригадували, що таку саму операц≥ю  ремль проводив 68-го року в ѕраз≥, ми з хлопц¤ми рвонули з камерами по тому маршруту, але т≥льки и устигли зазн¤ти, що вервечку ћерседес-бус≥в i ЂЅогдан≥вї з тонованими шибами в б≥чн≥й алењ ћар≥њнського парку, - хтось ≥зсередини був необачно вистромивс¤ назовн≥ дихнути пов≥тр¤м, i ми зн¤ли прочинен≥ двер≥ буса, б≥льше схожого всередин≥ на каб≥ну косм≥чного корабл¤ з багатьма пультами управл≥нн¤, впало к≥лька фраз, гавкнула гн≥вна команда, говорили по-рос≥йськи так, ¤к говор¤ть рос≥¤ни: твердо, заковтуючи склади, - двер≥ посп≥шно зачинилис¤, ≥ на тому все ск≥нчилос¤: сто¤ли в засн≥жен≥й алењ чуж≥ чорн≥ машини без номер≥в, самим своњм видом всел¤ючи незрозум≥лу тривогу, на жодному зн≥мку цього не в≥ддаси - ¤к р≥знитьс¤ в пейзаж≥ машина порожн¤ проти машини мовчущоњ, з зачаЇними в н≥й людьми, - н≥би з тих м≥кробус≥в на нас, ≥з нашими нац≥леними, ¤к розз¤влен≥ роти, об'Їктивами, теж хтось нац≥л¤вс¤, т≥льки вже в≥дразу кр≥зь оптичний приц≥л, ¤ ф≥зично чув на соб≥ той невидимий погл¤д, ≥ ось тод≥-то мен≥ вперше стало страшно: мабуть, ¤ зовс≥м мудак, ¤ завжди був, ¤к каже ћала, тугодумом, ≥ мен≥ чомусь н≥ разу не було по-справжньому страшно за ц≥лу ту ос≥нь - мутну, т¤жку, полувоЇнну ос≥нь моЇњ крањни, прожиту ¤к у нагусаюч≥й зв≥дусюдн≥й хмар≥ чуток, погроз, облав, демонстрац≥й, хоч ¤ зн≥мав був ≥ кров на асфальт≥ п≥д ÷ентрвиборчкомом у н≥ч на 24-те жовтн¤ (це вперше ¤ бачив на асфальт≥ калюж≥ людськоњ крови, њњ заворожливо глибокий, чорно-шовковий полиск у св≥тл≥ л≥хтар¤, ¤к у розлитоњ нафтиЕ), ≥ транспорт≥в таких Ђмовчущихї з≥ зн¤тими номерами, нагнаних у м≥сто караванами й вишикуваних десь по завулках, ми набачилис¤ по саме н≥куди й перед першим, ≥ перед другим туром, ¤ наклацав њх г≥габайт≥в ≥з п'¤ть, - гружених п≥ском вантаж≥вок ≥з занишклими т≥н¤ми в каб≥нах, пасажирських автобус≥в ≥з заштореними в≥кнами, чолов≥ки, що в них ховалис¤, часом з'¤вл¤лис¤ в крамниц¤х набрати водки й пива, вм≥ло несли поп≥д пахвами одразу по к≥лька пл¤шок ≥ в≥дкривали пивн≥ банки зубами на ходу, - вовкуват≥, голомоз≥, вс≥ в спортивних штан¤х ≥ куртках з≥ шк≥рзам≥нника, в≥д них дихало на три метри злобою й перегаром, вони виринули зв≥дк≥л¤сь ≥з зворотньоњ, т≥ньовоњ сторони житт¤, подейкували, з тюрем, ≥ несли в соб≥ зар¤д мстивоњ ненависти до цього ситого, ¤скраво осв≥тленого м≥ста з ус≥ма його кав'¤рн¤ми, мамами, дит¤чими в≥зочками, супермаркетами й оранжевими стр≥чками на автомоб≥л¤х (на вид наставленого об'Їктива з м≥сц¤ скажен≥ли, раз ¤ ледве камеру вр¤тував!), - ≥, либонь, не за сам≥ лише грош≥ й водку, а й радо, з щироњ зловт≥хи робили те, задл¤ чого њх привозили: р≥зали на тих автомоб≥л¤х покришки, нападали в н≥ч вибор≥в на д≥льниц≥, розбиваючи й п≥дпалюючи урни з бюлетен¤ми, ≥ насолоджувалис¤ шоком мирного обивател¤, ¤кий сахавс¤ в≥д них у супермаркет≥, хапаючи д≥тей на руки, - але з початком революц≥њ, у св≥тл≥ ћайдану, де вони з'¤вл¤лис¤ сторожко, малими групками, в≥дразу впадаючи в око в розвированому мор≥ ¤сности своЇю хижою нагороњжен≥стю зв≥ра в чужому л≥с≥, вс≥ вони ¤кось анн≥г≥лювалис¤, розчинились без сл≥да, мов бризки смоли в океан≥, - њм гукали в≥д багать: хлопц≥, йд≥ть до нас, хочете гар¤ченького? - њх запитували: хлопц≥, ви зв≥дки прињхали, вам Ї де спати? - ≥ вони бокували, недов≥рливо й зло ощир¤ючись, - зв≥р≥ смерку, звикл≥ до камен¤ зам≥сть хл≥ба, до того, що за вс¤ким добрим словом мусить чигати наставлена пастка, - ≥ щезали, дишучи важким духом, назад у тьму, не знайшовши соб≥ поживи на чужому дл¤ них бенкет≥ (≥ тод≥-таки неспод≥вано виокремилис¤ з-посеред них ≥ мирн≥ обивател≥ також - т≥, котр≥, зам≥сть ощир¤тис¤, розкривалис¤ навстр≥ч такою безоднею задавненоњ б≥ди й безправ'¤, що неставало сов≥сти њх зн≥мати ≥ ¤ несамох≥ть опускав камеру, - т≥льки й лишивс¤ оце на фото, що висушений на жужелицю д¤дько з б≥ло-голубим шарфом, оточений майданним людом, ¤к хворий л≥кар¤ми: коли йому налили чаю й дали бутерброда, в≥н зненацька заплакав - сто¤в, хлипав, тр¤сс¤ ц≥лим т≥лом ≥ не м≥г угамуватис¤, ≥ все показував нам, н≥би виправдовуючись, своњ руки, два чорн≥, розчеп≥рен≥ дерев'¤н≥ корч≥ долон¤ми догори: Ђвсю жизньЕ всю жизнь на шахтЇ проработалЕ вот ет≥м≥ ру-кам≥Е за штоЕ за кусок хлЇбаЕ сто гривень д≥рЇктор обЇщалЕ пр≥вЇзл≥, дЇржат в вагоне, трет≥й день не корм¤тЕї, - ≥ все тиц¤в люд¤м перед оч≥, ¤к дов≥дку про несудим≥сть, т≥ пон≥вечен≥ руки з негнучими цурпалками пальц≥в - все, що мав до пред'¤вленн¤ в оборон≥ своЇњ особиЕ), - ≥ н≥ разу н≥ в≥д чого не було мен≥ страшно, нав≥ть в≥д повного м≥ста до зуб≥в озброЇного в≥йська (¤ке в≥дразу ж, частина за частиною, почало переходити на наш б≥к!), - т≥льки обуренн¤ закипало ≥ кров щоразу шугала в скрон≥: ах суки! ну суки, що витвор¤ють!Е - а от у б≥чн≥й алењ ћарийського парку ¤ вперше нав≥ч побачив смерть: вона була тут, була реальна. Ќав≥ть ћал≥й ¤ не вм≥в би про це розказати, ≥ н≥кому не вм≥в би: ¤ взагал≥ вол≥в би н≥коли цього про себе не знати - що в мен≥ сидить щось б≥льше, глибше за простий ф≥з≥олог≥чний страх на вид небезпеки, за той нормальний людський страх, од ¤кого стенаютьс¤ м'¤зи й пересихаЇ в рот≥, захисна реакц≥¤ орган≥зму, - а це було щось ≥нше, гн≥тюч≥ше, ¤кийсь довгий корч пам'¤т≥, млосно-канудний, до крижаноњ порожнеч≥ п≥д ложечкою, н≥би ¤ вп≥знавав те, чого н≥коли не знав на власн≥й шкур≥, воно поверталось до мене з мого совкового дитинства, ≥з ол≥вц¤, ¤кого м≥й старий застромлював у диск телефона, зв≥дкись уз¤вши, що так блокуЇтьс¤ Ђпрослушкаї, ≥з перел¤каного маминого шиканн¤, коли ¤ щось невлад голосно запитував у магазинн≥й черз≥, - чорн≥ Ђворонкиї, н≥чн≥ допити, сл≥пуча лампа в оч≥, пальц≥, встромлен≥ в двер≥, роздавлен≥ чоботом ген≥тал≥њ, все це д≥¤лос¤ ¤ких с≥мдес¤т рок≥в тому тут поруч, за рогом, у палац≥ на ≤нститутськ≥й, де в цю мить покотом спали на п≥длоз≥ ман≥фестанти п≥д нанесеними ковдрами добросердих ки¤н (Е≥ мо¤ ћала теж сто¤ла там у черз≥ з теплими лахами, ≥ т≥шилас¤ пот≥м, що здогадалась прихопити своњ стар≥ зимов≥ чоботи, - в них узули т≥тку з ѕол≥сс¤, ¤ка, вперше в житт≥ њдучи до  иЇва, вбралас¤ у все своЇ найкраще ≥, просто¤вши день на мороз≥ в модельних черевичках, надумалась була њхати назад до себе в село, за дв≥ст≥ к≥лометр≥в з гаком, по кухвайку й вал¤нц≥Е), - с≥мдес¤т рок≥в тому, це майже за сорок л≥т до мого народженн¤, але зв≥дкись ¤ це знав, уп≥знав це в≥дчутт¤, глибше од страху: н≥би тебе прив'¤зано до операц≥йного столу й над тобою заносить скальпел¤ божев≥льний х≥рург (так≥ оч≥ Ђз операц≥йного столуї були в хлопчика з ƒонецькоњ Ђѕориї, ¤кого викрадали перед першим туром ≥ об≥ц¤ли зівалтувати його сестру, ¤ запам'¤тав цей вираз!), ≥ такого себе - зрослого з цим знатт¤м, - ¤ не хот≥в ≥ не м≥г любити, ≥ моњй ћал≥й, моњй найдорожч≥й д≥вчинц≥, всевидющому й всерозум≥ючому пташен¤т≥ моЇму, ¤ не м≥г би про це розказати, бо й вона не змогла б любити мене такого, з таким собою мен≥ не було ¤к жити, - ≥ так, вгрузши одною ногою в замет перед тим злов≥сно завмерлим чорним кортежем, ¤ збагнув ¤сно, ¤к н≥коли доти, що все, що мен≥ тепер лишаЇтьс¤, все, що лишаЇтьс¤ нам ус≥м, - це сто¤ти до к≥нц¤ ≥ до к≥нц¤ сповнити в≥дв≥чну чолов≥чу службу: чесно битись ≥, коли треба буде, чесно померти, от ≥ вс≥ д≥ла. я не знав, ¤к це робитьс¤, ≥ н≥хто з нас не знав, н≥хто з нас зроду не тримав у руках н≥чого замашн≥шого од камери, ≥ ми просто зв≥дти подалис¤ в Ђћисливську зброюї, але нам сказали - п≥зно спохватилис¤, хлопц≥, все розкуплено ще першого дн¤, - це т≥льки ми ви¤вилис¤ такими мудаками, що так п≥зно спохватилис¤, ну й д≥ла, збуджено чудувалис¤ ми, хитаючи головами, розгойдуючи, ¤к бедуњни, т¤гар¤ми засипаних сн≥гом шапок, сн≥г л≥пив ¤к нав≥сний, ст≥кав по лиц¤х струмками, ≥ ми брели в≥д магазину без зброњ, але вже посв¤чен≥ в невидиме, в≥бруюче в пов≥тр≥ бойове побратимство, ≥ навпереб≥й, ¤к п'¤н≥, см≥¤лись ≥ говорили, що ¤к≥ ж ми мудаки, ¤к≥ салабони, шнурки к≥нчен≥ на ф≥г, це ж треба отак лоханутис¤, га?Е

    ≤, зараз за тим, другий нев≥дзн¤тий кадр стоњть у мене в пам'¤т≥ - то, здаЇтьс¤, т≥Їњ самоњ доби було, чи вже наступноњ, н≥ч ≥ день - усе позливалось, бо й спали ми вс≥ в той перший тиждень бозна-коли й бозна-¤к, - ¤скраво осв≥тлене, повне народу п≥дмайданне б≥стро, куди ми, в≥дзн¤вши вс≥ касети, що в нас були, о четверт≥й над раном, подуб≥л≥, ввалилис¤ в≥дтанути, кельнерка, теж нап≥впритомне нам осм≥хаючись, сказала - хлопц≥, вже н≥чого нема, т≥льки зелений чай оставс¤, ¤ вам безплатно наллю, будете? - ≥ тут заграв ¬овчик≥в моб≥льний, це був його л≥тьоха, вони прийн¤ли м≥ж собою р≥шенн¤, оф≥цери-спецназ≥вц≥: ¤кщо буде наказ в≥дкривати вогонь, вони розвернуть в≥йська Ђкругомї, обличч¤м до рос≥йських Ђзаградотр¤довї, закривши людей собою, наш≥ золот≥ оф≥цери, наш≥ чудесн≥ л≥тьохи, майори й п≥дполковники, наш≥ командири, ¤к≥ нас поведуть ≥ за ¤кими ми п≥демо куди скажуть, брати склади з≥ зброЇю й боЇприпасами, брати в своњ руки цю запаскуджену крањну, - ≥ на ц≥й в≥стц≥, поки ¬овчик, схопившись на ноги, оголошував њњ ц≥лому б≥стро, п≥д вибух рад≥сного івалту й оплеск≥в, ¤, недопивши принесений чай, раптом в≥друбавс¤ ¤к вимкнений, там-таки за столиком, не знаю на ск≥льки, хвилину, дв≥, три, - коли вип≥рнув, хтось устиг п≥дмостити мен≥ п≥д щоку вчетверо складене вовн¤не кашне, щоб ¤ не лежав мордою на ст≥льниц≥, хтось зн¤в його з шињ й п≥дклав мен≥ п≥д голову а ¤ й не чув, чашка з чаЇм, ≥ще теплим, сто¤ла поруч, ≥ ¤ дививс¤ на лискучу брунатну поверхню ст≥льниц≥, на волохату помаранчеву пл¤му кашне й б≥лу чашку з≥ св≥тл¤ним на н≥й бл≥ком, н≥би сам був одночасно ≥ чашкою, ≥ бл≥ком, ≥ кашне, ≥ кожним з людей у б≥стро, ≥ вс≥ма ними нараз на вулиц≥, вс≥м ≥ вс≥ма, що було довкола, - ≥ ц≥лим важким, в≥д≥гр≥тим т≥лом розум≥в, що все це разом ≥ Ї - свобода, ≥ що цю хвилину ¤ запам'¤таю на все житт¤, тому що другоњ такоњ, ¤к казав той р≥вненський пацан, - у мене в жизн≥ не будеЕ

    

    ¬ќЌј: √олландець видимо запаливс¤, св≥тить очками й крутить гол≥вкою, ¤к б≥лочка, ≥ ћалий теж роз≥йшовс¤, розчервон≥вс¤ нав≥ть, - тиц¤ють навперем≥ну пальц¤ми в екран, скрикують, п≥дскакують обоЇ, ¤к на футбольному матч≥. «гр≥бають ≥з блюдц¤ гор≥шки в рота, а пот≥м, не пом≥чаючи, витирають пучки об штани. ѕовне порозум≥нн¤, нав≥ть ≥ сл≥в не треба, - ≥нтравербальна комун≥кац≥¤, так це називаЇтьс¤. як д≥ти, њй-бо. ¬с≥ мужчини св≥ту - це наш≥ д≥ти.

    «а вин¤тком воЇн, о так. 1 народних повстань, ≥ революц≥й. “од≥ вони ≥нш≥. ¬с¤ видима ≥стор≥¤ належить до них, до мужчин, - вони вм≥ють об'Їднуватис¤.

    ћалий щодн¤ брав камеру ≥ йшов на ћайдан, ¤к на фронт, ¤ ж бачила. якось умент вони згуртувалис¤, ¤кийсь у них Ї ≥нстинкт зграйности, хлоп'¤чоњ ватаги. „олов≥ча робота. —хопивс¤ з л≥жка, нат¤г штани й куртку, ¤ п≥шов, не хвилюйс¤, маленька, цьомчик, буду дзвонити. ѕершого-таки дн¤ оп≥вноч≥, коли подзвонив Ћьонин чолов≥к - не Ћьона, ¤к завжди! - це про¤вилос¤: м≥л≥ц≥¤ д≥стала наказ заблокувати протестантам з областей в'њзд до  иЇва, з боку ќдеськоњ траси на  ѕѕ перегороджено дорогу бетонними балками, к≥лька тис¤ч людей сидить у машинах, ≥нформац≥¤ щойно з ≤нтернету, сказав Ћьонин чолов≥к, - ≥ м≥й, ¤кий уранц≥ прочунюЇтьс¤ м≥н≥мум годину, з кавою й душем, а наколи вже л≥г, то бульдозером не п≥дн≥меш, за три хвилини був у двер¤х, готовий, ¤к хорт до стрибка, ≥ бр¤жчав ключами од машини, - ¤ поњхав, манюн¤, а ти с≥дай на телефон, дзвони вс≥м, у кого машина на ходу, хай њдуть туди сам≥ й передають дал≥, треба перевезти людей на ћайдан. “ри з половиною години - ≥ д≥ло зроблено, вернувс¤ щасливий ≥ заваливс¤ спати, здираючи з себе на ходу одежу й жбурл¤ючи дол≥. Ќалет≥ли, одбили, визволили, розлет≥лис¤. ¬се.

    Еўось л≥тописне було в цих блискавичних чолов≥чих об'Їднанн¤х, схожих на в≥йськов≥ маневри, щось ≥з ЂЋ≥тописуї ¬еличка, з наших сарматських нападницьких тактик - гайдамацьке, козацьке, повстанськеЕ якось водномить усе те перестало бути минулим - ≥ ¤ побачила, ¤к це було тод≥: ось так само й було, х≥ба що техн≥чн≥ засоби за стол≥тт¤ зм≥нилис¤. Ќе треба було запалювати вогонь на сторожов≥й веж≥, бо ≥снував супутниковий зв'¤зок. ÷е другого дн¤ було - ¤ спинила такс≥ њхати на ћайдан, впала на переднЇ сид≥нн¤ з завмерлим на устах тод≥шн≥м першим питанн¤м до вс¤кого стр≥чного: ЂЌу, що там чути?ї - а у вод≥¤ в салон≥ п≥д помаранчевим прапорцем говорило рад≥о Ђ≈раї, ≥ ми обоЇ нашорошили вуха: говорилос¤ про спробу прорватис¤ в ѕрезидентську адм≥н≥страц≥ю, про рос≥йський спецназ, м≥й ћалий теж був десь там з≥ своЇю камерою, ≥ ¤ зойкнула: о Ѕоже, що ж це буде?!

    ¬≥йна буде, твердо й весело, н≥би зубами скреготнувши, сказав таксист, аж ¤ нарешт≥ на нього гл¤нула. ≤ зл¤калас¤: в≥н говорив серйозно. √острий, карбований проф≥ль смагл¤вого брюнета рок≥в десь тридц¤ти з гаком, гачкуватий н≥с, уперте п≥дбор≥дд¤. …ому б оселедц¤ за вухо ≥ люльку в зуби.

    яка в≥йна, та ви що, хай Ѕог милуЇ, за-жебон≥ла ¤, але в≥н мене не слухав: в≥н дививс¤ на дорогу й провадив своЇњ, - пов≥льно, њдко ц≥д¤чи слово по слову, так, н≥би мовчав триста рок≥в, ≥ слова затвердли в ньому, ¤к м≥нерали, - важк≥ слова людини, не звиклоњ до ≥нтел≥гентськоњ пустопорожньоњ балаканини.

    ј чого в≥н до мене л≥зе, га? ЌЇ, минутку (це в≥н так заткав мого в≥дкритого, було, миротворчого рота, бо йому на ф≥і не потр≥бна була мо¤ в≥дпов≥дь, в≥н уже все дл¤ себе знав), - чого в≥н до мене л≥зе? ÷е мо¤ хата. ÷е мен≥ р≥шать, ¤к ¤ тут хочу жить. „ого в≥н до мене л≥зе? Ќу й получить. ќх ≥ получить. ¬ л≥си п≥дем. Ѕуде йому партизанка.

    я хот≥ла попросити: не треба! - ≥ не насм≥лилась. …ого татаркуват≥, примружен≥ оч≥ (родом з  ињвщини, сказав, з≥ —квири) блищали недобре, лихов≥сне. ¬с¤ народноп≥сенна романтика нашоњ козаччини-гайдамаччини випаровувалас¤ з мене разом ≥з циганським потом. јвжеж, ось так це й було - сарматськ≥ степи, св¤чен≥ нож≥, повстанськ≥ л≥си ≥ схрони, гр≥зна, моторошна краса ≥ сила, ¤ку з таким побожним жахом подивл¤ли наш≥ романтики. Ђ’то хоче за в≥ру христи¤нську бути посадженим на палю, хто хоче бути четвертований, колесований, хто готовий потерп≥ти вс¤к≥ муки за св¤тий хрест, хто не боњтьс¤ смерти - приставай до нас!ї ќ √осподи.

    ¬ салон≥ шкварчала рац≥¤, ¤ слухала њхн≥ таксистськ≥ перемовини: всьо, —аньок, к≥нчаю смЇну, а ти вже на ћайдан ходку зробив? (¬они вс≥ тод≥ робили в к≥нц≥ зм≥ни безплатн≥ Ђходкиї - розвозили людей з ћайдану, летюча к≥ннота, недремна м≥ська варта, ¤к у середньов≥чч≥: спини одного, скажи, потр≥бна допомога, - ≥ за чверть години злетитьс¤ п≥в-автопарку, ≥ ¤кий ¬еличко про них напише, ¤кий вели-кий-малий голландець зможе вбгати њх в альбома, ц≥ кавалер≥йськ≥ загони XXI стол≥тт¤, крилате воњнство мегапол≥су, всепереможних кињвських таксист≥в 2004-го?Е). ѕо рад≥о тимчасом ведучий звертавсь до в≥домоњ поетки, аби та замовила щось дл¤ музичноњ паузи - збити напругу, - ≥ вона попросила: будь ласка, ЂLet my people goї. Ѕудь ласка, подумки повторила ≥ ¤, њдучи назустр≥ч наростаючому м≥льйонному гулу, вогн¤м, дедал≥ щ≥льн≥шому, що ближче до центру, людському напливу в р¤хт≥нн≥ жовтогар¤чих барв, - ¤к зн¤тому в≥тром листопаду облич у дивному, рембрандт≥вському св≥тл≥, що йшло нев≥домо-зв≥дки: це м≥й народ, зненацька зринуло в голов≥ повною фразою, од ¤коњ перехопило подих, - будь ласка, ≥ хриплий голос Ћуњ јрмстроніа просив про те саме - будь ласка, - разом з≥ мною, з поеткою й ведучими в студ≥њ, з тими, хто йшов з≥ св≥чками в руках сп≥вати на ћайдан≥ г≥мн, невм≥ло поклавши руку на серце, - виведи його. ¬иведи народ м≥й з ™гипту. « цього передзим'¤, з найтемн≥шоњ пори року. Ќа тих≥ води, на ¤сн≥ зор≥. ¬иведи, визволи. ” мир хрещений, у край веселий. «ойк п≥цц≥катто, обрив голосу, нутр¤ний, утробний схлип.

    

    ¬≤Ќ:ЕЌасправд≥ в≥н кльовий чувак, цей √устав, ≥ ластами ворушить ¤к треба: з того, що в≥н вибрав, - з добр¤чим запасом, - ¤ вже бачу, ¤к в≥н соб≥ в ум≥ вибудовуЇ композиц≥ю свого майбутнього альбома, - його справд≥ ц≥кавить ћайдан, тобто люди на площах ≥ вулиц¤х, а не сцена на ћайдан≥, з њњ пол≥тиками й рок-з≥рками: ¤к грамотний в≥зуал, в≥н вкурив те, чого в зуб не вкурюють пол≥тичне замотеличен≥ журнал≥сти, - що м≥ж ћайданом ≥ сценою не було однозначного пр¤мого зв'¤зку, що вс≥ т≥ з≥бран≥ люди, число ¤ких щовечора зашкалювало за м≥льйон, ус≥ т≥ тижн≥ жили й орган≥зовувалис¤ самоправне, за своњми власними силовими л≥н≥¤ми й центрами т¤ж≥нн¤, а сцена була т≥льки свого роду столицею, з ¤коњ ми чекали розпор¤джень, символ≥чним кн¤жим градом ц≥Їњ тимчасовоњ крањни, - авжеж, крањни, кажу ¤ √уставу, земл≥ об≥тованоњ, the Promised Land, ≥ √устав не см≥Їтьс¤, не приймаЇ це за жарт, а дивитьс¤ вбирущими очима, чекаючи дальших по¤снень, - властиво, кажу йому, ми в  иЇв≥ всю ту ос≥нь, десь м≥с¤ц≥в зо три, жили, ну, ¤к би це сказати, - з наростаючим почутт¤м братерства, чи що (тут мене знову заклинюЇ, бракуЇ сл≥в, помагай, мо¤ маленька!), - возлюбивши ближнього свого ¤к оглашенн≥, це ще до вибор≥в, до першого туру почалос¤, коли на вид см≥ливо виставленоњ напоказ помаранчевоњ стр≥чки вс≥ аж розцв≥тали, ¤к на вид найдорожчоњ людини, отак ≥деш вулицею або њдеш у машин≥ - ≥ буквально купаЇшс¤ в любов≥, в зустр≥чних ласкавих усм≥хах, в≥тальних клаксонах ≥ помахах рук, ≥ сам мов п≥дносишс¤ над землею, ладний ус≥х об≥ймати й ц≥лувати, так≥ вс≥ кругом р≥дн≥, хорош≥ й красив≥, - а мушу тоб≥ сказати, що тоњ осени ки¤ни зробилис¤ неймов≥рно красив≥, ¤ н≥коли не бачив на вулиц¤х ст≥льки вродливих людей, кл¤нусь! - пам'¤таю, в середин≥ жовтн¤, коли стр≥чки ще були в деф≥цит≥ й помаранчеве т≥льки-т≥льки починало з'¤вл¤тис¤ в одеж≥, по ’рещатику йшла д≥вчина з розмаЇним вогненно-рудим волосс¤м ≥ несла перед себе об≥руч, ¤к запалений смолоскип, букет такого ж вогн¤нобарвного ос≥ннього лист¤, ¤ аж засичав тод≥, що не маю камери, так вона йшла, - ¤к сама Ќ≥ке, ¤к жриц¤ свободи, - ≥ це суц≥льне тепло, вд¤чн≥сть, дов≥ра ширилис¤ й ширилис¤ без краю, ми були щось немов Ѕожим √радом, еру City of God, ми жили так, ¤к треба жити, ¤к узагал≥ мали б жити люди на вс≥й земл≥, всюди й повс¤кчас, уоu sее?Е ≤ коли сотн≥ тис¤ч прибулих запрудили м≥сто, двер≥ наших осель в≥дчинилис¤ навст≥ж, ¤к об≥йми, ≥ ми повалили пачками, дес¤тками тис¤ч на ћайдан, у Ѕудинок профсп≥лок, де отаборивс¤ штаб, ≥ казали - у мене Ї в≥льна к≥мната, а в мене дв≥, а в мене зам≥ський будинок стоњть порожн≥й, можу прим≥стити душ ≥з сорок-п'¤тдес¤т, а ¤ хочу помогти гр≥шми, а ¤ маю дес¤ть м≥шк≥в картопл≥, а ¤ не маю н≥чого, то хоч м≥тлу в руки дайте, - на мурах ≥ автомоб≥л¤х з'¤вилис¤ написи ЂЋюбов переможе!ї, ≥ вона таки перемогла, хто б м≥г подумати, що в нас ус≥х живе ст≥льки любови, варто т≥льки зв≥льнитис¤ в≥д страху, прорвати його, ¤к греблю, - ≥ любов, тамована бозна-¤к довго, в≥дм≥рювана ран≥ше скупими порц≥¤ми лише дл¤ найближчих, розлилас¤ на вс≥ сторони, ¤к св≥тл¤ний океан, ос¤¤вши найтемн≥шу пору року, - п≥сл¤ перемоги трим≥льйонне м≥сто, прикинь-но, ще з м≥с¤ць жило без авар≥й на дорогах, вс≥ наввипередки одне одному поступалис¤, ледь не розкланюючись, ≥ злочинн≥сть у м≥ст≥ впала вдес¤теро, ≥ всм≥хались одне одному на вулиц¤х, ¤к у сел≥, де вс≥ вс≥х знають ≥ в≥таютьс¤ до незнайомих, не один тиждень ≥ще збер≥галос¤ це в≥дчутт¤ - що можеш першому стр≥чному сказати: прив≥т! - ≥ той в≥дгукнетьс¤ рад≥сно, мов т≥льки того й чекавши, - любови було так багато, що ¤кийсь час здавалос¤ - ми можемо залл¤ти нею ц≥лий св≥т, не то що той пригнаний ¤сир нев≥льник≥в п≥д ≥накшими прапорами (в≥д ¤ких вони позбавл¤лис¤, кидаючи де попало, ¤к т≥льки њхн≥ нагл¤дач≥ одверталис¤!), шкода, що ¤ не вм≥ю цього всього ¤к сл≥д сказати по-англ≥йському, але √устав, схоже, ¤кимось чином ≥ так мене розум≥Ї, ¤кимось чином потрапл¤Ї на нашу з ћалою хвилю, - ≥ чому, кажу ¤, бо мене вже пре, це питанн¤ ¤ ношу в соб≥ в≥д самоњ революц≥њ, в≥д того самого дн¤ на ’рещатику, коли, розгублено сто¤чи з незапаленою цигаркою в зубах, зрозум≥в, що все ск≥нчилос¤, - чому так не можна жити завжди, ¤кого хр≥на ми так паршиво все влаштували на ц≥й земл≥, що не можна так жити завжди, адже ж ¤кщо можна ≥ м≥с¤ць, ≥ два, ≥ то не жменьц≥ мам-“ерез, а м≥льйонам звичайних, у м≥ру затурканих людей, значить, у принцип≥ - можна?Е ≤ це зовс≥м не було т¤жко - це було так, н≥би ти був плив-плив по життю р≥к за роком, з трудом, ≥з зусилл¤м, в≥дпльовуючись та в≥дпихаючи лайно, ¤кось соб≥ борсаючись на власний розсуд, власними силами, - ≥ от, зненацька - втрапив у теч≥ю, ≥ немов г≥гантський п≥дводний √ольфстр≥м п≥дхопив ≥ пон≥с тебе з шаленою швидк≥стю, з гр≥зним, взапридух, гулом (звук!., звук, курча мама, от чого бракуЇ цим зн≥мкам, чого не зможе в≥ддати жоден альбом! - ц≥лодобового гулу м≥льйонного натовпу, ухаючого грому скандуванн¤, в≥дбитого в≥д м≥ських мур≥в, луни, що гоготить аж за ƒн≥пром ≥, по к≥лькох дн¤х громохкого безсонн¤, починаЇ стугон≥ти тоб≥ п≥д черепом, вс≥ т≥ дн≥, особливо перший тиждень, тривала ц¤ нутр¤на озвучка, цей захват вознес≥нн¤, н≥би кров у тоб≥ вв≥мкнулась ≥ грим≥ла саундтреком, з ревом кот¤чись по жилах, ¤к людська маса по вулиц¤х ≥ тунел¤х п≥дземки, н≥би ти сам розшир¤вс¤ до розм≥р≥в ц≥лого м≥ста, ≥, властиво, тебе мало би спалити в≥д перенапруги, ¤к ув≥кмненого в розетку на сто тис¤ч вольт, ≥ ¤кщо цього не в≥дбувалос¤, то т≥льки тому, що сам дл¤ себе, з≥ своњм окремим житт¤м, ти тимчасово перестав ≥снувати, - те, що було твоњм ≥ н≥чињм б≥льше, в≥дсунулос¤ кудись на задн≥й план, зависло, ¤к програма на мон≥тор≥ в чеканн≥ перезавантаженн¤ системи, бо перед лицем загрози, що насувалас¤, у своЇму житт≥ не могло б≥льше бути сховку, н≥ в дом≥, н≥ в робот≥, ≥ ми вийшли, вс≥ разом, не просто з квартир на вулиц≥, а за меж≥ своњх житт≥в, за меж≥ власного Ђ¤ї, - ≥ от там-то, варто було вс≥м водночас т≥ меж≥ переступити, ≥ в≥дкривс¤ й заструмен≥в, мов полуда з очей спала, ≥ п≥шов ширитис¤ неос¤жний океан любо-ви, ≥ випливла з нього на поверхню наша «емл¤ ќб≥тована - показалась, опри¤внилас¤ на к≥лька тижн≥в - ≥ стала розпадатис¤, поступово осуваючись назад, утопаючи в брудному пол≥тичному шумовинн≥ переговор≥в, домовленостей, авантюр, вовтуз≥нн¤ груп ≥ клан≥в, у буденних парадах людськоњ малостиЕ), - у т≥м-то й р≥ч, кажу ¤, що це ви¤вилос¤ зовс≥м поруч, т≥льки немовби за ст≥ною, в ≥ншому вим≥р≥, але вона ≥снуЇ, вона дос¤жна, наша крањна можливого, - ¤к п≥дводна теч≥¤, ¤к п≥дземна р≥ка: ми п≥дн¤ли њњ нагору, ми Їдиним г≥гантським пробоЇм визволили, випустили њњ на свободу, - ≥ вона пройшла, прогрим≥ла кр≥зь нас обп≥каюче живим палахкот≥нн¤м - ≥ знову сховалас¤ з овиду, зникома, ¤к м≥ф, ¤к ота —армат≥¤, про ¤ку каже мо¤ ћала, наша ≥деальна в≥тчизна, в ¤к≥й ми мали б жити завжди ≥ за ¤ку готов≥ були вмерти, чому не можна затримати њњ на стало?Е „ому найб≥льше, на що ми здатн≥, - це вглед≥ти њњ один раз, а пот≥м уже т≥льки в≥чно про це розпов≥дати, перекручуючи св≥дченн¤, дедал≥ см≥лив≥ше п≥длатуючи правду брехнею, переписка, перемальовка, скромна фальсиф≥кац≥¤, правка в фотошоп≥ - до твердого, ¤к рипуча цукрова полива на зубах, застиглого гл¤нсу, ¤кому н≥хто вже не йн¤тиме в≥ри, ≥ треба буде знову вирушати спочатку, на черговий пошук ќб≥тованоњ «емл≥?Е

    

    ¬ќЌј: ” наш≥й культур≥ нема страху, каже √устав. No memory of fear. [Ќема пам'¤т≥ про страх (англ.).]

    ћи обоЇ витр≥щаЇмось на нього, заскочен≥. ƒо чого це в≥н?

    ћи п≥ддатн≥ш≥ до ман≥пул¤ц≥й, н≥ж ви, по¤снюЇ в≥н. ” нас нема ≥мун≥тету. ћи не вм≥Їмо розглед≥ти справжньоњ загрози.

    „и ти ба.

    Ќаприклад, пробуЇ по¤снити в≥н, в≥зьм≥ть рекламу. —к≥льки там замаскованого насильства. ƒ≥вчина викидаЇ хлопц¤ з човна, дитина батьк≥в з машини, - щоб заволод≥ти пакетиком ч≥пс≥в. ÷е сприймаЇтьс¤ ¤к гумор.  оли кажеш про в≥зуальний фашизм, на тебе дивл¤тьс¤ ¤к на психа. ¬важаЇтьс¤, н≥би фашизм, комун≥зм - то все в минулому. Ћюди не бачать, ¤к ними ман≥пулюють тими самими методами. як њх заган¤ють у камеру в≥ртуальноњ реальности.  оли щось стаЇтьс¤ насправд≥, ми беззахисн≥ ¤к д≥ти. як т≥ д≥ти, що посварившись убивають однокласника, а пот≥м дивуютьс¤, чого в≥н не встаЇ, бо в комп'ютерних ≥грах на новому р≥вн≥ вбит≥ завжди встають. —мерти нема, це т≥льки симул¤кр. Ќас привчають жити серед симул¤кр≥в, ≥ нам не страшно. ” нас нема антидота.

    ћи мовчимо, бо що ж тут скажеш.

    ÷е, зв≥сно, др≥бний приклад, ¤ розум≥ю, каже √устав вибачливо.

    я, здаЇтьс¤, теж починаю розум≥ти.

    ћилий хлопець, в≥н шукаЇ ≥мун≥тету. ¬ештаЇтьс¤ по св≥ту, ≥стий Ћетючий √олландець, зн≥маЇ й видаЇ своњ близькосх≥дн≥, балканськ≥, сх≥дноЇвропейськ≥ ≥ ¤к≥-там-ще альбоми, бо шукаЇ способу опертис¤ на реальн≥сть. ѕротиставити навал≥ симул¤кр≥в справдешн≥ п≥т ≥ кров, любов ≥ ненависть. ѕобачити - ≥ показати ≥ншим - св≥т у м≥сц¤х розриву непроникно-липкоњ ≥нформац≥йноњ пл≥ви: там, де т≥льки й оголюЇтьс¤ ≥стинна, несотворенна природа речей, ¤к м'¤со у в≥дкрит≥й ран≥.

    ј знаЇш, пригадуЇ раптом ћалий, наш колишн≥й президент, той, що сховавс¤ п≥д час революц≥њ на дач≥, кажуть, теж не пов≥рив, коли побачив по телев≥зору трансл¤ц≥ю з ћайдану. Ѕув певен, що це змонтоване на комп'ютер≥ в≥део.

    ћи см≥Їмос¤, вс≥ троЇ, об'Їднан≥ сп≥льною хвилею безсловесного порозум≥нн¤ й дивноњ полегкост≥. “ак, н≥би чогось ми вс≥ тут за цей веч≥р дос¤гли, здобули ¤кусь маленьку перемогу. ўось в≥дсто¤ли, ¤кийсь клаптик реальност≥, н≥би промили шибку - ≥ в нењ бризнуло сонце. —лухайте, кажу, хлопц≥, а не пора нам випити?Е “ьйакуйю, -з готовн≥стю басить √устав Їдине слово, ¤ке вивчив по-украњнському, ≥ ми знову дружно регочемо, цим разом уже геть без причини.

    ’лопц≥ дибають мити руки, а ¤ востаннЇ кидаю погл¤д на екран мон≥тора. “ам, ракурсом знизу, - р¤д нањжених с≥рих щит≥в, а дол≥, п≥д ними, - кв≥ти й запален≥ св≥чки: здаЇтьс¤, неначе вони проростають знизу, з земл≥, кр≥зь асфальт, кр≥зь утоптану верству тис¤чол≥тнього сн≥гу, - згустки вогню, розмит≥ пл¤ми св≥тла, оточен≥ на зн≥мку неправдопод≥бно ¤скравими аурами.

Сайт создан в системе uCoz